дата документу :

Справа № 2-1469/2011р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

«19»жовтня 2011р.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

Головуючого судді Криворучко І.В.

при секретарі Бердник О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

До суду надійшла зазначена позовна заява та уточнена позовна заява, підтримуючи і обґрунтовуючи які позивачі та їх представник в судовому засіданні зазначають, що постановою Бориспільського міськрайонного суду від 28.01.2011р. ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Автомобіль, яким керував відповідач ОСОБА_2 належить його дружині ОСОБА_3

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження ПП «Авто експрес»вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача становить 34252.95 грн., ці витрати йому частково відшкодовано за рахунок страхової компанії в розмірі 15240.06 грн., невідшкодована частина матеріальних збитків становить, таким чином, 19012.89 грн.

Враховуючи глибину та тривалість моральних та фізичних страждань, пережитих ним внаслідок неправомірних дій відповідача, він оцінює спричинену відповідачем моральну шкоду в 10000.00 грн.

Тому він просить суд стягнути на його користь з відповідачів суму завданої матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі, а також витрати на товарознавче дослідження в сумі 750,00 грн., витрати на юридичну допомогу в сумі 3000,00 грн., витрати на державне мито в сумі  - 198,63 грн., та витрати на сплату ІТЗ в розмірі 120,00 грн.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, оскільки вважає їх незаконними, безпідставними та не обґрунтованими.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши проаналізувавши та оцінивши в сукупності наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні дійсно відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.01.2011р. ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, а саме в тому, що ОСОБА_2 30.12.2010р. о 16-00 год. керуючи транспортним засобом „Chery Tiggo” в м.Бориспіль на перехресті вулиць Шевченка-Нова-2, під час руху будучи неуважним, не врахувавши дорожню обстановку, при повороті ліворуч не надав перевагу в русі „Део Ланос”, д.н.з. НОМЕР_1, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого допустив зіткнення з даним автомобілем, після зіткнення  транспортний засіб відкинуло на стоячий транспортний засіб „Опель Вектора” д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок чого всі транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Отже зі змісту даної постанови слідує, те що суд дійшов обґрунтованого висновку, про доведеність вини ОСОБА_2

Відповідно до п.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно – правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

Однак суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_4 є недоведеними та необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст.1187 ЦК України: шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.4 ППВСУ N 6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»- Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Виходячи з наведеного та тієї обставини, що на момент ДТП автомобілем „Chery Tiggo” керував ОСОБА_2, ОСОБА_3 не є володільцем джерела підвищеної небезпеки, що здійснює його експлуатацію.

Відповідно до п.7 ППВСУ №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»суд, що розглядає питання про цивільно-правові наслідки подій, стосовно яких прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення не досліджує питання вини особи, стосовно якої вона винесена, він вирішує лише питання щодо розміру відшкодування. Проте постанова щодо ОСОБА_3 судом не виносилась.

Таким чином ОСОБА_3  є не належним відповідачем по справі.

Розмір заподіяної матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_1 при цьому має бути встановлений висновком автотоварознавчого дослідження. Оскільки цю шкоду лише частково йому було відшкодовано, різницю має бути відшкодовано відповідачами.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплати ти потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), однак при обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач на дану норму не спирається.

Відповідно п.17 ППВСУ № 5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу" і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

В позові зазначено що «неправомірними діями відповідача позивачу завдано
- моральної шкоди», проте не зазначено діями якого саме відповідача та в чому ці дії полягали. Крім того, при обґрунтуванні позовних вимог стосовно моральної шкоди, позивач спирається лише на постанову по адміністративній справі та не наводить доказів, що підтвердили б наявність моральної шкоди, вини у діях її заподіювачів та причинно-наслідкового зв'язку.

Позивач у своїх вимогах зазначає повний набір ознак хворобливого розладу психіки, однак висновки про наявність моральної шкоди фактично побудовано на виявлених ознаках психічного розладу. Шкоду психічному здоров'ю ототожнено з моральною шкодою. Суд вважає необґрунтованим розмір відшкодування та суть зазначених в позові несприятливих наслідків нематеріального характеру. Тому у суду відсутні підстави вважати що позивачу заподіяно моральну шкоду в тому вигляді як її описано в позовній заяві саме діями відповідачів. Розмір відшкодування також нічим необґрунтований.

Відповідно до ч.2 ст.84 ЦПК України, постанови КМУ від 27.04.2006 року № 590, компенсація витрат, що сплачується стороною, не повинна перевищувати суму, обчислену в розмірі 40 % мінімальної заробітної плати за годину роботи. Виходячи з того, що розмір витрат на правову допомогу, про стягнення якого заявлено у позові, не відповідає цим вимогам, а позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню – у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.1167,1187,1194 ЦК України, п.7 ППВСУ №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», постанови КМУ від 27.04.2006 року №590, п.17 ППВСУ №5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», п.4 ППВСУ N 6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст.10,60, 61, 84, ч.1, 208, 209, 212-215 ЦПК України,  суд -

В  И  Р  І  Ш  И  В :

У позові ОСОБА_1 до до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайсуд Київської області на протязі 10 (десяти) днів з моменту проголошення.   

Суддя                                  І.В.Криворучко