Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 952/420/22

провадження № 1-кп/624/17/25

УХВАЛА

Іменем України

селище Кегичівка                                                                 16 січня 2025 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря т.в.о. судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участі прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисників – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду смт Кегичівка кримінальне провадження №42019221400000079 відносно якого

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Коростень Житомирської області, українець, громадянин України, не військовозобов`язаний, освіта вища, одружений, директор ТОМ «ІВП «АСПО-1», інвалідом не являється, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

- у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кегичівського районного суду перебувають матеріали кримінального провадження №420192214000000079 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України.

У підготовчому засіданні обвинуваченим та його захисником заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019221400000079 від 22 липня 2019 року за ч.2 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування якого зазначено, що до Кегичівського районного суду Харківської області прокурором втретє направлений для розгляду обвинувальний акт (редакція від 07 вересня 2022 року) з додатками у кримінальному провадженні № 42019221400000079 від 22 липня 2019 року за ч. 2 ст. 366, ч.4 ст. 191 КК України відносно ОСОБА_5 .

Ухвалою Красноградського районного суду від 12 листопада 2021 року вказаний обвинувальний був повернутий прокурору для усунення недоліків. Крім того, таке обвинувачення не підтверджене обов`язковими ознаками та належними доказами.

Красноградською окружною прокуратурою вказана ухвала була оскаржена до Харківського апеляційного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2022 року були змінені підстави та ухвала суду першої інстанції залишена в силі.

Ухвалою Красноградського районного суду від 09 травня 2023 року вказаний обвинувальний акт знову був повернутий прокурору для усунення недоліків.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року апеляційна скарга прокурора була задоволена та справа направлена до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

01 листопада 2023 року до Харківського апеляційного суду надійшло подання голови Красноградського районного суду Харківської області щодо направлення кримінального провадження №420192214000000079 від 22 липня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України на розгляд іншого суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року справу № 952/420/22 направлено для подальшого розгляду до Кегичівського районного суду Харківської області.

Прокурор вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам, передбачених ст. 291 КПК України.

Сторона захисту не може погодитись з такою позицією прокурора та вважаю обвинувальний акт невідповідним даній статті з наступних причин.

Ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, які суд має право прийняти рішення у підготовчому судовому засіданні, серед яких і повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам передбаченим у ст. 291 цього кодексу, у яких зазначено вичерпний перелік відомостей.

Положеннями ст. 291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складання обвинувального акту у кримінальному провадженні, ряд відомостей які він має містити, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості такі як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості, а саме розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування).

Наданий до суду обвинувальний акт таких відомостей не містить, хоча в обвинувальному акті присутні посилання на проведені експерті дослідження.

Відповідно п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості, а саме - дату та місце його складення та затвердження.

Наданий до суду обвинувальний акт не містить дати його затвердження прокурором.

Також, зазначений обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки складений не повноважною посадовою особою.

КПК України не передбачено складення нового обвинувального акта слідчим, після повернення прокурору попереднього обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до вимог п.13 ч.2 ст.36 КПК України за таких обставин саме прокурор уповноважений самостійно складати обвинувальний акт.

Вказане також витікає із вимог п.7 ч.2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений: за результатами розслідування складати обвинувальний акт.

Також, відповідно обвинувального акту зазначено, що потерпілий залучений стороною обвинувачення відповідно ч. 7 ст. 55 КПК України.

Разом з тим, відповідно ч. 7 ст. 55 КПК України зазначено, що «Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок».

Матеріали справи не містять будь-якої заяви або згоди на залучення її у якості потерпілої сторони. Більш того, стороною обвинувачення не надано посилання на будь-яку претензію Зачепилівської селищної ради до ТОВ «ІВП «АСПО-1».

До цього ж, в обвинувальному акті вказано про те, що речові докази у справі відсутні.

Разом з тим, відповідно до постанови слідчого ОСОБА_9 від 22 січня 2020 року про призначення експертизи вказано про направлення експертам для вивчення і речових доказів.

Які саме документи або предмети у справі слідчим визнані речовими доказами та направлялись експертам, стороні захисту не відомо.

Крім того, стороною обвинувачення слідчі дії та складання обвинувального акту у 2022 році проведено з порушенням термінів досудового розслідування, які визначені ст. 219 КПК України.

Відповідно ч. 1 ст. 219 КПК України зазначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому ст. 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно ч. 3 цієї статті зазначено, що з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене:

протягом сімдесяти двох годин – у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 цього кодексу;

протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;

протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому ч 2 ст. 298-4 цього Кодексу;

протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Підозру у вказаній справі ОСОБА_5 оголошено 21 грудня 2021 року.

Після чого, слідчим 16 січня 2021 року винесена постанова про зупинення досудового розслідування (27 днів).

28 січня 2021 року слідчим винесена постанова про відновлення досудового розслідування. Обвинувальний акт затверджений прокурором 05 лютого 2021 року. До суду справа надійшла 26 лютого 2021 року (32 дні).

16 лютого 2022 року поновлено досудове розслідування.

Прокурором 16 лютого 2022 року винесена постанова про визначення органу проведення досудового розслідування у формі досудового розслідування та постанова про створення групи слідчих.

18 березня 2022 року заступником начальника СВ Красноградського РВП винесена постанова про зупинення досудового розслідування (62 дні).

20 червня 2022 року заступником начальника СВ Красноградського РВП винесена постанова про відновлення досудового розслідування.

20 червня 2022 року заступником начальника СВ Красноградського РВП винесена постанова про зупинення досудового розслідування (63 дні).

07 вересня 2022 року заступником начальника СВ Красноградського РВП винесена постанова про відновлення досудового розслідування. Прокурором надане слідчому письмове доручення про завершення досудового розслідування на надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

08 вересня 2022 року обвинувальний акт надійшов до Зачепилівського районного суду (+ 2 дні - 65 днів).

Справа повторно направлена до Красноградського районного суду з новим обвинувальним актом (більше 63 днів).

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеною відповідним положенням цього Кодексу.

Отже, наведене підтверджує той факт, що досудове розслідування триває вже понад встановленого КПК України вісімнадцяти місячного строку.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками, які містяться в ухвалі Кіровського районного суду м. Кіровограда по справі № 404/8582/18 від 06 березня 2020 року, яка залишена без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 березня 2020 року та ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 10 квітня 2020 року.

Ці порушення стороною обвинувачення вимог КПК України мають бути вирішені відповідно із Правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 26 жовтня 2022 року у справі № 686/10785/16-к «Щодо недопустимості відновлення уже завершеного досудового розслідування».

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі №752/4900/15-к від 18 жовтня 2022 року у справі № 753/6486/21.

Фабула справи:

за вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами і на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Скасовуючи згадане судове рішення, суд апеляційної інстанції звернув увагу місцевого суду на те, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, оскільки в ньому відсутнє формулювання обвинувачення, яке є обов`язковим.

Під час нового розгляду суду першої інстанції повернув обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 прокурору. Постановою прокурора строк досудового розслідування продовжено до 3 місяців.

До суду надійшов новий обвинувальний акт щодо ОСОБА_1.

Суд першої інстанції повернув обвинувальний акт прокурору, вказавши на те, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК, оскільки викладені в ньому фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, а також сформульоване обвинувачення є не конкретним.

Прокурор продовжив строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до 4 місяців. До суду надійшов новий обвинувальний акт щодо ОСОБА_1.

Місцевий суд ухвалою в черговий раз повернув обвинувальний акт прокурору, оскільки, всупереч ч. 4 ст. 291 КПК до нього не додано цивільних позовів, розписки чи інші документи, які підтверджували отримання цивільних позовів стороною захисту, а також не надані суду відомості про місцезнаходження цивільного відповідача.

Прокурор повторно подав до суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_1, який був призначений судом до судового розгляду.

За результатом нового судового розгляду, суд першої інстанції постановив вирок, за яким визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Апеляційний суд ухвалою залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.

Оцінка суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.290 КПК України досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів. Дії слідчого і прокурора, передбачені ч.1 ст.291 та ст.293 КПК України (складення обвинувального акта, його затвердження, вручення стороні захисту та направлення до суду), є формою завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, визначені у статті 291 КПК України.

Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

У цій справі після повернення обвинувального акта, прокурор постановами продовжив строк досудового розслідування, тим самим фактично відновив досудове розслідування у кримінальному провадженні, в ході якого органом досудового розслідування було зібрано низку доказів.

Діючий КПК України чітко відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за КПК 1960 року. Відсутність можливості проведення додаткового розслідування після звернення до суду з обвинувальним актом очевидна з тексту Кодексу. Крім того, в Пояснювальній записці до проекту Кодексу зазначалося, що «одним з основних напрямів реформування ... стала ліквідація можливості відправлення справи на додаткове розслідування», «підвищенню гарантій прав підозрюваних та обвинувачених сприятиме також ... скасування інституту повернення справи на додаткове розслідуванням».

У контексті викладеного, висновок апеляційного суду про те, що повернення обвинувального акта прокурору фактично поновлює стадію досудового розслідування і жодних заборон для проведення на цій стадії слідчих дій закон не містить є помилковим.

Висновки: відновлення уже завершеного досудового розслідування КПК України не передбачено. У разі повернення судом обвинувального акта, який не відповідає вимогам КПК України, повноваження прокурора обмежені лише усуненням недоліків цього обвинувального акта.

Також, відповідно правової позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду згідно з постановою від 18 жовтня 2022 року у справі № 753/6486/21 «Щодо повернення обвинувального акта» зазначено наступне:

Фабула справи:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок в частині призначеного покарання і на підставі ст.75 КК України звільнив засудженого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Оцінка суду.

Повернення обвинувального акту не передбачає поновлення завершеного досудового розслідування. Діючий КПК України чітко відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за КПК 1960 року. Відсутність можливості проведення додаткового розслідування після звернення до суду з обвинувальним актом очевидна з тексту Кодексу. Крім того, в Пояснювальній записці до проекту Кодексу зазначалося, що «одним з основних напрямів реформування ... стала ліквідація можливості відправлення справи на додаткове розслідування»» «підвищенню гарантій прав підозрюваних та обвинувачених сприятиме також … скасування інституту повернення справи на додаткове розслідування».

З іншого боку, КПК України, передбачаючи можливість повернення обвинувального а прокурору, передбачає, що він має відповідні повноваження для усунення його недоліків на виконання вказівок суду.

КПК України не передбачає не лише обов`язку, але й можливості відновлення досудового розслідування у випадку повернення обвинувального акта прокурора, оскільки відповідно до статті 282 КПК України ця обставина не є підставою для такого відновлення.

Також повернення обвинувального акта прокурору не є підставою для продовження строку досудового розслідування, оскільки відповідно до статті 295 КПК України строк розслідування може бути продовжений, якщо додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об`єктивних причин. Однак, повернення обвинувального акта прокурору не дає стороні обвинувачення повноважень проводити такі дії.

Висновки: повернення обвинувального акта не може використовуватися стороною обвинувачення для проведення будь-яких процесуальних дій, крім приведення його відповідність до вимог статті 291 КПК України.

Водночас КПК України не містить положення, яке б визначало строк, протягом якого після повернення судом обвинувального акта прокурору сторона обвинувачення має виправити недоліки обвинувального акту і звернутися до суду з виправленим обвинувальним актом. У той же час відповідно до ч. 2 ст. 113 КПК України будь-яка процесуальна дія мають бути виконані без невиправданої затримки.

Крім того, зібрані стороною обвинувачення докази протирічать рішенням Господарських судів трьох інстанцій у цій справі, що взагалі виключає склад злочину у діях ОСОБА_5 .

Відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 31 січня 2022 року у цій справі зазначено наступне: «Враховуючи, що наданий до суду обвинувальний акт не містить однієї з необхідних складових, що суперечить ст. 291 КПК України, рішення суду перше інстанції про повернення обвинувального акту є правильним».

Таким чином, навіть відсутність однієї з необхідних складових обвинувального акту, судом апеляційної інстанції вважається правильною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Наведені порушення є істотним, усунути яке під час судового розгляду неможливо.

Отже, сторона захисту вважає, що наведені порушення є істотними, такими, що не відповідають вимогам КПК України та перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі отриманого обвинувального акту та здійсненню належної визначеної КПК України процедури судового розгляду і їх неможливо усунути під час підготовчого судового засідання, відтак обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заперечив та просив відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 4201922140000079 прокурору.

В обґрунтування зазначив, надавши письмові пояснення, що повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд приймає виключно у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду.

Зміст обвинувального акту щодо формулювання обвинувачення, в даному випадку не протирічить зазначеній нормі. В обвинувальному акті стосовно ОСОБА_5 обвинувачення сформульовано конкретно, належно розкрито подію кримінального правопорушення, зазначено час та місце вчинення кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та знаряддя злочину, наслідки його вчинення у вигляді опису заподіяного поранення та тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, причину смерті потерпілого, причинний зв`язок між отриманим пораненням та смертю особи, мотив і мету вчинення злочину, тобто, всі обов`язкові відомості, про які йдеться в ч.2 ст.291 КПК України, а саме викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими в ході досудового розслідування, з дотриманням вимог КПК України, сформульовано обвинувачення ОСОБА_10 , дана правова кваліфікація злочину, визначена стаття КК України.

Фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Тобто обвинувальний акт за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам вищезазначеної статті кримінального процесуального кодексу України.

Слід також звернути увагу на відсутність нормативного або теоретичного розмежування понять «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення» та їх визначення (хоча б умовного) у КПК України.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК) стосуються не змісту обвинувального акту, а його форми.

В даному випадку, зміст фактичних обставин та формулювання обвинувачення не є тотожними, проте, з їх загального об`єму чітко та докладно наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, а правильність логіко-граматичного побудування цих даних не може оцінюватися судом в контексті відповідності обвинувального акту вимогам КПК України.

Слід також наголосити, що неповнота викладення певних обставин прокурором в обвинувальному акті не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки доведення обґрунтованості обвинувачення покладається на прокурора, а суд, відповідно до норм ч.6 ст.22 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і при розгляді справи по суті, має право самостійно та безпосередньо дослідити надані сторонами докази, надати їм відповідну правову оцінку, виклавши висновки у прийнятому рішенні, що чітко узгоджується з нормами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При підготовчому судовому засіданні суд зобов`язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК, вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, у тому числі, визначити дату, час та місце судового розгляду, форму проведення судового засідання, склад суду тощо.

У підготовчому провадженні не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, наявність складу злочину, правильність кваліфікації його дій, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду справи по суті. Завданням цього провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду. На стадії підготовчого провадження виконується функція контролю за досудовим розслідуванням, відповідність вимогам КПК України обвинувального акта та організаційна (підготовча) функція до наступної стадії судового провадження - судового розгляду з метою створення належних умов для успішного виконання завдань кримінального судочинства.

У зв`язку з вищезазначеним посилання сторони захисту у підготовчому судовому засіданні на недоліки доказів, зібраних стороною обвинувачення, є передчасними і на вказаній стадії судового розгляду справи оцінка їм не надається.

Крім того, прокурор, відповідно до ст.ст.338, 340 КПК України, не позбавлений процесуальної можливості, якщо під час судового розгляду вставлені нові фактичні обставини, змінити обвинувачення або відмовитися від його підтримання. Якщо, встановивши наявність фактичних обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження, прокурор не вчинить вказані процесуальні дії, то суд, здійснивши судовий розгляд, повинен в нарадчій кімнаті дати відповідну юридичну оцінку дослідженим доказам і вирішити питання, передбачені кримінальним процесуальним законом.

При цьому, якщо суд дійде до висновків, що не має місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа чи це діяння не містить складу злочину, в якому вона обвинувачувалась, а перекваліфікація дій особи неможлива, виходячи з меж судового розгляду, або не підтверджується вина обвинуваченого, то суд зобов`язаний прийняти рішення у відповідності до ч. 1 ст. 373 КПК України.

Однак, до таких висновків суд може дійти тільки після проведення в повному обсязі судового розгляду з дослідження всіх доказів кримінального провадження, що не передбачено на стадії підготовчого провадження, тому висновки суду щодо наявності або відсутності певних кваліфікуючих ознак інкримінованого злочину чи достатності фактичних обставин для складу злочину, на даному етапі є передчасними.

Також, відповідно до правових висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладених у постанові від 15 квітня 2024 у справі №753/25892/21, в ухвалі про повернення обвинувального акта прокурору суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.  

Стосовно посилання сторони захисту на протиріччя обвинувального акту рішенню Господарського суду Харківської області від 28 травня 2020 року у справі №922/4338/19, слід зазначити, що вказані документи стосуються різних фактів, а саме: згідно обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у підробці офіційних документів та не виканні робіт на суму 295 006,40 гривень по договору на виконання будівельно-монтажних робіт «Будівництво майданчику зі штучним покриттям для мініфутболу на території парку по вул. Центральній с. Зачепилівка Зачепилівського району Харківської області» від 22 грудня 2018 року № 358.

В той же час, згідно рішення суду у справі №922/4338/19 із Зачепиилівської селищної ради на користь ТОВ «АСПО-1» стягнуто «заборгованість по оплаті додатково виконаних за Договором № 358 від 22 грудня 2018 року позадоговірних робіт у сумі 372870,00 гривень в т.ч. за корегування проекту у розмірі 24300,00 гривень; інфляційні втрати у розмірі 2233,86 гривень; 3% річних у розмірі 3064,68 гривень; витрати на правову допомогу у розмірі 15538,24 гривень; витрати зі сплати судового збору у розмірі 5672,52 гривень».

Таким чином, у рішенні господарського суду у справі №922/4338/19 мова йде про стягнення коштів за корегування проекту будівництва майданчику зі штучним покриттям та інфляційних втрат і не стосується повноти та якості виконання всього обсягу робіт на об`єкті, тобто не надано оцінку правомірності дій ТОВ «АСПО-1» та особисто ОСОБА_5 з цього приводу.

Натомість така оцінка надана кваліфікованим спеціалістом у галузі будівництва у висновку судово-будівельної експертизи.

Звертає увагу суду, що питання повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_5 вже двічі розглядалося Красноградським районним судом, ухвалою якого від 09 травня 2023 року частково задоволено клопотання сторони захисту та повернуто обвинувальний акт прокурору з тих же підстав, що вказані і у теперішньому клопотанні сторони захисту.

Проте, ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. Вказана ухвала суду набрала чинності з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. В свою чергу ч.ч.2,4,7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначають, що  судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання; невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Крім того, Велика палата ЄСПЛ у п.68 рішення у справі «Карт проти Туреччини» зазначила, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантування, що обвинуваченим доведеться не залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Так само ЄСПЛ у п.18 рішення у справі «Вемкоф проти Німеччини» вказує, що чітка мета відповідно до положення пункту 1 статті 6 Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особисто не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визнане.

Аналогічну норму передбачено і національним законодавством. Так, згідно зі ст.28 КПК України кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Насправді неодноразові клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту не мають на меті з`ясування істини по справі, а направлені виключно на затягування процесу.

Обвинувачений та його захисник підтримали клопотання про повернення обвинувального акту, з викладених у ньому підстав.

Представник потерпілого вказала, про необхідність прокурором помилок у обвинувальному акті.

Суд, вислухавши учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 420192214000000079, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Отже, значення обвинувального акта, як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження тай ого реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи підчас досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність відомостей у обвинувальному акті про речові докази та про розмір витрат на залучення експерта:

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Отже, хоча в обвинувальному акті і зазначено про проведення експертних досліджень, проте законом визначено вичерпний перелік повноважень суду на стадії підготовчого провадження. Під час проведення підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості досліджувати матеріали кримінального провадження і встановлювати належність окремих доказів, вирішувати питання про визначення розміру процесуальних витрат. На даному етапі у суду є лише обов`язок встановити, чи містить обвинувальний акт відомості щодо розміру витрат на залучення експертів і немає процесуальних можливостей і необхідності перевіряти обґрунтованість такого розміру. Відповідні питання може бути вирішено виключно за результатами судового розгляду.

В обвинувальному акті зазначено (а.с.11 т.1: «Витрати на залучення експертів за проведення експертизи відсутні».

Щодо відсутності відомостей у обвинувальному акті про речові докази, то вимоги ст. 291 КПК України цього не передбачають.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту, що обвинувальний акт не містить дати його затвердження, оскільки така дата є (а.с.4 т.1). Відсутність такої дати по тексту обвинувального акту (а.с.11 т.1), не може свідчити про інше.

Щодо твердження сторони захисту, що матеріали справи не містять будь-якої заяви або згоди на залучення особи у якості потерпілої сторони.

Так, в обвинувальному акті зазначено наступне: «Потерпілий: відповідно до ч.7 ст. 55 КПК України держава в особі Зачепилівська селищна рада Красноградського району Харківської області, юридична адреса: Харківська область, Зачепилівський район, с. Зачепилівка, вул. Паркова, буд. 37, ЄДРПОУ № 04397856».

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата і місце народження, місце проживання, громадянство).

Положеннями ч. 1 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Пунктом першим ч. 2 ст. 55 КПК України визначено, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 КПК України якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення і до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок. Положення цієї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).

Стороною обвинувачення у вказаному обвинувальному акті зазначено анкетні відомостей потерпілого, що є обов`язковим в силу вимог п.3 ч.2 ст.291 КПК України.

На даній стадії кримінального провадження суд приходить висновку, що прокурором дотримано вимоги ст. 291 КПК України. Всі інші обставини суд зможе дослідити у ході судового розгляду та дати їм оцінку при винесенні остаточного рішення у справі.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, то судом у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а вирішується питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі наданого обвинувального акта.

Більше того, суд позбавлений можливості перевірити правильність кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення на даному етапі, оскільки вимогами ч. 4 ст. 291 КПК України (якою заборонено до початку судового розгляду надавати суду інші документи, крім обвинувального акту та додатків до нього), для перевірки обвинувального акту на відповідність вимогам КПК у розпорядженні суду на стадії підготовчого судового провадження фактично є лише сам обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов.

Щодо доводів сторони захисту про відновлення вже завершеного досудового розслідування та складання обвинувального акту не повноважною особою:

Згідно із частинами 3,4 ст. 291 КПК України обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Системний аналіз наведених норм кримінального процесуального законодавства дає підстави для висновку, що повернення обвинувального акту прокурору можливе лише в тому випадку, якщо при його складанні були допущені порушення вимог ст.291 КПК України.

Як встановлено судом, 21 грудня 2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України (а.с.50-56, т.1).

У зв`язку з розшуком підозрюваного досудове розслідування було зупинено 16 січня 2021 року (а.с.57-61, т.1).

Постановою слідчого від 28 січня 2021 року, у зв`язку з встановленням місця знаходження підозрюваного, досудове розслідування було відновлено та того ж дня повідомлено про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів, відповідно ч.7 ст.290 КПК України (а.с.62-65, 66, т.1).

05 лютого 2021 року складено протокол про ознайомлення сторонами з матеріалами досудового розслідування та обвинувальний акт спрямовано до суду та 08 лютого 2021 року надійшов до Зачепилівського районного суду Харківської області (а.с.67-71, т.1).

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 12 листопада 2021 року повернуто прокурору обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_5 , як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та ухвалою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2022 року залишено без змін (а.с.156-158, 159-164, т.1).

Відповідно до вимог ч.1 ст.290 КПК України досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів. Дії слідчого і прокурора, передбачені ч.1 ст.291 та ст.293 КПК України (складення обвинувального акта, його затвердження, вручення стороні захисту та направлення до суду), є формою завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Тобто вбачається, що саме 05 лютого 2021 року досудове розслідування вважається завершеним.

Після повернення обвинувального акту до Красноградської окружної прокуратури Харківської області для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків протягом розумного строку прокурором:

20 червня 2021 року постановою поновлено (вже завершене 05 лютого 2021 року) досудове розслідування (а.с.85-88, т.1). Суд звертає увагу технічну помилку у році, оскільки по хронології та згідно реєстру матеріалів досудового розслідування це 2022 рік (а.с.16, т.1).

Прокурором 16 лютого 2022 року винесена постанова про визначення органу проведення досудового розслідування у формі досудового розслідування та постанова про створення групи слідчих (а.с.75-76, т.1); прокурором надане слідчому (02 березня 2022 року) письмове доручення про завершення досудового розслідування на надання доступу до матеріалів досудового розслідування (а.с.79, т.1), 18 березня 2022 року винесена постанова про зупинення досудового розслідування; 20 червня 2021 року (технічні помилки у році, що також підтверджено реєстром (а.с.16, т.1) поновлене досудове розслідування; 20 червня 2022 року винесена постанова про зупинення досудового розслідування (а.с.89-92, т.1); 07 вересня 2022 року винесена постанова про відновлення досудового розслідування (а.с.93-96, т.1).

09 вересня 2022 року обвинувальний акт надійшов до Зачепилівського районного суду Справа повторно направлена до Красноградського районного суду з новим обвинувальним актом.

Так, відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже, закон пов`язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання. У Параграфі 1 Глави 24 КПК розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування.

За загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч. 3 ст. 214, ч. 8 ст. 223, ст. 219 КПК).

Окрім того, закон містить поняття «завершення» як проміжний етап досудового розслідування. Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок - визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення - пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення - фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. До цього слід додати, що законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив`язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування.

Крім цього, ст. 282 КПК України чітко визначені випадки, за якими відновлюється досудове розслідування кримінального провадження.

Так, відповідно до ч.1 ст.282 КПК України, зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій.

Відповідно до ч.2 ст.282 КПК України зупинене досудове розслідування також відновлюється у разі скасування слідчим суддею постанови про зупинення досудового розслідування.

Згідно з положеннями ч. 2,3 ст. 294 КПК України, якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку (дізнання) у строк, зазначений у пунктах 1 і 2 ч. 3 статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений прокурором у межах строку, встановленого пунктом 1 частини четвертої статті 219 цього Кодексу. Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 ч. 3 статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 ч. 4 статті 219 цього Кодексу.

Зі системного аналізу наведених норм кримінального процесуального закону вбачається, що відновленню досудового розслідування підлягає лише кримінальне провадження, яке було зупинене на стадії досудового розслідування, а продовженню у разі неможливості завершити досудове розслідування у строк, визначений законом.

Таким чином, кримінальним процесуальним законом не передбачено поновлення чи продовження строку досудового розслідування після повернення обвинувального акта прокурору.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі №752/4900/15-к від 18 жовтня 2022 року у справі № 753/6486/21.

В якій зазначено, що «повернення обвинувального акту не передбачає поновлення завершеного досудового розслідування. Діючий КПК чітко відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за КПК 1960 року. Відсутність можливості проведення додаткового розслідування після звернення до суду з обвинувальним актом очевидна з тексту Кодексу. Крім того, в Пояснювальній записці до проекту Кодексу зазначалося, що «одним з основних напрямів реформування … стала ліквідація можливості відправлення справи на додаткове розслідування», «підвищенню гарантій прав підозрюваних та обвинувачених сприятиме також …скасування інституту повернення справи на додаткове розслідування.

18.  З цього випливає, що повернення обвинувального акту не може використовуватися стороною обвинувачення для проведення будь-яких процесуальних дій, крім приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК.

19.  З іншого боку, КПК, передбачаючи можливість повернення обвинувального акта прокурору, передбачає, що він має відповідні повноваження для усунення його недоліків на виконання вказівок суду.

20.  Суд зазначає, що КПК не передбачає не лише обов`язку, але й можливості відновлення досудового розслідування у випадку повернення обвинувального акту прокурора, оскільки відповідно до статті 282 КПК ця обставина не є підставою для такого відновлення.

21.  Також повернення обвинувального акта прокурору не є підставою для продовження строку досудового розслідування, оскільки відповідно до статті 295 КПК строк розслідування може бути продовжений, якщо додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об`єктивних причин. Однак, як вже Суд зазначив вище, повернення обвинувального акта прокурору не дає стороні обвинувачення повноважень проводити такі дії.

22.  Суд відзначає, що КПК не містить положення, яке б визначало строк, протягом якого після повернення судом обвинувального акта прокурору сторона обвинувачення має виправити недоліки обвинувального акту і звернутися до суду з виправленим обвинувальним актом. У той же час відповідно до частини 2 статті 113 КПК будь-яка процесуальна дія мають бути виконані без невиправданої затримки.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок, що КПК не передбачає не лише обов`язку, але й можливості відновлення досудового розслідування у випадку повернення обвинувального акту прокурора. З цього випливає, що повернення обвинувального акту не може використовуватися стороною обвинувачення для проведення будь-яких процесуальних дій, крім приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК».

Натомість прокурором після повернення обвинувального акту поновлено (вже завершене 05 лютого 2021 року) досудове розслідування та вчинялися ряд інших досудових слідчих дій.

Суд констатує, що зазначений обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки складений не повноважною посадовою особою. КПК України не передбачено складення нового обвинувального акта слідчим, після повернення прокурору попереднього обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до вимог п.13 ч.2 ст.36 КПК України за таких обставин саме прокурор уповноважений самостійно складати обвинувальний акт.

Вказане також витікає із вимог п.7 ч.2 ст.40 КПК України слідчий уповноважений: за результатами розслідування складати обвинувальний акт.

Вище зазначене дозволяє суду дійти висновку, що при підписанні та затвердженні ОСОБА_11  07 вересня 2022 року обвинувального акта стосовно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, складеного 07 вересня 2022 року заступником начальника СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 у службовому кабінеті № 3 СПД № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області, тобто допущенні істотні порушення вимог КПК України (а.с.11 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, прокурор, зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу .

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також звертає увагу на те, раніше повертався обвинувальний акт прокурору з інших підстав.

З огляду на викладене клопотання захисника підлягає задоволенню. Обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки він складений не повноважною посадовою особою, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-2, 7-29, 128, 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту – задовольнити.

Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування із долученими матеріалами в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 липня 2019 року за № 420192214000000079 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України - повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом 7-ми днів з дня її оголошення.

Суддя                                                 ОСОБА_1