У х в а л а

16 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 646/7465/21

Провадження № 61-8240ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою Харківської обласної прокуратури (далі - скаржник)

на постанову Харківського апеляційного суду від 2 травня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до скаржника, держави України в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКС) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова - про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури, та

в с т а н о в и в:

1. У листопаді 2021 року позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути на її користь з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України 1 000 000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури.

2. 18 січня 2024 року Червонозаводський районний суд м. Харкова ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув із держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивачки 300 000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури; у задоволенні інших вимог відмовив; судові витрати відніс за рахунок держави.

3. 2 травня 2024 року Харківський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу скаржника задовольнив частково: змінив рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури, яку суд першої інстанції стягнув за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивачки, з 300 000 грн до 50 000 грн; компенсував за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, прокуратурі витрати зі сплати 3 750 грн судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції.

4. 3 червня 2024 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить: (1) скасувати зазначені судові рішення в частині задоволених позовних вимог й ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; (2) зупинити виконання постанови Харківського апеляційного суду від 2 травня 2024 року до розгляду справи Верховним Судом. Обґрунтував скаргу так:

- позивачка мотивувала вимогу про відшкодування моральної шкоди тим, що з 20 жовтня 2009 року до 11 жовтня 2016 року перебувала під слідством і судом у кримінальній справі № 600912823 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України. Під час досудового розслідування до позивачки застосували запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 11 жовтня 2016 року кримінальне провадження відносно позивачки закрили на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, проте питання про скасування запобіжного заходу не вирішили;

- суди обох інстанцій вважали доведеним факт завдання позивачці моральної шкоди внаслідок бездіяльності прокурора, яка полягала у ненаданні копії постанови про скасування запобіжного заходу. Цей висновок суперечить приписам статей 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР (далі - Закон № 266/94-ВР). Позивачка уже реалізувала її право на відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом на підставі вказаних приписів. 21 квітня 2017 року Валківський районний суд Харківської області постановив ухвалу про відкриття провадження у справі № 615/448/17 за позовом позивачки до ДКС України, Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Дзержинського районного суду міста Харкова за участю третьої особи - Харківської міської прокуратури № 1 - про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду. Підстави позовів у справах № 615/448/17 і № 646/7465/21 є частково тотожними (щодо застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд у кримінальній справі № 600912823, що призвело до душевних страждань позивачки). 19 жовтня 2017 року Валківський районний суд Харківської області ухвалив рішення у справі № 615/448/17 про часткове задоволення позову: стягнув із ДКС України на користь позивачки за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 400 000 грн відшкодування моральної шкоди. Суди апеляційної та касаційної інстанцій залишили це рішення без змін;

- визначення розміру відшкодування моральної шкоди за кожну неправомірну процесуальну дію протягом перебування під слідством і судом не відповідає приписам Закону № 266/94-ВР;

- одним із найважливіших питань, які суду слід встановлювати під час вирішення зазначеної категорії справ, є доведеність особою завдання їй моральної шкоди внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-от тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди;

- у матеріалах справи відсутні докази завдання позивачці моральної шкоди та її розміру, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями працівників скаржника. Дії або бездіяльність органів прокуратури стосовно позивачки неправомірними у судовому чи адміністративному порядку не визнані;

- суди першої й апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, не врахували висновків, сформульованих у постановах:

(1) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 646/337/21, від 30 березня 2023 року у справі № 308/12810/21 і від 24 березня 2021 року у справі № 610/381/19, про те, що відшкодуванню на користь позивача підлягає моральна шкода, завдана внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності протягом відповідного періоду часу, під час якого до позивача застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, затримання, тимчасове вилучення майна, відсторонення від посади, запобіжний захід, а також проводився обшук;

(2) Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, про те, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках завдання шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті: така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України);

(3) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 та від 22 березня 2021 року у справі № 203/1067/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19, про те, що для відшкодування шкоди відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинно-наслідковий зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для її відшкодування у розумінні статей 1167 і 1174 ЦК України;

(4) Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 липня 2018 року у справі № 641/2328/17-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 липня 2018 року у справі № 638/14260/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18, про те, що реалізація позивачкою процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації її права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства і не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт задоволення скарг на бездіяльність органу досудового розслідування ухвалами слідчих суддів не підтверджує протиправність дій органів досудового слідства та завдання такими діями позивачці моральної шкоди;

(5) Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, про те, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду; обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат; розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати;

(6) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц і від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц, про те, що, розглядаючи справи щодо відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю органів державної влади, суду необхідно встановити неправомірність дій органу державної влади, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і завданою шкодою, а довести наявність цих умов має позивач; із урахуванням положень статей 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) посадовими особами, відшкодовується державою лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними і їх подальшого скасування та визнання дій чи бездіяльності таких органів чи (та осіб) незаконними.

5. 25 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржник мав: зазначити дату отримання копії постанови апеляційного суду та надати відповідні докази на підтвердження цього (за наявності); надати документ про сплату судового збору у розмірі 6 000 грн і його копії відповідно до кількості учасників справи.

6. 9 жовтня 2024 рокуВерховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги.

7. 21 жовтня 2024 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» заяву (вх. № 33390/0/220-24 від 22 жовтня 2024 року), у якій сповістив, що копію постанови апеляційного суду отримав 9 травня 2024 року, на підтвердження чого надав знімок екрана з електронної скриньки скаржника. До заяви додав платіжну інструкцію № 1800 від 10 липня 2024 року про сплату 6 000 грн судового збору.

8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк (повне судове рішення апеляційного суду складене 9 травня 2024 року) і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

10. Скаржник у касаційній скарзі просить зупинити виконання постанови Харківського апеляційного суду від 2 травня 2024 року. Обґрунтував так: у разі скасування оскаржених судових рішень поворот виконання судового рішення може бути ускладненим.

10.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).

10.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).

10.3. За змістом наведених приписів у клопотанні про зупинення виконання або дії оскарженого судового рішення має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Проте скаржник належного обґрунтування не навів. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити. Ця відмова не позбавляє скаржника можливості ще раз звернутися до суду з аналогічним клопотанням за належного обґрунтування (наявністю виданого виконавчого листа, відкритого виконавчого провадження, неплатоспроможності позивачки, внаслідок якої буде ускладненим поворот виконання, тощо).

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської обласної прокуратури на постанову Харківського апеляційного суду від 2 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, держави України в особі Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова - про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури.

2. Витребувати з Червонозаводського районного суду м. Харкова цивільну справу № 646/7465/21.

3. Відмовити у задоволенні клопотання заступника керівника Харківської обласної прокуратури про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 2 травня 2024 року.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко