КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року                м. Кропивницький               Справа № 340/5529/24

Суддя Кіровоградського окружний адміністративний   суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом і просить:

-              визнати протиправним та скасувати рішення № 111250002325 від 22.02.2024 року Головного управлінням Пенсійного фонду України у Київській області;

-                    зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути, заяву ОСОБА_1 від 15.02.2024 року за призначенням пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 22.12.1982 року по 27.04.1984 року, з 21.10.1995 року по 19.01.1997 року та період навчання з 01.09.1979 року по 20.07.1979 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що відповідачами неправомірно відмовлено у призначені пенсії за віком та не зараховано до страхового стажу роботи з 22.12.1982 року по 27.04.1984 року, з 21.10.1995 року по 19.01.1997 року та період навчання з 01.09.1979 року по 20.07.1979 року. Вважає дане рішення  протиправним та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року  відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву (а.с.30).

09.09.2024 (вх.№ 22963/24) до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просять відмовити в їх задоволенні.  В обґрунтування своєї позиції зазначило, заява позивача від 31.10.2023 була розглянута в порядку екстериторіальності, Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 22.02.2024 № 111250002325 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

17.09.2024 (вх.№ 23660/24) на адресу суду надано відзив Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просять відмовити в їх задоволенні.  В обґрунтування своєї позиції зазначило, що  Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 22.02.2024 № 111250002325 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Оскільки, за наданими документами страховий стаж позивача становить 20 роки 07 місяці 17 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме:  з 22.12.1982 по 27.04.1984, оскільки у записі про звільнення відсутній наказ; 21.10.1995 по 19.01.1997, оскільки виправлено дату звільнення та не завірено належним чином. Для зарахування необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи.

Також, не зараховано навчання з 01.09.1979 по 20.07.1981 згідно свідоцтва № 3487 оскільки записи не засвідчено печаткою навчального закладу. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку.

З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані представниками сторін пояснення, документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1  (а.с.12-13).

15.02.2024  позивач звернулася до Пенсійного фонду України в Кіровоградської області з заявою про призначення пенсії за віком.

Заява позивача про призначення пенсії за віком від 15.02.2024 була розглянута за принципом екстериторіальності головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

За результатами розгляду заяви головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.02.2024 № 111250002325.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.02.2024 № 111250002325 підставою для відмови пенсії є наступні обставини, до страхового стажу не зараховано: е зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме:  з 22.12.1982 по 27.04.1984, оскільки у записі про звільнення відсутній наказ; 21.10.1995 по 19.01.1997, оскільки виправлено дату звільнення та не завірено належним чином. Для зарахування необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи.

Також, не зараховано навчання з 01.09.1979 по 20.07.1981 згідно свідоцтва № 3487.

Відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу.

Не погодившись із відповідним рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон -1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N 1788-XII(далі - Закон N 1788-XII; тут та надалі - в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до статті 56 Закону N 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637(далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, зокрема: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з положеннями Порядку № 637 основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються, зокрема, військові квитки.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Суд встановив, що відповідно до наданої до матеріалів справи копії свідоцтва № 3487 позивачка з 01.09.1979 по 20.07.1981 навчалась в Ставропольському краєвому професіональному торгово-кулінарному училищі, про даний період навчання також записом в трудову книжку позивачки, що вказує на очевидну необґрунтованість оскарженого рішення в частині не зарахування до страхового стажу позивачки періоду її навчання.

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 по справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Крім того суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Судом встановлено, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 наявні записи з відповідними відомостями про працю у періоди з 22.12.1982 по 27.04.1984, з 21.10.1995 по 19.01.1997 (а.с.16-20).

Також, на підтвердження даних періодів роботи позивачкою надано до суду відповідні архівні довідки (а.с.22,23,24)

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди: навчання з 01.09.1979 по 20.07.1981, та періоди роботи з 22.12.1982 по 27.04.1984, з 21.10.1995 по 19.01.1997.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 111250002325 від 22.02.2024 є необґрунтованим, оскільки прийняте без належної оцінки обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим це рішення суд визнає протиправним та скасовує його.

При цьому, суд наголошує на наступному, надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов`язання  Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути, заяву ОСОБА_1 від 15.02.2024 року за призначенням пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 22.12.1982 року по 27.04.1984 року, з 21.10.1995 року по 19.01.1997 року та період навчання з 01.09.1979 року по 20.07.1979 року, приходить до наступних висновків.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до   Закону України   "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005     № 22-1   (далі по тексту Порядок №22-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 15.02.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши періоди роботи з 22.12.1982 року по 27.04.1984 року, з 21.10.1995 року по 19.01.1997 року та період навчання з 01.09.1979 року по 20.07.1979 року, з урахуванням висновків суду.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або   якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони   суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо перерахунку пенсії,   відтак   суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивача повністю.

Отже, враховуючи обсяг позовних вимог, що підлягав вирішенню даним рішенням суду, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В и р і ш и в

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-а) Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ: 122933548, 08500, Київська область, м.Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

  Визнати  протиправним та скасувати рішення № 111250002325 від 22.02.2024 року Головного управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Зобов`язати  Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути, заяву ОСОБА_1 від 15.02.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 22.12.1982 року по 27.04.1984 року, з 21.10.1995 року по 19.01.1997 року та період навчання з 01.09.1979 року по 20.07.1979 року, з урахуванням висновків суду.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду                                         К.М. ПРИТУЛА