Справа № 22а-3/2007р. Головуючий у 1 ін ст. Волооко І.Р.
Категорія: п. 31 Доповідач: Петричка П.Ф.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року червня 4 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Петричка П.Ф.
суддів: Мікуш Ю.Р., Богонюка М. І.
при секретарі: Мазур - Іванько Ж.В.
з участю представника прокуратури Нагребного І.Я.,
позивачки ОСОБА_1 , представника Львівської міської ради
ОСОБА_2 представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи ОСОБА_4 -ОСОБА_5
на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2006 року по адміністративній справі за позовом прокурора м. Львова в інтересах мешканців будинку АДРЕСА_1 до Львівської міської ради, третіх осіб - ОСОБА_4, управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин, міського управління земельних ресурсів управління архітектури та містобудування, центру державного земельного кадастру, ОСОБА_6 про скасування ухвали Львівської міської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку, -
встановила:
Оскаржуваною постановою позов задоволено.
Постанову оскаржив представник ОСОБА_4 маючи на це відповідні повноваження. В апеляційній скарзі послався на незаконність постанови, ухваленої з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. ст. 12, 81, 116, 131 ЗК України, неврахування судом що міська рада була власником спірної земельної ділянки і могла розпорядитись нею, а ОСОБА_4 виконала всі необхідні формальності, не заперечуючи проти вилучення в неї ділянки на АДРЕСА_2, як і інший співвласник ОСОБА_6 Спірна ділянка площею 0, 055 га виділена в межах передбачених законом. Судом зроблено хибний висновок щодо права набуття у власність земельних ділянок громадянами, а вжитий в оспорювальній ухвалі термін „взамін" не зобов'язує набувати ОСОБА_4 ділянку шляхом міни. ст. 140 ЗК України не позбавляла її права відмовитися від іншої ділянки.
Встановленим порядком погоджена технічна документація підтверджує правильність визначення меж спірної ділянки в натурі, з врахуванням меж дитячого
майданчика. Прив'язка спірної ділянки в технічній документації до будинку АДРЕСА_1 носить умовний характер, а фактичне її розташування чітко визначено актом вибору земельної ділянки, підтверджено висновком облуправління земельних ресурсів. Невідповідність адреси не може впливати на інтереси і права мешканців будинку АДРЕСА_1. Висновок суду про невідповідність проекту ДБН спростовується висновком державної експертизи та управління архітектури і містобудування санепідемстанції району. Тому суд неналежно оцінив докази.
Просив скасувати постанову суду, ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представника третьої особи, представника Львівської міської ради в підтримання скарги, заперечення представника прокуратури і позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її підставною і обґрунтованою.
Діючи у відповідності із ст. ст. 140 - 144 Конституції України, ст. ст. 4.10, 25, 26 ч.1 п. 34 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" ст. ст. 12.40, 81, 116, 121 ЗК України і у межах своєї компетенції, Львівська міська рада виділила спірну земельну ділянку площею 0.055 га ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку.
При цьому послідовно дотримані всі передбачені формальності, пов'язані з вирішенням цього питання. Затвердженню міською радою оскаржуваної ухвали від 3.07.2003р. № 715 про погодження місця розташування та надання дозволу на виготовлення проекту відведення ОСОБА_4 ділянки передували:
· висновок постійної комісії землекористування, будівництва та архітектури ( протокол від 8.04.2003 №38);
· висновок управління архітектури і містобудування від 14.04.2003р. № 20/910;
- висновок комісії на виконання наказу департаменту землеустрою та
планування забудови міста від 6.08.2002р. №75 „Про створення комісії відповідно до
скарг громадян, звернень депутатів щодо законності будівництва та виділення
земельних ділянок у м. Львові ( протокол від 18.09.2002р.);
Прийняттю ухвали від 8.07.2004р. №1664 р. про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки передували, як наслідок перевірок:
· ухвала міськради від 3.07.2002 р. № 715;
· висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області від 1.09.2003р. № 04 - 02-4236;
· погодження Управління охорони історичного середовища від 1.08.2003р. №66/1097;
· висновок Львівського обласного головного управління земельних ресурсів від 26.02.2004р. № 04 - 19/23-16;
· висновок Львівського міського управління ресурсів від 5.09.2003р. №40/799 01 - 14;
· проект відведення земельної ділянки, погоджений з відповідними службами;
- акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування
земельної ділянки;
- висновок Державної землевпорядної експертизи від 22.07.2004р. № 4094.
Таким чином при розгляді, обговоренні і постановленні оскаржуваних ухвал
відповідач не порушив жодної норми порядку вирішення питань, які входили в його компетенцію, вивчивши і перевіривши весь пакет документів і дійсні обставини справи, належні до цього питання.
На підставі наведених документів складено акт про передачу і показ меж земельної ділянки. Тобто земельна ділянка визначена на місцевості конкретно.
На підставі архітектурно - планувального завдання № 265 від 17.06.2005р. та інших наведених документів виготовлено проект і 1.09.2005р. Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю видано дозвіл на виконання будівельних робіт.
Отже всі необхідні дозволи та погодження в компетентних установах третя особа отримала, не допустивши жодних порушень. Порушень при цьому не допустила і Львівська міськрада.
Розглядаючи спір, ухвалюючи постанову і задовольняючи позовні вимоги, суд виніс необґрунтоване і незаконне рішення, звернувши увагу на формальні обставини, які не можуть бути підставою для скасування законних ухвал відповідача не взявши до уваги об'єктивних і дійсних обставин справи.
Пославшись на ст. 131 ЗК України щодо можливості міськради укласти договір міни земельної ділянки з ОСОБА_4 суд не врахував права міської ради на виділення ділянки для будівництва і обслуговування будинку в установлених законом розмірах, що і зробила відповідач оскаржуваними ухвалами. Крім того придбана спільно із ОСОБА_7 земельна ділянка площею 0.035га не могла бути предметом обміну на ділянку 0.055 га, яка була в розпорядженні відповідача.
Виходячи із змісту і обставин оспорюваного документа, застосований в ухвалах термін „взамін" не свідчить про вирішення міською радою угоди цивільно -правового характеру, невластивого для цього органу і яка мала б вирішуватись в іншому порядку, як на це вказав суд. Зміст оскаржуваних ухвал таке спростовує і вирішення питання частково обумовлене неможливістю третьої особи -ОСОБА_4 використати ділянку на вул. Драгоманова через обмеження для спорудження будинку.
У чому полягає тут грубе порушення інтересів громади чи мешканців будинку АДРЕСА_1 органом місцевого самоврядування, який представляє цю громаду, суд не визначив. Такого не довів прокурор і мешканці.
Спірна земельна ділянка не входить в прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1, як і інших будинків, є ділянкою міського земельного фонду. Тому претензії мешканців будинку, що розташований поблизу, всіх чи окремих, є лише суб'єктивним ставленням до ситуації і безпідставним намаганням перебрати в користування земельну ділянку, якою вправі розпорядитись лише міська рада.
Безпідставним є висновок суду щодо узгодження мети землекористування спірної ділянки з суміжним землекористувачем, яким є будинок АДРЕСА_1, оскільки прибудинкова територія будинку цього не передана його мешканцям, отже не повинні межі узгоджуватись з будинком АДРЕСА_1, а тим більше з його мешканцями. В будинку не створено об'єднання співвласників квартир. Спільна межа спірної ділянки та будинковолодіння АДРЕСА_3 узгоджена із його землекористувачем ОСОБА_8 що підтверджено документами, наявними у справі.
Матеріалами з викопіювання архівного плану міста однозначно визначено існуючу ситуацію, яка склалась після спорудження будинку АДРЕСА_1 і прийняття його в експлуатацію та визначено на плані розташування дитячого майданчика на якому розміщені відповідні малі форми і обладнання.
Хаотичне встановлення таких за межами дитячого майданчика на землі міського фонду не підтверджує законності чи підставності розширення меж майданчика, а свідчить про самовільне перенесення їх мешканцями для створення штучних підстав підтвердження їх необґрунтованих вимог. Жодними документами, ухваленими встановленим порядком розширення меж майданчика не підтверджено. Штучність створення ситуації самовільного перенесення обладнання на спірну
ділянку підтверджено документами, обставинами справи і виразно вбачається на долучених до справи фотографіях, поданих кожною із сторін.
Незаперечним і неспростованим доказом у справі є викопіювання із плану міста спірної території, де однозначно вказано місце розташування дитячого майданчика поблизу будинку АДРЕСА_1, який обмежений майже по усьому периметру природними схилами території. Доступ до нього з боку будинку АДРЕСА_1 організовано сходами в зв'язку із перепадом рівнів майданчика та подвір'я будинку.
Спірна земельна ділянка не накладається на дитячий майданчик і не порушує його межі, що встановлено і підтверджено актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.11. 2005 року Львівського обласного головного управління земельних ресурсів. Це підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 державний інспектор по контролю за використанням і охороною земель. Межі дитячого майданчика і спірної ділянки розділяє природній схил території у цьому місці, шириною до Зм.
Колегія суддів бере до уваги, що проектом організації робіт при будівництві на спірній ділянці передбачено, що жодний із працюючих механізмів чи побутових, підсобних споруд на час будівництва, не може виходити за межі будівельного майданчика, який обмежений земельною ділянкою, виділеною забудовникові. Проектом визначено обмеження руху стріли автомобільного крану, який має використовуватись на будівництві, яка не може повертатись далі меж будівельного майданчика, який огороджений на час будівництва. Таке підтвердив розробник проекту, допитаний в суді як свідок.
Проектом організації робіт передбачено доїзд до спірної ділянки внутріквартальним проїздом, поряд їз в'їздом на територію будинковолодіння АДРЕСА_3.
Незважаючи на визначення розташування спірної земельної ділянки під АДРЕСА_1, яке відбулося без участі ОСОБА_4, яка не могла на це вплинути, земельна ділянка відведена і визначена конкретно на місцевості. Тому існування будинку АДРЕСА_1 не може бути підставно для скасування ухвал і Державного акта на право власності на землю.
Відповідач вправі виправити допущену з вини його працівників описку, яка суттєво не впливає на конкретне розташування спірної ділянки. Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_4подала до міськради заяву про внесення виправлень і присвоєння спірній ділянці №9 кадастровий номером НОМЕР_1, який не змінюється, адміністративного номера АДРЕСА_1, який був би об'єктивним і логічним. Крім того, при закінченні будівництва і прийнятті будинку в експлуатацію міською радою може бути уточнений його адміністративний номер на АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Виходячи із наведеного колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість ухваленої судом постанови, яку слід скасувати та ухвалити нову якою відмовити в задоволенні позову.
В процесі розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції ні прокурор, ні мешканці будинку не довели порушення прав та законних інтересів щодо функціонування дитячого майданчика та використання ділянки міського земельного фонду, а об'єктивними обставинами підтверджена суб'єктивність і безпідставність вимоги, їх надуманість.
Встановленим порядком виділення спірної ділянки для обладнання майданчика чи для інших потреб, чи мети, мешканці будинку, прокурор, не просили, з такими питаннями до міської ради не звертались, хоча не були позбавлені такого права.
На підставі ст. ст. 140 - 144 Конституції України, ст. ст. 4.10, 25, 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 12.40, 81, 116, 121 ЗК України, керуючись ст. ст. 7, 10, 11, 71, 138, 143, 159, 161 - 163, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задоволити.
Постанову Синівського районного суду м. Львова від 5 липня 2006 р. скасувати та ухвалити нову.
Відмовити в задоволенні позову прокурора міста Львова, в інтересах мешканців будинку АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2, до Львівської міської ради, третіх осіб - ОСОБА_4, управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин, міського управління земельних ресурсів, управління архітектури та містобудування, центру державного земельного кадастру, ОСОБА_6 про скасування ухвали Львівської міської ради та Державного акта на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_4 за безпідставністю вимог.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскарженою в касаційному порядку протягом одного місяця подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.