КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/4513/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/10548/23

17 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ганенка Романа Андрійовича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Шум Л.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 16 червня 2015 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (актовий запис № 1218). Прізвище сторін після реєстрації шлюбу не змінювалось. Від шлюбу сторони дітей не мають.

В подальшому сімейні відносини між сторонами по справі почали поступово погіршуватись. З серпня 2019 року шлюбні стосунки між сторонами були припинені, вони перестали вести спільне господарство, спільний сімейний бюджет відсутній.

З огляду на вище викладене просив суд розірвати шлюб між сторонами.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 16.06.2015 у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1218 розірвано.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року заяву адвоката Ганенка Романа Андрійовича поданої в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14.08.2023 по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.

Скасовано заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14.08.2023 по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16 червня 2015 року у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (актовий запис № 1218) - розірвано.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 20 листопада 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ганенко Роман Андрійович подав апеляційну скаргу в якій просив рішення першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що позивач ОСОБА_2 є громадянином Сполучених Штатів Америки, та який хоч і має посвідку на постійне проживання в Україні, проте згідно довідок Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 30 січня 2024 року № 19-6873/18/24-Вих та від 06 лютого 2024 року № 19-8527/18/24-Вих за період з 01 січня 2018 року по 08 січня 2024 року, перетнув державний кордон України 08 вересня 2021 року (виїзд), дані про повернення відсутні.

Відповідачка ОСОБА_1 є громадянкою України, має посвідку на постійне місце проживання в Сполучених Штатах Америки, згідно довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11 жовтня 2023 року №91-49271/23-Вих за період з 01 січня 2018 року по 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 перетнула державний кордон України 08 вересня 2021 року (виїзд), дані про повернення відсутні, працює на території Сполучених Штатів Америки та згідно водійського посвідчення, виданого на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 61-62), остання проживає: АДРЕСА_4 .

Зазначає, що за час перебування у шлюбі позивач разом з відповідачкою придбали у США земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується актом з гарантією права власності від 05.03.2018року.

Вважає, що оскільки сторони проживають за межами України, а також наявность нерухомого майна за місцем проживання, яке було придбано сторонами за період шлюбу, питання про розірвання шлюбу та його правові наслідки для сторін мають вирішуватись судом США.

Зазначає, що сімейне законодавство штату Північна Кароліна передбачає, що разом із розірванням шлюбу суд має вирішити усі можливі правовідносини як майнового, так і немайнового характеру між сторонами: поділ спільного майна подружжя, призначення аліментів на дітей, призначення аліментів на дружину, визначення місця проживання дітей, встановлення одноосібної опіки над дітьми тощо. На разі між позивачем та відповідачкою не досягнуто згоди щодо поділу спільного майна, придбаного ними у США.

Вважає, що звертаючись з позовом до українського суду, позивач уникає поділу майна подружжя та позбавляє відповідачку права на судовий захист щодо вирішення майнових та фінансових питань після розірвання шлюбу у США.

17 грудня 2024 року до Київського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Полупанової Ольги Олександрівни надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що відповідач у справі є громадянкою України, шлюб зареєстрований на території України, відповідач постійно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Дана квартира знаходиться у власності відповідача ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_2 також зареєстрований по цій адресі та має посвідку на постійне проживання в України, в якій його місце проживання зазначено саме за вищезазначеною адресою.

Крім того, у власності відповідача знаходиться ще дві квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, на території України відповідач ОСОБА_1 має рухоме майно-грошові кошти на банківських рахунках АТ «Ощадбанк» та АТ «РайфайзенБанк».

З огляду на вище викладене просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 червня 2015 року між громадянином Сполучених Штатів ОСОБА_4 та громадянкою України ОСОБА_1 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1

Позивач ОСОБА_2 є громадянином Сполучених Штатів Америки (а.с. 5), та який хоч і має посвідку на постійне проживання в Україні, проте згідно довідок Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 30 січня 2024 року № 19-6873/18/24-Вих та від 06 лютого 2024 року № 19-8527/18/24-Вих за період з 01 січня 2018 року по 08 січня 2024 року, перетнув державний кордон України 08 вересня 2021 року (виїзд), дані про повернення відсутні (а. с. 161, 165-167);

Відповідачка ОСОБА_1 є громадянкою України, має посвідку на постійне місце проживання в Сполучених Штатах Америки (а. с. 53-54), згідно довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11 жовтня 2023 року №91-49271/23-Вих за період з 01 січня 2018 року по 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 перетнула державний кордон України 08 вересня 2021 року (виїзд), дані про повернення відсутні (а. с. 88), працює на території Сполучених Штатів Америки (а. с. 89-90), згідно даних, зазначених представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та згідно водійського посвідчення, виданого на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 61-62), остання проживає: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року передано цивільну справу за позовними ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу до Верховного Суду для вирішення питання визначення підсудності у порядку ст. 29 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року визначено підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу Святошинському районному суду м. Києва.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу суд першої інстанції посилався на те, що причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків і поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має. За таких умов, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та моральним засадам суспільства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 51Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3 ст.105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до статті 112СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу,бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду з позовом позивач наполягає на розірванні шлюбу оскільки, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків і поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має.

Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя,якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом вказаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком.

Суд приймає до уваги, що протягом тривалого часу, сторони не здійснювали кроків щодо примирення між собою, скаржниця не надала жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували реальність та обґрунтованість наміру зберегти не тільки шлюб, а й сім`ю з позивачем в майбутньому.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційна скарга не містить доводів, які давали б підстави вважати про можливість відновлення шлюбних стосунків сторін та збереження сім`ї. При цьому відповідачем не надано доказів намагання зберегти сім`ю.

З урахуванням вище викладеного суд першої інстанії прийшов до правильного та обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що оскільки сторони проживають за межами України, а також наявность нерухомого майна за місцем проживання, яке було придбано сторонами за період шлюбу, питання про розірвання шлюбу та його правові наслідки для сторін мають вирішуватись судом США, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Між Україною та США немає міжнародного договору у сфері правової допомоги у цивільних і сімейних справах.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709-IV) іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 2709-IVцей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Визначаючи підсудність справи судам України, необхідно керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 Закону №2709-IV.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 76 Закону№ 2709-IV встановлені підстави визначення підсудності справ судам України, зокрема, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.

Згідно ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них(частина друга статті 28 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є громадянином Сполучених Штатів Америки (а. с. 5), та який хоч і має посвідку на постійне проживання в Україні, проте згідно довідок Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 30 січня 2024 року № 19-6873/18/24-Вих та від 06 лютого 2024 року № 19-8527/18/24-Вих за період з 01 січня 2018 року по 08 січня 2024 року, перетнув державний кордон України 08 вересня 2021 року (виїзд), дані про повернення відсутні (а. с. 161, 165-167);

Відповідачка ОСОБА_1 є громадянкою України, має посвідку на постійне місце проживання в Сполучених Штатах Америки (а. с. 53-54), згідно довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11 жовтня 2023 року №91-49271/23-Вих за період з 01 січня 2018 року по 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 перетнула державний кордон України 08 вересня 2021 року (виїзд), дані про повернення відсутні (а. с. 88), працює на території Сполучених Штатів Америки (а. с. 89-90), згідно даних, зазначених представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та згідно водійського посвідчення, виданого на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 61-62), остання проживає: АДРЕСА_4 .

Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (стаття 63 Закону№ 2709-IV).

Згідно зі статтею 60 Закону № 2709-IVправові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

Відповідно до ч.1 ст.16 вказаного Закону особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

З огляду на вище викладене суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що в матеріалах справи наявні докази свідчать про те, що вказаний спір відноситься до юрисдикції судів України.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ганенка Р.А.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ганенка Романа Андрійовича залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: