справа № 619/5539/23

провадження № 1-кп/619/93/25

УХВАЛА

іменем України

17 січня 2025 року                                         м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дергачі кримінальне провадження №12023221230001827 від 06.08.2023 стосовно обвинуваченого:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руська Лозова, Харківського (колишнього Дергачівського) району, Харківської області, громадянина України, не працюючого, з неповною середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 10.12.2018 Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 3, 4 ст. 70, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців, ч. 5 ст. 72 КК України – 12.12.2018 звільнено із зали суду; відносно якого 05.03.2024 постановлено вирок Київським районним судом м. Харкова, за ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі,-

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,-

встановив:

В провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження №12023221230001827 від 06.08.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

       Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, та жодним чином не зменшились.

Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 проти клопотання заперечували.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою з наступних підстав.

Суд вбачає наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України за які може бути призначене покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що його дії були направлені на позбавлення майна іншої людини під час воєнного стану, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до порушення належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілого, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Також суд вбачає наявність ризику знищення доказів, оскільки докази повернуто потерпілому.

Обставини, зазначені у клопотанні, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Відсутні передумови для застосування обвинуваченого менш суворого виду запобіжного заходу.

Суд також враховує, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 05.03.2024 року було постанволено вирок у іншому кримінальному провадженні, яким призначено покарання у виді 5 (п`яти) років 1 місяця позбавлення волі.

Судом розглядалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Суд вважає, що наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, для продовження тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , оскільки є достатньо підстав вважати, що обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Також суд вважає необхідним продовжити дію запобіжного заходу у виді застави.

Також суд звертає увагу сторони захисту, що заставу обвинуваченому встановлено у мінімальному розмірі, встановленому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 181, 194, 199, 217, 314, 331 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , у виді тримання під вартою до 16 березня 2025 року включно.

Продовжити ОСОБА_5 обраний в якості альтернативи запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.

У випадку внесення застави ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

              Суддя ОСОБА_6