16.01.2025                                                                                

Справа № 642/8793/21

Провадження № 6/642/6/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 cічня 2025 року суддя Ленінського районного суду міста Харкова Грінчук О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

До суду надійшла вказана заява, в якій заявник просив переглянути судове рішення та визнати судовий наказ №642/8793/21 від 23.12.2021, виданий Ленінським районним судом м.Харкова про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , 2011 р.н., в розмірі частини його доходу (заробітку) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 17.12.2021 до досягнення дитиною повноліття – таким, що не підлягає виконанню повністю, за нововиявленими обставинами. Підставою визнання судового наказу таким, що не підлягає виконання, заявник зазначив те, що борг зі сплати аліментів, який наразі існує в межах виконавчого провадження, у нього фактично відсутній, оскільки він добровільно сплачує стягувачу кошти на утримання спільної дитини з моменту розлучення по теперішній час на її картковий рахунок. Крім того, вказав, що державним виконавцем при нарахуванні боргу не враховано зазначені добровільно сплачені кошти. Тому вважає, що такий судовий наказ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, за вказаними нововиявленими обставинами, на підставі п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України та ч.2 ст. 432 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви, приходжу до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

За приписами ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК.

Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Вимоги до заяви передбачені ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Заявник у своїй заяві посилається одночасно на положення ЦПК України щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та щодо визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1)істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

В той час, положеннями ч.1 ст. 173 ЦПК України визначено, що суд може визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, правові підстави, на які посилається заявник в своїй заяві, регулюються різними нормами закону, є окремими і самостійними підставами для перегляду судового рішення та мають різні предмети доказування, а тому не можуть бути об`єднані в одній заяві.

Відтак, заявнику необхідно визначитись зі способом захисту, з яким він звертається до суду.

При цьому, ВП ВС у постанові № 990/150/23 від 22.02.2024 зазначила, що звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Відтак, суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

Вказані недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі і підлягають усуненню.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, заяву потрібно залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали до встановленої дати, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Керуючись ст.ст. 173, 175, 177, 185, 423, 432 ЦПК України, суддя,-   

ухвалив:

заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху та надати заявнику 5-денний термін з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали до встановленої дати, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя