У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

          24 жовтня 2011 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів  судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі  суддів:                        Боймиструка С.В., Мельника Ю.М., Рожина Ю.М.,                            

          розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації на постанову Дубровицького районного суду від 18 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання виплатити щорічну одноразову допомогу на оздоровлення,-

                                                                            ВСТАНОВИЛА :

Позивач в справі, як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, звернувся до управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації із заявою про виплату йому допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірах відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом відповідача від 06.08.2009 року йому було відмовлено в задоволенні його заяви з посиланням на ст.71 Закону України про Державний бюджет на 2009 рік та постанову КМ України №562 від 12 липня 2005 року.

28 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації, в якому просила визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати виплатити щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2009 рік  відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, виходячи із мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до законодавства України.

          Постановою Дубровицького районного суду від 18 лютого 2010 року позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача та зобов’язано виплатити позивачу компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме, щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 4 мінімальних заробітних плат .

          В поданій на дану постанову апеляційній скарзі відповідач посилається на її незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення особам віднесеним до 1-ї категорії, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС (інвалідам ІІ групи) –120 грн. Дана постанова чинності не втратила і зміни до неї не вносились, а тому вважає свої дії правомірними .

Просив оскаржувану постанову скасувати  та прийняти нове рішення про відмову у позові.

За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач  є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії інвалідом ІІІ групи захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, та отримує щорічну допомогу на оздоровлення, передбачену ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірах, визначених постановою КМ України № 562 від 12 липня 2005 року.

Цю обставину відповідач не оспорює.

Статтею 71 ЗУ  «Про Державний бюджет України на 2009 рік»надано право КМ України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань передбачених за відповідними бюджетними програмами, однак оскільки жодних змін вказаним законом у ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»внесено не було, тому вона діє в редакції відновленій рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

__________________________________________________________________________________________          

     Справа № 22-а-3457-11                                                                       Головуючий в суді 1 інст.: Красько В.Й.

                                                                                                     Суддя-доповідач :  Боймиструк С.В.

Вирішуючи спір, місцевий суд правильно виходив з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, і висновок, що при визначенні розміру та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, яка передбачена ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідачу в 2009 році необхідно було керуватися нормами ст. 48 цього закону, а не вищевказаною постановою № 562, яка хоч і була чинною на час виплати даної допомоги, однак суперечила Закону, є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач, як потерпілий 1 категорії інвалід ІІІ групи має право  на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Враховуючи наведене, місцевий суд прийшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання виплатити щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2009 рік  відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, виходячи із мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до законодавства України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена відповідно до норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, наведених у ній, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись  ст. 197,  п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200,  п.1 ч.1 ст. 205,  ст.206 КАС України ,   колегія суддів,

                                                                                                                                                                                                                           УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації залишити без задоволення, а  постанову Дубровицького районного суду від 18 лютого 2010 року  - залишити без змін.                              .

Ухвала  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

             Судді: