Справа № 521/16134/24

Номер провадження № 2/521/1211/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року                                                                                                 м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Ганошенка С.А.

за участі секретаря судового засідання – Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про захист прав споживачів, -    

ВСТАНОВИВ:

04.10.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому відповідно до позовної заяви просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 12000 грн та судові втрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач багато років займається настільним тенісом, дізнавшись про відкриття у м. Одесі Центру настільного тенісу «Synergy Sport Arena» з відкритих джерел, він виявив бажання там займатися, але з 26.06.2024 року позивачу відмовляють у реєстрації та у допуску до турнірів. У зв`язку з означеним позивач звертався в правоохоронні органи, але отримав відмову. Писав скарги до відділу з питань запобігання корупції Одеської міської ради та Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, але його звернення були проігноровані. Позивач зазначає, що внаслідок протиправних, на його думку, дій відповідача він зазнав значних моральних страждань, що були виражені в пригніченому стані, зниженню фізичної активності, призвели до втрати здоров`я, нанесли великі втрати часу для постійних звернень в різні інстанції щодо дій відповідача. Позивач вважає, що нанесення моральної шкоди було здійснено відповідачем у формі порушення його професійної діяльності та репутації, а тому підлягає грошовій компенсації.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.10.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 12.11.2024 року.

В судове засідання 12.11.2024 року сторони не з`явилися, представник позивача – адвокат Матвієнко О.М. надав до суду заяву про розгляд справи про відкладення у зв`язку із хворобою позивача. Відповідач в судове засідання не з`явився , про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов до суду не надав, однак повідомлений належним чином та своєчасно, про що наявні поштові повідомлення з відміткою «відмова від отримання» (а.с. 26, 27, 32). Третя особа повідомлена належним чином, до суду не з`явилася, заяв та клопотань до суду не подавала. Судове засідання відкладено на 04.12.2024 року.

У судове засідання 04.12.2024 року з`явилися позивач та представник позивача. Відповідач та третя особа до суду не з`явилися, повідомлені належним чином. Судове засідання відкладено на 15.01.2025 року.

У судове засідання 15.01.2025 року з`явилися позивач та представник позивача, які підтримали позов з підстав, зазначених у ньому. Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів. Третя особа була повідомлена належним чином, але до суду не з`явилася, заяв та клопотань суду не надавала.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося за клопотанням представника позивача у зв`язку з відсутністю інтернету.

У відповідності до ст. 268 ЦПК України, датою складання даного судового рішення є 15.01.2025 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є пенсіонером за віком (а.с. 12).

Відповідач розмістив у вільному доступі у мережі «INTERNET» правила відвідування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розклад турнірів з настільного тенісу, ціни на послуги настільного тенісу (а.с. 8-11).

У відповідності до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). При цьому, підприємець не має права відмовитись від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою (ч. 4 ст. 633 ЦК України).

Важливою гарантією прав споживача є також положення про те, що підприємець не може відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Незалежно від відшкодування збитків споживач може наполягати на укладенні публічного договору з підприємцем, звернувшись до суду з позовом про спонукання підприємця укласти договір.

Разом з тим позивач не надав жодного доказу щодо звернення до відповідача з будь-яких питань.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами. Частиною другою статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне здійснення безготівкових розрахунків з урахуванням режиму роботи та обов`язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці дійшов висновку, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (п. 53 рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, який вважає себе споживачем, при зверненні до суду згідно вимог статті 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Разом з тим, суд зауважує, що позивачем не надано жодних доказів, яку саме моральну шкоду отримав позивач та яка тривалість нанесення такої шкоди саме відповідачем та наслідки завдання цієї шкоди.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч положенням ст. 81 ЦПК України позивач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження порушення його прав та заявлених позовних вимог.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

У разі відмови судом у позові, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовом, що пов`язані з порушенням їх прав.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 17, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 6, 11, 15, 16,  23, 627, 633, 1167 ЦК України, ст. ст. 2 4-5, 81, 89, 141, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про захист прав споживачів – залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду виготовлений 15.01.2025 року.

Суддя                                                                Сергій ГАНОШЕНКО