Номер провадження: 22-ц/813/2579/25

Справа № 522/16859/22

Головуючий у першій інстанції Буран В. М.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2025 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого: Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа – Відділ державної реєстрації актів цивільного стану міста Одеси,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 26 вересня 2024 року у складі судді Бурана В.М.,

встановив:

У грудні 2022 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23 травня 2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача  ОСОБА_3 .

Ухвалою цього ж суду від 26 вересня 2024 року зупинено розгляд цивільної справи №522/16859/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану міста Одеси про визнання батьківства до звільнення відповідача ОСОБА_3 з військової служби в Збройних Силах України.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 26 вересня 2024 року та продовжити розгляд справи по суті.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на його адресу не було направлено клопотання про зупинення розгляду справи, чим порушено норми ст. 83, 183 ЦПК України. Відповідач не надав суду оригінал довідки про проходження військової служби, що є порушенням процесуального порядку ст. 95 ЦПК України. Також скаржник зазначає, що на попередньому судовому засіданні 23 травня 2024 року відповідачка ОСОБА_2 під присягою підтвердила, що він - ОСОБА_1 , є біологічним батьком дитини - ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ). Вона також чітко заявила, що її новий чоловік, ОСОБА_3 , не є біологічним батьком дитини, що є важливою підставою для продовження розгляду справи без необхідності участі нового чоловіка, оскільки його участь у процесі не є критичною для визнання її батьківства. Він не має біологічного зв`язку з дитиною, а отже, його позиція не є вирішальною. У цьому випадку зупинення на підставі статті 251 ЦПК України може бути необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 26 вересня 2024 року – без змін, оскільки зупинення судом провадження у справі є необхідною мірою для гарантування права ОСОБА_3 на доступ до правосуддя та врахування його позиції у справі.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про зупинення провадження у справі (п.14 ст.353 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.

Зупиняючи провадження у справі, районний суд виходив з того, що оскільки на теперішній час відповідач ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , тому є обов`язок суду зупинити провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України.

Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справ, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на теперішній час його дію не припинено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 (провадження № 61-7918св22) зазначено, що: «відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) (далі - Положення). Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. п. 1 та 3 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до припинення перебування на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; у службовому відрядженні.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Таким чином, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Також обставини наявності перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан мають підтверджуватись належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З наведених обставин справи вбачається, при зверненні з клопотанням про зупинення провадження у справі стороною відповідача була надано лише копію довідки Форми №5, в якій вказано, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 по теперішній час.

Однак, вказана копія довідки форми №5 не містить відомостей про те, що військова частина переведена на воєнний стан, а відповідач виконує бойові завдання у зоні бойових дій, не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій, на час розгляду справи. Таким чином, ця довідка не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на зазначене та вимоги закону уваги не звернув та необґрунтовано задовольнив клопотання відповідача, дійшовши помилкового висновку щодо зупинення провадження у справі.

Таким чином, оскільки надані відповідачем докази не містять інформації про переведення військової частини на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військової частини, в якій останній перебуває на військовій службі, не надано підтвердження перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Аналогічний висновок викладено в і Постановах Верховного Суду від 16 серпня 2023 року № 357/3844/20, від 16 листопада 2023 року 2 справі № 756/13371/20 та ін.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про часткове обґрунтування доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з п.6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

При цьому, колегія наголошує на тому, що відповідач, у випадку надання належно оформленого документа, який містить інформацію, яка необхідна для застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, не позбавлений права знову заявити відповідне клопотання.

Керуючись ст.ст.374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 26 вересня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий                                                        

       Судді: