625/300/24

Провадження № 2/625/5/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради, в якому просив суд визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його зареєстрованим місцем проживання.

Також позивач просив суд припинити з дня подачі позовної заяви до суду стягнення із нього на користь відповідачки аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке здійснюється на підставі рішення Коломацького районного суду Харківської області, ухваленого 04 травня 2016 року у справі №625/92/16-ц.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 06 березня 2013 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 укладений шлюб, під час якого у подружжя народилася спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в подальшому у зв`язку із тим, що спільне життя у подружжя не склалося, 27 липня 2017 року відповідним рішенням Коломацького районного суду Харківської області шлюб між ними розірваний.

Крім того, як вказав позивач, ще до розірвання шлюбу 04 травня 2016 року Коломацьким районним судом Харківської області ухвалене рішення, яким присуджено стягувати із нього на користь відповідачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на утримання відповідачки до досягнення дитиною трирічного віку.

І, як запевнив позивач, увесь цей час він сплачував аліменти та не допускав заборгованості з їх сплати.

Також позивач зазначив, що після розлучення за домовленістю з відповідачкою дитина постійно проживала разом із нею, а він систематично відвідував дитину і час від часу забирав її до себе додому.

Крім того позивач вказав, що з травня 2024 року їх спільна з відповідачкою дитина ОСОБА_3 постійно проживає з ним та бабусею за адресою: АДРЕСА_1 , де позивачем забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення, він самостійно дбає про життя дитини, про її здоров`я, духовний та фізичний розвиток. З 05 вересня 2024 року син зарахований до опорного закладу «Скороходівський ліцей» Скороходівської селищної ради та навчається у 6-Б класі.

Також, обґрунтовуючи позов, позивач вказав, що за останні місяці відповідачка жодного разу не поцікавилася про життя сина, 1не надавала дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяла засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляла інтересу до внутрішнього світу дитини, не створювала умов для отримання освіти, зловживала алкогольними напоями, вела аморальний спосіб життя, ніде не працювала, сплачувані позивачем аліменти на утримання сина використовувала на особисті потреби.

З огляду на вищевказані обставини позивач просив суд визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним за його зареєстрованим місцем проживання, а також просив суд припинити з дня подачі позовної заяви до суду стягнення із нього на користь відповідачки аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке здійснюється на підставі рішення Коломацького районного суду Харківської області, ухваленого 04 травня 2016 року у справі №625/92/16-ц.

Відповідною ухвалою, постановленою суддею Коломацького районного суду Харківської області 18 листопада 2024 року, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження за вказаною вище заявою і розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою, постановленою 18 листопада 2024 року суддею Коломацького районного суду Харківської області, задоволено відповідне клопотання ОСОБА_1 і залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, службу у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради, код ЄДРПОУ - 43800836, юридична адреса: 38813, Полтавська область, Полтавський район, селище Скороходове, вулиця Софіївська, будинок №27.

26 грудня 2024 року судом закрито підготовче провадження у справі і справу призначено до судового розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.

Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Водночас позивачем до канцелярії суду подано заяву за вх.№82/01-55/25 від 15 січня 2025 року (а.с. 110), в якій ОСОБА_1 просив суд провести судовий розгляд справи за його відсутності, а також зазначив про підтримання ним заявлених вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, 10 січня 2025 року за вх. ЕП № 38/01-55/25 до канцелярії суду надійшла заява, в якій начальник служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Юлія Борець просила суд провести розгляд справи за відсутності представника очолюваної нею установи (а.с. 107-109).

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідачки (а.с. 105, 115-116). Причини неявки відповідачка суду не повідомляла, будь-яких заяв та клопотань від неї не надходило.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої названої статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідачка ОСОБА_2 своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалася, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направила, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подала, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що судом створені всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів в межах визначених чинним законодавством України повноважень щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд розглянув справу у загальному порядку, позаяк визначені законом підстави для заочного розгляду справи відсутні.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Із наданих до суду письмових пояснень педагога - класного керівника дитини ОСОБА_3 , Коржовської А.В. (а.с. 111-114), вбачається що під час проведення нею бесід із дитиною, ОСОБА_3 висловлювалася думка з приводу бажаного ним місця проживання.

Водночас малолітній ОСОБА_3 висловлював педагогу - класному керівнику свою думку, про те, що він бажає проживати із батьком, а також повідомляв, що зі своєю мамою він спілкується переважно шляхом телефонних розмов, а особисті зустрічі відбуваються дуже рідко. Також, дитина повідомила, що в неї є бажання частіше бачитися з мамою, яка до нього не приїздить.

Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, врахувавши письмові пояснення педагога - класного керівника малолітнього ОСОБА_3 . Коржовської А.В. , оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно частини другої та третьої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Судом з`ясовано, що сторони у справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 25 липня 2013 року виконавчим комітетом Артемівської селищної ради Чутівського району Полтавської області (а.с. 16).

ОСОБА_3 з травня 2024 року проживає разом із своїм батьком ОСОБА_1 та бабусею дитини ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним актом, складеним 06 вересня 2024 року депутатом Скороходівської селищної ради (старостою) Нікітіним Ю.І. в присутності сусідів-свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 37).

Як зазначено в акті обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , складеному відповідною комісією на підставі листа Служби у справах дітей та сім`ї Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області від 04 вересня 2024 року за №01-21/148, під час відвідування вказаного будинку у ньому встановлене місце проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , і водночас умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам (а.с. 38).

Також у вказаному акті зазначено, що дитина ОСОБА_3 виявила бажання проживати разом з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 . Батько дитини працевлаштований та повністю задовольняє потреби сина, цікавиться його життям та інтересами, дитина забезпечена всім необхідним для свого розвитку.

Вказане також підтверджено актом оцінки потреб сім`ї і висновком оцінки потреб сім`ї, складеними посадовими особами КУ «ЦНСП» Скороходівської селищної ради (а.с. 39-43).

ОСОБА_1 закінчив у 2013 році Полтавську державну аграрну академію і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» та здобув кваліфікацію спеціаліста з обліку і аудиту, що підтверджується відповідним дипломом спеціаліста серії НОМЕР_2 від 27 лютого 2013 року (а.с. 23-24).

Як вбачається із відомостей, внесених до трудової книжки серії НОМЕР_3 , заповненої на ім`я ОСОБА_1 , останній на підставі наказу №25/ос від 27 січня 2020 року переведений на посаду монтера колії 4 розряду 12 відділку з планово-попереджувальних робіт ІІ дільниці цеху поточного управління колії Виробничого підрозділу «Люботинська дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», про що до трудової книжки зроблено відповідний запис за №14 від 27 січня 2020 року (а.с. 25-27).

Із характеристики, наданої начальником виробничого підрозділу «Люботинська дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Олександром Орєховим стосовно ОСОБА_1 , останній з 2010 року займає посаду монтера колії виробничого підрозділу «Люботинська дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» і за місцем роботи характеризується позитивно, зарекомендував себе ініціативним наполегливим та професійним працівником, сумлінно виконує свої робочі обов`язки, безкорисливий, готовий взяти на себе відповідальність, не схильний перекладати її на інших, користується заслуженим авторитетом у колективі (а.с. 28).

Як вбачається із довідки про доходи, виданої 03 вересня 2024 року виробничим підрозділом «Люботинська дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», ОСОБА_1 період з березня 2024 року по серпень 2024 року отримав дохід у вигляді заробітної плати (без урахування аліментів) у сумі 116283 гривні 05 копійок, а також ним за вказаний період сплачені аліменти в сумі 27685 гривень 71 копійка (а.с.29).

Згідно посвідчення № НОМЕР_4 від 31 серпня 2024 року, ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на 12 місяців з дня оформлення відстрочки від призову (а.с. 30).

Згідно довідки за №159 від 17 вересня 2024 року, виданої Скороходівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини, ОСОБА_1 перебуває на обліку у сімейного лікаря Фесенко А.С. , і йому сімейним лікарем при проходженні планових медичних оглядів поставлений діагноз - здоровий, на «Д» обліку не перебуває (а.с. 31).

Як вбачається із довідки, виданої 09 вересня 2024 року Скороходівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини, малолітній ОСОБА_3 протягом 2023-2024 років перебував на лікуванні та на обстеженні на базі Скороходівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини за місцем проживання батька ОСОБА_1 (а.с. 32).

Рішенням, ухваленим Коломацьким районним судом Харківської області 27 липня 2017 року за результатами розгляду справи №625/187/17, шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 06 березня 2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чутівського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис №05, розірвано (а.с. 33).

Розпорядженням голови Коломацької районної державної адміністрації Харківської області за № 181 від 07 листопада 2017 року (з врахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації від 06 листопада 2017 року), ОСОБА_3 надано право брати участь у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_3 , шляхом надання йому можливості спілкуватися з дитиною та забирати до себе додому кожен перший та третій тиждень місяця, у такі визначені дні: у п`ятницю з 18 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин (за згодою батьків та до досягнення дитиною шкільного віку) (а.с. 36).

Як вбачається із довідки, виданої 18 вересня 2024 року за №03-04/290 директором опорного закладу «Скороходівський ліцей» Скороходівської селищної ради Полтавської області Валентиною Удовиченко , малолітній ОСОБА_3 навчається у ліцеї в 6-Б класі, дитина проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Директор комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Коломацької селищної ради Наталія Колісник-Голубка у листі, адресованому начальнику служби у справах дітей та сім`ї Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області Олені Чишко від 20 серпня 2024 року за №01-13/28 (а.с. 45) повідомила, що ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 16 липня 2024 року надається послуга соціального супроводу.

Також у листі зазначено, що ОСОБА_2 неналежно виконує свої батьківські обов`язки. ЇЇ малолітнього сина ОСОБА_3 жодного разу не було вдома під час відвідування фахівцем з соціальної роботи, жодних ознак проживання дитини з матір`ю не виявлено. Під час останнього відвідування ОСОБА_2 за місцем її проживання, здійсненого фахівцем 19 серпня 2024 року встановлено, що дитина до початку навчального року не готова, аліменти, які отримує ОСОБА_2 на утримання дитини використовуються нею на власні потреби. Водночас ОСОБА_2 не працює, зловживає алкогольними напоями, зі слів сусідів в будинку постійно перебуають сторонні особи.

Із листа заступника начальника ВП№1 з превентивної діяльності Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції Віталія Семеліта, направленого на адресу начальника служби у справах дітей та сім`ї Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області Олени Чишко, вбачається, що ОСОБА_2 03 вересня 2024 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП ( а.с. 46).

Частинами п`ятою та шостою статті 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком Органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Із висновку органу опіки та піклування Скороходівської селищної ради (а.с. 88-90) вбачається, що за результатами аналізу зібраної інформації та врахувавши рекомендацію комісії з питань захисту прав дітей при виконавчому комітеті Скороходівської селищної ради, а також взявши до уваги вік та думку дитини, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за зареєстрованим місцем проживання батька, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а також припинити стягнення аліментів з батька дитини, ОСОБА_1 .

Не погодитися із вказаним висновком органу опіки та піклування суд не вбачає підстав, позаяк він є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.

Судом також з`ясовано, що батько дитини не створює матері будь-яких перешкод для спілкування та зустрічей із сином, а також для її участі у вихованні дитини, що також вбачається із наданих до суду письмових пояснень педагога - класного керівника дитини Коржовської А.В .

Отже, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин справи, які не оспорювалися учасниками справи, судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з травня 2024 року по теперішній час проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, виходячи з максимального забезпечення інтересів дитини, врахувавши сталі соціальні зв`язки малолітнього ОСОБА_3 , які склалися внаслідок тривалого проживання разом із батьком, його місце навчання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на її виховання і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визначення місця проживання сина із ним та доцільність задоволення позову в цій частині.

Суд також вважає обґрунтованими вимоги позивача про припинення стягнення із нього на користь відповідачки аліментів на утримання дитини з наступних підстав.

Так, рішенням Коломацького районного суду Харківської області, ухваленим судом 04 травня 2016 року за результатами розгляду цивільної справи № 625/92/16-ц, ОСОБА_1 присуджені на користь ОСОБА_2 періодичні платежі - аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 04 березня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 присуджені на користь ОСОБА_2 періодичні платежі - аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини щомісяця до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , включно (а.с. 34-35).

Як з`ясовано судом аліменти ОСОБА_1 сплачуються систематично з його заробітної плати.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Вирішуючи спір у справі в частині позовних вимог про звільнення позивача від сплати аліментів, суд виходить із того, що з травня 2024 року настали певні обставини, тобто фактичне проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь особи, з якою дитина на час ухвалення рішення про стягнення аліментів проживала, і настання цих обставин впливає на припинення для позивача сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання сина, а також є тією обставиною, із настанням якої у позивача виникло право на отримання від відповідачки аліментів на утримання дитини.

Аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Існування рішення, ухваленого Коломацьким районним судом Харківської області 04 травня 2016 року про стягнення із позивача на користь відповідачки аліментів повинно оцінюватись з урахуванням обставин, які змінились після його ухвалення, існування такого рішення не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні аліментів на користь того з батьків, з ким на час вирішення нового спору проживає дитина, оскільки керівним принципом у цьому випадку є дотримання найкращих інтересів дитини.

Отже, стягнення із позивача аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні суперечить положенням статті 181 СК України за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України є підставою для припинення стягнення із позивача на користь відповідачки аліментів, стягуваних на підставі рішення, ухваленого Коломацьким районним судом Харківської області 04 травня 2016 року за результатами розгляду цивільної справи № 625/92/16-ц.

Водночас суд зазначає, що припинення стягнення із позивача аліментів не є тотожним звільненню від сплати заборгованості за аліментами та розповсюджується виключно на майбутній період після набрання відповідним рішенням суду про звільнення від сплати аліментів законної сили і не може бути застосовано на минулий період, за який таке стягнення або вже відбулося фактично (наприклад, платник аліментів у добровільному порядку сплатив отримувачу всі стягувані із нього платежі, чи у встановленому законом порядку у відповідному виконавчому провадженні належні до сплати суми (платежі) утримані із заробітку (доходу) платника аліментів), або ж за який у платника аліментів виникла заборгованість за такими регулярними платежами.

У таких випадках платник аліментів має право звернення до суду із відповідним позовом до отримувача вказаних регулярних платежів про повернення сплачених коштів за певний період, що виник із моменту настання обставин, які послугували підставами для припинення у судовому порядку стягнення аліментів, та тривав до набрання відповідним рішенням суду, яким припинено стягнення аліментів, законної сили, або ж із позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами за такий же період.

Суд, дійшовши висновку про необхідність припинення стягнення аліментів із позивача на користь відповідачки, вважає за доцільне зазначити, що з огляду на не заявлення ОСОБА_1 , вимоги про звільнення останнього від сплати заборгованості за аліментами за період із травня 2024 року по день набрання рішенням суду про припинення стягнення із нього аліментів законної сили, з врахуванням принципів, закріплених у ст. ст. 12 та 13 ЦПК України, суд не має права вийти за межі заявлених вимог та звільнити ОСОБА_1 від сплати виниклої заборгованості за аліментами, а тому ОСОБА_1 роз`яснює його право на звернення до суду із відповідним позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами за період із травня 2024 року по день набрання законної сили рішенням суду про припинення стягнення із нього аліментів, позаяк нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала із матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Крім того, суд за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути із відповідачки на користь відповідача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.ст. 7, 19, 141, 160, 161, 180 СК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі своїм батьком ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке здійснюється на підставі рішення, ухваленого 04 травня 2016 року Коломацьким районним судом Харківської області у справі № 625/92/16-ц, припинити із дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_6 , судовий збір, сплачений позивачем, у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Скляренко