У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

          24 жовтня 2011 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів  судової палати з розгляду  цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі:                                               Боймиструка С.В., Мельника Ю.М., Рожина Ю.М.,          

розглянувши  у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову  Рівненського міського суду від  23 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку і допомоги при народженні дитини,

                                                             ВСТАНОВИЛА:

          Позивач ОСОБА_4 05 листопада 2009 року звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними та стягнути недоплачену допомогу при народженні дитини в сумі 1963 грн. 80 коп. та щомісячну допомогу по догляду за дітьми до досягнення  ними трирічного віку в сумі 2170 грн. 32 коп. відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Постановою Рівненського міського суду від 23 грудня 2009 року поновлено позивачу строк звернення до суду, зобов’язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну допомогу по догляду за дочкою ОСОБА_5 до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно  та недоплачену щомісячну державну допомогу по догляду за сином ОСОБА_6  до досягнення ним трирічного віку за період з 09 серпня  2007 року по 31 грудня 2007 року включно.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 грн. 40 коп. державного мита.

          Не погодившись із  постановою суду, відповідач  в апеляційній скарзі просить її скасувати та відмовити в задоволенні позову, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права. Зазначена допомога позивачці виплачувалась відповідно до вимог законодавства, в обсягах  видатків з бюджету, а тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов. Наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          Місцевим судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1  позивачка народила доньку ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_6( а.с.7,8).

          Із матеріалів справи вбачається, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку була призначена позивачу відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".

          Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років складає з 1 квітня –463 грн., з 01 жовтня –470 грн.

          На підставі абзацу третього ч. 2 ст. 56, п.7,14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"дію статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та ст. 41 та 43 Закону   України   "Про   загальнообов'язкове  державне  соціальне страхування  у  зв'язку  з  тимчасовою  втратою  працездатності та витратами,  зумовленими  народженням  та  похованням" було зупинено.

          Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп  положення статей 29, 36, частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 2, 13, 14, 23, 29, 30, 39,41, 43, 44, 45, 46, статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік " визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними).

          Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони , інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

 За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що із 09 липня і до 31 грудня 2007 року відповідач мав виплачувати позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років у розмірі встановленого законом  прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років і таку ж допомога мав виплачувати на іншу дитину, народжену ІНФОРМАЦІЯ_2 після закінчення післяродової відпустки.

 Однак, місцевим судом не взято до уваги, що в запереченнях відповідача на позов, містяться вимоги про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду  передбачених ст.100 КАС України.

Суд першої інстанції не дав належної правової оцінки тій обставині, що позивачка при зверненні до суду пропустила  визначений ст. 99 КАС України (в редакції на час звернення)  річний строк та прийшов до помилкового  висновку, що цей строк звернення нею пропущений не був, оскільки про порушення своїх прав вона взнала з засобів масової інформації в березні 2009 року, а до того її ніхто не повідомляв.

_____________________________________________________________________________________________________________

Справа № 22-а-2042/11                                                                         Головуючий в суді 1 інст.:  Рогозін С.В.

                                                                                             Суддя-доповідач: Боймиструк С.В.

Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України ( в редакції на той час), строк обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року було оприлюднено в «Офіційний вісник України»від 27 липня 2007 року, № 52, стор. 138. Крім того, про порушення своїх прав позивачка мала б довідатись при отриманні допомоги в меншому розмірі.

  Згідно ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи місцевим судом) пропущення строку звернення до суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду.

  Цю обставину  місцевий суд  належним чином не дослідив та в постанові суду прийняв необґрунтоване рішення щодо поновлення процесуального строку звернення до суду.

  Згідно ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів, вирішуючи дану справу, застосовує наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду та згідно вимог  ст. 100 КАС України,  залишає позов без розгляду, оскільки позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду і підстав для поновлення такого строку не вбачається.

          Керуючись ст. 100, 197,  п.4 ч.1 ст. 198,   п.4 ч.1 ст. 202, п.4 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України ,   колегія суддів,

                                                                  У Х В А Л И Л А :          

          Апеляційну  скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради –задовольнити частково.

          Постанову Рівненського міського суду від  23 грудня 2009 року –скасувати та адміністративний позов  ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Ухвала  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

          Судді: