Справа №538/59/25

Провадження по справі №3/538/61/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року місто Лохвиця

Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області Кунець М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лохвиця адміністративні матеріали, що надійшли з ВП № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Опис обставин, установлених під час розгляду справи

25 грудня 2024 року, близько 22 години 00 хвилин, ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство в сім`ї, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав нецензурною лайкою. Вищезазначені дії не спричинили тілесних ушкоджень, фізичного болю, але внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , дії останнього кваліфіковано за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП).

Диспозиція частини першої статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року № 2229 -VIII визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства ( далі - Закон).

Зокрема, згідно положень пункту 3 статті 1 Закону, згідно яких домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Частиною другою статті 3 цього ж Закону визначено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

У свою чергу, особа, яка постраждала від домашнього насильства - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі ( пункт 8 статті 1 Закону).

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи ( пункт 14 Закону).

Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні, або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

У пункті «b» статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція) визначено домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Конституцією України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Також Конституція декларує право кожного на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до вчинення інкримінованого правопорушення

Під час складання протоколу ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП, та зміст статті 63 Конституції України, зауважень до протоколу про адміністративне правопорушення він не надавав, дії працівників поліції не оскаржував.

В судове засідання, призначене на 15 січня 2025 року, ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату судового засідання, про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Враховуючи вимоги статтей 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності, за наявними в справі матеріалами.

Мотиви суду та оцінка наданих сторонами доказів

Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язковою умовою, відповідно до положень КУпАП, притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Положеннями статті 251КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

При цьому, у відповідності до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме в ньому повинні міститися повні й точні відомості про вчинене правопорушення і його кваліфікацію, що має значення для правильного вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме в ньому повинні міститися повні й точні відомості про вчинене правопорушення і його кваліфікацію, що має значення для правильного вирішення справи.

За нормою статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого, відомості про особу порушника. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. При складанні протоколу порушникові роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що робиться відмітка у протоколі.

Протокол серії ВАВ №030863 від 15.12.2024 про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП, тому є доказом у розумінні вимог статті 251 КУпАП.

Суд, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, підтверджується наступними доказами, зокрема:

- протоколом серії ВАВ №030863 від 15.12.2024 про адміністративне правопорушення, яким встановлено факт вчинення правопорушення;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 25.12.2024, з яких вбачається, що останній підтвердив факт вчинення ним насильства в сім`ї психологічного характеру по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 ;

- поясненнями ОСОБА_2 від 25.12.2024.

При цьому, обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі належних доказів, судом не встановлено.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність

Обставини, що пом`якшують відповідальність судом не встановлені.

Обставиною, що обтяжує відповідальність, суд визнає вчинення правопорушення за інших надзвичайних обставин, якими є введення на території України воєнного стану.

Мотиви накладення адміністративного стягнення

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є, зокрема, охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З огляду на це, суд вважає, що для запобігання вчиненню нових правопорушень та виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, необхідно накласти на нього адміністративне стягнення, в межах санкції частини першої статті 173-2 КУпАП, у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн.00 коп.

Вирішення питання щодо судових витрат

Згідно статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Пунктом п`ятим частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Інформація щодо наявності пільг, встановлених чинним законодавством України, у ОСОБА_1 відсутня та останнім суду не надавалася..

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 173-2, 221, 283, 284, 287, 289, 294 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и в:

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок в дохід держави.

Реквізити для сплати штрафу: Отримувач коштів: ГУК у Полтавській області/тг м.Заводське/21081100, код за ЄДРПОУ: 37959255, банк отримувача: Державна казначейська служба України, номер рахунку: UA 54 899998 03140 1054 2000 0166 92, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

2. Роз`яснити правопорушнику, що згідно із частиною першою статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу, згідно з частиною першою статті 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу, - 340 (триста сорок) гривень 00 копійок, та витрати на облік зазначених правопорушень.

3.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

4. Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.

5.Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ