ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 690/650/24 Головуючий у 1 інстанції: Линдюк В.С.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ганечко О.М.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 12 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Черкаській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Черкаській області, в якому просив:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3143404 від 27.09.2024, винесену інспектором відділу поліції №2 (м. Сміла) Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Ніколенко І.О. стосовно ОСОБА_1 , 11.06.1990 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП;

- закрити відносно ОСОБА_1 провадження по справі про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КпАП України, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 12 листопада 2024 року залишено без змін постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 27.09.2024 року серії ЕНА № 3143404, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт наголошує, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення. Водночас, інспектором відділу поліції №2 (м. Сміла) Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Ніколенко І.О. в день винесення оскаржуваної постанови не проводилося жодних замірів, які б свідчили про порушення десятиметрової відстані до перехрестя, відстань визначалася візуально. Також, апелянт посилається на порушення працівником поліції процедури розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

04 грудня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління Національної поліції України в Черкаській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

09 грудня 2024 року до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення з урахуванням змісту відзиву на апеляційну скаргу, поданого представником відповідача.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду засобами відеоконференцзв`язку системи «Електронний суд».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Також, до суду апеляційної інстанції від Головного управління Національної поліції України в Черкаській області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року клопотання Головного управління Національної поліції України в Черкаській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.09.2024 року інспектором відділу поліції № 2 (м. Сміла) Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції Ніколенком І.О. відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову серії ЕНА № 3143404, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено на адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 об 11 год. 05 хв. 27.09.2024 року, в порушення п. 15.9.ґ Правил дорожнього руху, здійснив зупинку автомобіля Nissan X-Trail, н.з. НОМЕР_1 , по вул. Пилипа Орлика в м. Сміла, ближче 10 метрів від перехрещуваної частини, не пов`язану з наданням переваги в русі. Також, в постанові вказано, що до неї додається «відео з бодікамери номер 236».

Не погоджуючись із постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За приписами пункту 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Нормами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно підпункту «ґ» пункту 15.9 Правил дорожнього руху, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За визначенням ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, інспектором відділу поліції № 2 (м. Сміла) Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області старшим лейтенантом поліції Ніколенком Ігорем Олександровичем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3143404 від 27 вересня 2024 року (а.с. 116).

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 об 11 год. 05 хв. 27.09.2024 року, в порушення п. 15.9.ґ Правил дорожнього руху, здійснив зупинку автомобіля Nissan X-Trail, н.з. НОМЕР_1 , по вул. Пилипа Орлика в м. Сміла, ближче 10 метрів від перехрещуваної частини, не пов`язану з наданням переваги в русі.

Так, у позовній заяві та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Таким чином, відповідач повинен довести недотримання позивачем місця зупинки (розташування) транспортного засобу менш ніж за 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини.

При цьому, позивач, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зазначає, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини.

Натомість, як вказує позивач, інспектором відділу поліції №2 (м. Сміла) Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Ніколенко І.О. в день винесення оскаржуваної постанови не проводилося жодних замірів, які б свідчили про порушення десятиметрової відстані до перехрестя, відстань визначалася візуально.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наданого відповідачем відеозапису, крім факту винесення оскаржуваної постанови, зафіксовано місце стоянки автомобіля позивача в безпосередній близькості до тротуару, тож відстань до краю перехрещуваної проїзної частини вочевидь не перевищує 4-5 метрів.

Колегія суддів не погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи вищезазначене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

Так, колегія суддів погоджується із доводами апелянта із посиланням на правову позицію Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суд, викладену в постанові від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі №482/83/17.

Отже, за змістом вищевказаних постанов Верховного Суду, обставина зупинки автомобіля ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини повинна підтверджуватися виключно замірами відстані на місці вчинення правопорушення.

Разом з тим, із наданого відповідачем до суду першої інстанції відеозапису не вбачається, що працівниками поліції здійснювалися відповідні заміри відстані.

Крім того, на переконання колегії суддів, із наданого відповідачем відеозапису неможливо візуально встановити, що відстань від автомобіля позивача до краю перехрещуваної проїзної частини менша 10 метрів, як і неможливо встановити, з якого конкретного місця повинні здійснюватися відповідні заміри.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».

Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є не доведеним.

Таким чином, постанова інспектора відділу поліції № 2 (м. Сміла) Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області старшим лейтенантом поліції Ніколенка Ігоря Олександровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3143404 від 27 вересня 2024 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не підтвердженні доказами, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 243, 250, 286, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 12 листопада 2024 року

скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора відділу поліції № 2 (м. Сміла) Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області старшим лейтенантом поліції Ніколенка Ігоря Олександровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3143404 від 27 вересня 2024 року.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 57, код ЄДРПОУ 40108667) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати пов`язані зі сплатою судового збору в загальному розмірі 1460 (одна тисяча чотириста шістдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Ганечко О.М.

Ключкович В.Ю.