Справа 303/6852/24

                                                                                            2/303/1343/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 січня 2025  року                                                                    м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді                                                     Гутій О.В.

                   за участю секретаря судового засідання                         Зарева А.Ю                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В:

        ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном.

Позов мотивований тим, що йому на праві приватної часткової власності належить 1/3 частина у квартирі АДРЕСА_1 , згідно витягу № 383772176 з Державного реєстру речових прав від 20.06.2024 року.

Право приватної власності ним набуто на відкритих прилюдних торгах у порядку примусового виконання вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2014 року у справі № 0707/5065/2012, провадження № 1/303/34/14, що оформлено актом державного виконавця про проведені електронні торги від 12 лютого 2024 року.

Позивач посилається, що доступу до згаданої вище квартири не має. В належній йому квартирі проживає відповідач  ОСОБА_3 , частка в майні якого була реалізована, проте останній добровільно не бажає надати безперешкодний доступ до житла та не бажає залишати помешкання. ОСОБА_2 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , однак проживає за кордоном та періодично відвідує Мукачево.

Неодноразові його вимоги, починаючи з 13.02.2024 року, до відповідачів про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням залишилися без задоволення.

Враховуючи вищенаведене, просить усунути перешкоди у користуванні приватною власністю, шляхом вселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 02.09.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 23.10.2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час і місце його проведення повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, якими надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної часткової власності належить 1/3 частина у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом № 383803164 з Державного реєстру речових прав від 20.06.2024 року та свідоцтвом, виданим приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округ Овчинніковою І.В., зареєстрованим в реєстрі за № 240 (а.с.13).

Право приватної власності ОСОБА_1 на 1/3 частину у квартирі АДРЕСА_1 набуто на відкритих прилюдних торгах у порядку примусового виконання вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2014 року у справі № 0707/5065/2012, провадження № 1/303/34/14, що оформлено актом державного виконавця про проведені електронні торги від 12 лютого 2024 року (а.с.6).

У заявлених позовних вимогах позивач просить усунути перешкоди у користуванні приватною власністю, шляхом вселення його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2, 3, 5 та 7 статті 319 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Стаття 386 ЦК України передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ст.391 ЦК України.

За змістом п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , будучи власником 1/3 частки у квартирі АДРЕСА_1 , надсилав письмову вимогу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод в користування власністю, а саме вимагав на протязі 10 днів з дня отримання вимоги надання йому безперешкодний доступ до квартири АДРЕСА_1 , та передати йому примірник ключів від квартири або можливість самостійного виготовити дублікат (а.с.25).

При цьому, матеріали справи не містять відомостей, які ж саме перешкоди чинила відповідачка на момент звернення до суду або чинить на даний час.

Відповідно до відповіді з відділу ЦНАП Мукачівської міської ради № 2889/01-32/11547/42-24 від 28.08.2024 року, відомості відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 відсутні (а.с. 38).

Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 383803164 від 20.06.2024 року, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить: ОСОБА_1 1/3 частка, ОСОБА_3 1/3 частка, ОСОБА_4 , 1/3 частка, ОСОБА_5 1/3 частки (а.с. 21-23).

Також матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 24).

Таким чином, позивачем, всупереч вимогам ст.81 ЦПК України не надано будь-яких належних та допустимих доказів для підтвердження того, що відповідачі чинять йому перешкоди в користуванні належною йому на праві спільної часткової власності часткою у квартирі АДРЕСА_1

Такі докази позивачем до позовної заяви не додані, не здобуті вони й під час розгляду справи.

Тобто, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу позовних вимог та не надано доказів на обґрунтування позовних вимог, що є його обов`язком відповідно до засад змагальності цивільного процесу, передбачених ст.12 ЦПК України.

Дослідивши надані сторонами докази та встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, аналізуючи та оцінюючи всі докази по справі в їх сукупності, виходячи з того, що під час судового розгляду справи не здобуто доказів того, що діями відповідачів якимось чином було порушено право власності позивача або створено йому перешкоди в користуванні майном, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

 Беручи до уваги встановлені судом факти та відповідні правовідносини, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном слід відмовити.

Оскільки в позові відмовлено повністю, понесені ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України,ст.ст. 319, 355 , 356, 386, 391, 396 ЦК України суд,

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Рішення виготовлено 16.01.2025 року.

Головуюча                                О.В.Гутій