ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.01.2025 року          м.Дніпро         Справа №  904/1629/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Шатунов Андрій Олександрович (поза межами приміщення суду) - від Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" - довіреність, витяг з ЄДР

від скаржника: Прокопенко Максим Олександрович (поза межами приміщення суду) - від Приватного акціонерного товариства «Центральний гірнично-збагачувальний комбінат» - адвокат, довіреність №19/01 від 01.01.2025р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі №904/1629/24 (суддя Фещенко Ю.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022 у загальному розмірі 3 071 741 грн. 97 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі- позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі – відповідач) заборгованість за договором на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022 у загальному розмірі 3 071 741 грн 97 коп. Ціна позову складається з наступних сум: 2 442 190 грн 00 коп. - основний борг; 512 303 грн 07 коп. - пеня; 81 177 грн 42 коп. - інфляційні втрати; 36 071 грн 48 коп. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024, у цій справі, позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022 у загальному розмірі 3 071 741 грн 97 коп. - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50066; ідентифікаційний код 00190977) на користь Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (вулиця Симбірцева, будинок 1А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029; ідентифікаційний код 00191307) 2 442 190 грн 00 коп. - основного боргу, 392 658 грн 54 коп. - пені, 58 635 грн 18 коп. - інфляційних втрат, 34 529 грн 51 коп. - 3% річних та 36 314 грн 13 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач безпідставно ухилився від підписання Акту здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023. Крім того, ні в момент отримання послуг за договором ні протягом розгляду справи судом відповідач не заперечував факт надання йому позивачем у грудні 2023 року послуг на суму 2 442 190 грн. 00 коп.

Доказів на підтвердження оплати наданих позивачем у грудні 2023 року послуг на суму 2 442 190 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватное акціонерное товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в якій просить апеляційну скаргу ПРАТ «ЦГЗК» задовольнити, рішення господарського суду в частині стягнення 2 442 190 грн 00 коп. основного боргу, 392 658 грн 54 коп. пені, 58 635 грн 18 коп. інфляційних втрат, 34 529 грн 51 коп. 3% річних - скасувати і ухвалити нове рішення по даній справі, яким: стягнути з ПРАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» на користь АТ «Криворізький залізорудний комбінат» 188,11 - 3% річних та 3926, 58 грн пені. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі № 904/1629/24 залишити без змін.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Відповідач заперечує проти стягнення основного боргу у сумі 2 442 190 грн, оскільки акт здачі-приймання послуг, на підставі якого позивач вимагає оплату, був оформлений неналежним чином: відсутній підпис фінансового директора та не надано повної вартості послуг. Згідно з умовами договору, строк оплати виникає лише після підписання акту, а відсутність належного оформлення документу перешкоджає настанню зобов`язання щодо оплати. Суд першої інстанції помилково визнав строк оплати, що не відповідає умовам договору, і задовольнив вимоги позивача щодо стягнення боргу, пені, річних та інфляційних нарахувань.

Незважаючи на належне обґрунтування та надання відповідних доказів у справі, суд першої інстанції безпідставно залишив без уваги позицію Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, в якій зокрема зазначено про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, не надав оцінку наданим доказам та безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 34 529 грн. 51 коп. грн. - 3% річних.

Апелянт стверджує, що нарахована сума пені повинна бути зменшена на 99%, а не на 20%, як було вирішено судом, посилаючись на статті 233 ГК України та 551 ЦК України, які дають суду право зменшити неустойку, якщо її розмір значно перевищує збитки кредитора та з урахуванням інших важливих обставин, зокрема майнового стану сторін. Відповідач наголошує, що в судовому рішенні не враховано усі обставини, які можуть бути підставою для зменшення пені на 99%, як це передбачено практикою Верховного Суду.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач згідно поданого відзиву просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, позивач зазначає, що акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 був оформлений відповідно до вимог законодавства, і підписаний лише Головою Правління АТ "Криворізький залізорудний комбінат", що відповідає умовам договору та Статуту компанії. Договір не передбачає обов`язкову наявність підпису фінансового директора на таких актах. Також, згідно з умовами договору, не обов`язково надавати планову вартість послуг із розшифруванням витрат разом з актом. Відповідач не підписав акт та не надав мотивовану відмову, що створює обов`язок щодо оплати відповідно до договору. Крім того, попередній акт був також підписаний тільки головою правління і оплачений, що свідчить про прийняття акту і виконання зобов`язань.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі:   головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 12.07.2024 здійснено запит матеріалів справи № 904/1629/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

10.07.2024 матеріали справи № 904/1629/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі №904/1629/24 залишено без руху.

Скаржнику надано можливість протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме:

- уточнити вимоги прохальної частини апеляційної скарги;

- в разі оскарження рішення суду в частині присудженої до стягнення суми у розмірі 2 928 013,23 грн - доплатити судовий збір у сумі 9127,28 грн, докази чого надати суду.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі №904/1629/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.01.2025 об 12:00 годин.

07.01.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

30.12.2022 між Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, відповідач) укладено договір на надання послуг № 1369/1127-52-04 (далі – договір, а.с.12-15, Т.1), у розділі 1 якого сторонами було погоджено такі умов щодо предмета договору:

- надання виконавцем послуг з перевезення думпкарних вертушок замовника, навантажених кварцитом, по скороченому циклу, що включає в себе подачу та забирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова. По додатковій письмовій заявці замовника та оформленої належним чином додаткової угоди, виконавець надає послуги по перевезенню думпкарних вертушок замовника, навантаження кварцитом, по повному циклу трьома локомотивами, який включає подачу та забирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачвського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова, перевезення навантажених думпкарних вертушок на дробильну фабрику ПрАТ "ЦГЗК" з їх розвантажуванням, повернення порожніх вертушок до станції Рокувата - Промислова (пункт 1.1. договору);

- навантаження кварцитів в думпкари на шахті ім. Колачевського проводиться засобами замовника, при наданні послуг виконавцем по новому циклу, виконується замовником (пункт 1.2. договору);

- просування думпкарів при навантаженні кварцитів екскаватором замовника або при їх вивантаженні на станції Розвантажувальна замовника виконується локомотивами виконавця (пункт 1.3. договору);

- транспортне обслуговування замовника за договором не включає в себе перевезення кварцитів по коліям АТ "Укрзалізниця" (пункт 1.4. договору).

У пунктах 11.1., 11.2. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з 01.01.2023 і діє до 31.12.2023. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яка мала місце під час дії договору.

Як убачається з матеріалів справи, договір на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022 було укладено з Протоколом узгодження розбіжностей від 30.12.2022 (а.с.17, Т.1).

Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох підприємств.

Відповідно до пункту 6.1. договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 30.12.2022) орієнтовна вартість послуг за даною угодою визначена в Плановій вартості, затвердженій виконавцем і може бути змінена у зв`язку з підвищенням цін і тарифів на енергоресурси ті інші витрати виконавця, що впливають на вартість послуг, які надаються. Планова вартість послуг з перевезення думпкарних вертушок по скороченому циклу приведена у додатку 1 до договору. В свою чергу, планова вартість послуг з перевезення думпкарних вертушок по повному циклу, при оформленні додаткової угоди буде приведена у додатку до додаткової угоди до договору. Зміна планової вартості послуг, приведеної у додатку 1 до договору, оформлюється додатковою угодою. Вартість витрат включає в себе витрати на утримання колійного господарства, які є величиною умовно постійною. Вартість витрат з утримання колійного господарства за час зупинок у наданні послуг з ініціативи замовника пред`являються замовнику після закінчення місця і включаються в акт здачі-приймання наданих послуг який оформляється відповідно до пункту 4.1.12 договору.

Як убачається з матеріалів справи, у період з січня по грудень 2023 року на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги, загальна вартість яких склала 22 788 500 грн. 00 коп., на підтвердження чого позивачем були складені та підписані відповідні Акти здачі-приймання послуг, а саме:

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 1 від 31.01.2023, відповідно до якого у січні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 1 113 715,0 тонн, всього на суму 1 737 000 грн. 00 коп., ПДВ - 347 400 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 2 084 400 грн. 00 коп. (а.с. 21, Т.1);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 2 від 28.02.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у лютому 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 103 075,0 тонн, всього на суму 1 524 000 грн. 00 коп., ПДВ - 304 800 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 828 800 грн. 00 коп. (а.с. 21, на звороті, Т.1);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 3 від 31.03.2023, відповідно до якого у березні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 122 455,0 тонн, всього на суму 1 657 600 грн. 00 коп., ПДВ - 331 520 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 989 120 грн. 00 коп. (а.с. 22, Т.1);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 4 від 30.04.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у квітні 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 103 550,0 тонн, всього на суму 1 384 300 грн. 00 коп., ПДВ - 276 860 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 661 160 грн. 00 коп. (а.с. 22, на звороті, Т.1);

- акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 5 від 31.05.2023, відповідно до якого у травні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 125 210,0 тонн, всього на суму 1 534 400 грн. 00 коп., ПДВ - 306 880 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 841 280 грн. 00 коп. (а.с. 23, Т.1);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 6 від 30.06.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у червні 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 65 360,0 тонн, всього на суму 852 500 грн. 00 коп., ПДВ - 170 500 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 023 000 грн. 00 коп. (а.с. 23, на звороті, Т.1);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 7 від 31.07.2023, відповідно до якого у липні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 128 250,0 тонн, всього на суму 1 527 800 грн. 00 коп., ПДВ - 305 560 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 833 360 грн. 00 коп. (а.с. 24, Т.1);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 8 від 31.08.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у серпні 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 119 985,0 тонн, всього на суму 1 472 400 грн. 00 коп., ПДВ - 294 480 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 766 880 грн. 00 коп. (а.с. 24, на звороті, Т.1);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 9 від 30.09.2023, відповідно до якого у вересні 2023 року позивачем надані відповідачу послуги з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 99 370,0 тонн, всього на суму 1 427 900 грн. 00 коп., ПДВ - 285 580 грн. 00 коп.; за актом підлягає перерахуванню 1 713 480 грн. 00 коп. (а.с. 25, Т.1);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 10 від 31.10.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у жовтні 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 121 885,0 тонн. Згідно з пунктом 6.2. договору № 1369 від 30.12.2022 та листа від 28.09.2023 № 2850/40 ПрАТ "ЦГЗК", вартість наданих послуг у жовтні 2023 року становить 1 802 200 грн. 00 коп., ПДВ - 360 440 грн. 00 коп. Загальна сума до сплати - 2 162 640 грн. 00 коп. (а.с. 25, на звороті, Т.1);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 11 від 30.11.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у листопаді 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 101 175,0 тонн. Вартість наданих послуг у листопаді 2023 року, відповідно до пункту 6.1. договору № 1369 від 30.12.2022, становить 2 035 158 грн. 33 коп., ПДВ - 407 031 грн. 67 коп. Загальна сума до сплати - 2 442 190 грн. 00 коп. (а.с. 26, Т.1);

- Акт здачі-приймання послуг шахти ім. Колачевського ПрАТ "ЦГЗК" № 12 від 31.12.2023, відповідно до якого позивачем надані відповідачу послуги у грудні 2023 року з подачі і прибирання думпкарних вертушок зі станції Рокувата - Промислова до місця їх навантаження на шахті ім. Колачевського, вивіз їх на станцію Рокувата - Промислова у кількості 121 125,0 тонн. Вартість наданих послуг у грудні 2023 року, відповідно до пункту 6.1. договору № 1369 від 30.12.2022, становить 2 035 158 грн. 33 коп., ПДВ - 407 031 грн. 67 коп. Загальна сума до сплати - 2 442 190 грн. 00 коп. (а.с. 26, на звороті, Т.1).

Акти здачі-приймання послуг № 1 від 31.01.2023, № 2 від 28.02.2023, № 3 від 31.03.2023, № 4 від 30.04.2023, № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, №7 від 31.07.2023, № 8 від 31.08.2023, № 9 від 30.09.2023, № 10 від 31.10.2023 підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень, отже підписанням Актів сторони підтвердили, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.

Акти здачі-приймання послуг № 11 від 30.11.2023 та № 12 від 31.12.2023 підписані лише з боку виконавця (позивача) Головою правління - Сергієм Новаком. Також у вказаних Актах нижче підпису голови правління наявна графа для підпису зазначених Актів з боку виконавця - Фінансовим директором Олександром Безкровним, але: 1) на Акті здачі-приймання послуг № 11 від 30.11.2023 його підпис відсутній; 2) на Акті здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 у вказаній графі міститься надпис "від підпису відмовився".

З Актів здачі-приймання послуг № 11 від 30.11.2023 та № 12 від 31.12.2023 вбачається, що вони не були підписані відповідачем.

В матеріалах справи наявний лист № 550/40 від 25.01.2024 ПрАТ "ЦГЗК" до АТ "Кривбасзалізрудком", в якому відповідач зазначив таке: "Акт здачі приймання робіт № 12 від 31.12.2023 (далі - акт) надано 19.01.2024, без підпису обох представників від виконавця (відсутній підпис - фінансового директора) та не в повному обсязі. До акту не надано планової вартості на грудень 2023 року з розшифруванням статей витрат. На підставі зазначеного надані документи повертаються виконавцю без підписання зі сторони замовника, просимо надати оформлений належним чином акт здачі приймання робіт № 12 від 31.12.2023 з підписами обох представників Правління, а також з наданням оформленої з Вашого боку планової вартості" (а.с. 107, Т.1).

В листі № 856/40 від 19.02.2024 ПрАТ "ЦГЗК" до АТ "Кривбасзалізрудком" зазначено таке: "повторно повідомляємо, що згідно з договором № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022 (далі - договір) Вашою організацією не надано акти здачі приймання робіт для оформлення замовником: № 11 від 30.11.2023 та № 12 від 31.12.2023. Вказані акти були повернуті поштовим відправленням на Вашу організацію по причині відсутності підпису обох представників від виконавця (відсутній підпис - фінансового директора) та не в повному обсязі, до актів не надано планової вартості з розшифруванням статей витрат. На підставі зазначеного повторно просимо надати оформлені належним чином акти здачі приймання робіт: № 11 від 30.11.2023 та № 12 від 31.12.2023 з підписами обох представників Правління, а також з наданням оформленої з Вашого боку планової вартості (а.с.109, Т.1).

Акт здачі-приймання послуг № 11 від 30.11.2023 також був підписаний з боку виконавця лише головою правління та не містив підпису фінансового директора (а.с.26, Т.1). Вказані обставини також вбачаються з листа відповідача №856/40 від 19.02.2024, в якому він повідомляв позивача про те, що повернув отримані Акти № 11 від 30.11.2023 та № 12 від 31.12.2023 по причині відсутності підпису обох представників від виконавця (відсутній підпис - фінансового директора) та не в повному обсязі, до актів не надано планової вартості з розшифруванням статей витрат (а.с.109, Т.1).

У той же час, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, обома сторонами був підтверджений факт повної та добровільної оплати відповідачем послуг, наданих за Актом № 11 від 30.11.2023, який був оформлений аналогічним чином зі спірним Актом № 12 від 31.12.2023.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

В матеріалах справи наявний рахунок на оплату наданих у грудні 2023 року послуг на суму 2 442 190 грн. 00 коп. (а.с.19, Т.1).

Звертаючись із позовом до суду, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з січня по грудень 2023 року послуги, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 2 442 190 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 13.03.2023 по 20.03.2024 в сумі 512 303 грн. 07 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 13.03.2023 по 20.03.2024 у сумі 81 177 грн. 42 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 13.03.2023 по 20.03.2024 у сумі 36 071 грн. 48 коп.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що: 30.12.2022 між Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, відповідач) укладено договір на надання послуг № 1369/1127-52-04 (далі-Договір); акти здачі-приймання послуг № 1 від 31.01.2023, № 2 від 28.02.2023, № 3 від 31.03.2023, № 4 від 30.04.2023, № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, №7 від 31.07.2023, № 8 від 31.08.2023, № 9 від 30.09.2023, № 10 від 31.10.2023 підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень; обома сторонами був підтверджений факт повної та добровільної оплати відповідачем послуг, наданих за Актом № 11 від 30.11.2023.

          Як вбачається з матеріалів справи, Акти здачі-приймання послуг № 11 від 30.11.2023 та № 12 від 31.12.2023 підписані лише з боку виконавця (позивача) Головою правління - Сергієм Новаком. Також у вказаних Актах нижче підпису голови правління наявна графа для підпису зазначених Актів з боку виконавця - Фінансовим директором Олександром Безкровним, але: 1) на Акті здачі-приймання послуг № 11 від 30.11.2023 його підпис відсутній; 2) на Акті здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 у вказаній графі міститься надпис "від підпису відмовився". Також вказані акти не були підписані відповідачем.

          Пунктом 4.2. договору передбачені обов`язки виконавця, серед яких, зокрема, оформлювати акт здачі-приймання наданих послуг і надавати його на підпис замовнику протягом 4-х робочих днів місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги (підпункт 4.2.6. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачені обов`язки замовника, серед яких, зокрема:

          - замовник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг зобов`язаний підписати та повернути виконавцю акт або надати мотивовану відмову від підписання акту. Підписання акту здачі-приймання наданих послуг замовником є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо якості наданих послуг (пункт 4.1.12. договору);

          - своєчасно виконувати розрахунки з виконавцем за надані послуги по договору (підпункт 4.1.13 договору).

          Як зазначає позивач, та що підтверджує відповідач в листі № 550/40 від 25.01.2024, 19.01.2024 відповідач отримав надіслані позивачем Акти, зокрема і Акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 (а.с.107, Т.1).

          Судом першої інстанції встановлено, що наявний в матеріалах справи Акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 підписаний лише з боку виконавця (позивача) Головою правління - Сергієм Новаком; також нижче підпису голови правління наявна графа для підпису зазначеного Акту з боку виконавця - Фінансовим директором Олександром Безкровним, але на Акті здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 у вказаній графі міститься надпис "від підпису відмовився".

          Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

          Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

          Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", у розділі щодо керівника вказаної юридичної особи, а також відомостей про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договору, тощо наявні відомості щодо Новака Сергія Борисовича, який є керівником Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат". Також у вказаному розділі наявні дані щодо Капуки Олександра Вікторовича (а.с.48 на звороті, Т.1).

          Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з боку виконавця за договором - Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" Акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023 підписний уповноваженою особою.

          При цьому, ні Статут, ні умови договору не містять положень, які б встановлювали обов`язковість підписання Актів здачі-приймання послуг за договором одночасно двома посадовими особами Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (головою правління та фінансовим директором).

          З приводу посилання відповідача на ненадання позивачем планової вартості з розшифруванням статей витрат, здійснених у грудні 2023 року, то вказані доводи також розцінюються судом критично, з огляду на те, що, як було зазначено вище, пунктом 4.2. договору передбачені обов`язки виконавця, серед яких, зокрема, оформлювати акт здачі-приймання наданих послуг і надавати його на підпис замовнику протягом 4-х робочих днів місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. Отже умовами договору було передбачено складання та надання на підпис саме Актів здачі-приймання наданих послуг без будь-яких додатків до них. Вказаний обов`язку позивачем виконано.

          Вищевикладене, спростовує доводи апеляційної скарги: «…В даному випадку Позивач направив на адресу Відповідача акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023р. підписаний лише головою правління АТ «КЖРК» Сергієм Новаком, проте на місці підпису фінансового директора АТ «КЖРК» Олександра Безкровного стоїть помітка «від підпису відмовився»,. Вказаний акт не був підписаний зі сторони відповідача. Листом від 25.01.2024р. № 550/40 відповідач повідомив позивача про те, що акт-здачі приймання виконаних робіт № 12 від 31.12.2023р. надано з порушенням строків, без підпису обох представників Виконавця (відсутній підпис фінансового директора) та не в повному осбсязі. До атку не надано повної вартості на грудень 2023р. з розшифруванням статей витрат. У звязку із чим, вказані документи були повернуті без підписання зі сторони Замовника.

          Листом від 19.02.2024р. № 856/40 відповідач повторно повідомляв позивача, що ним не надано акт здачі приймання робіт № 12 від 31.12.2023р. та провис оформити належним чином акти.

          Станом на сьогодні позивачем не передано на адресу відповідача оформлений належним чином акт.

          Звертаю увагу суду апеляційної інстанції на те, що у п. 9.3.5 статуту АТ «КЖРК» затвердженому загальними зборами акціонерів ПАТ «КЖРК», протокол № 1/2021 від 28.05.2021р. (нова редакція), голова правління або особа, що виконує обов`язки голови правління, здійснює функції, покладені на нього як на керівника підприємства згідно законодавству України та укладеного з ним контракту, у тому числі: підписує фінансові, банківські та господарські договори, та документи, які є чинними при наявності підпису Фінансового директора.

          Із аналізу вказаного пункту слід дійти висновку, що відсутність підпису Фінансового директора у документі, автоматично породжує його не чинність.

          Акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023р. повинен містити обов`язкові реквізити, а саме підпис зі сторони позивача Голови правління АТ «КЖРК» та Фінансового директора АТ «КЖРК». Відсутність підпису Фінансового директора свідчить про те, що стороною позивача під час оформлення первинного документу не було дотримано обов`язкових реквізитів, а саме: підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          У свою чергу, обов`язком замовника є протягом 3-х робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг підписати та повернути виконавцю акт або надати мотивовану відмову від підписання акту, а також своєчасні розрахунки з виконавцем за надані послуги по договору (пункт 4.1. договору).

          Апелянтом не оспорюється той факт повної та добровільної оплати відповідачем послуг, наданих за Актом № 11 від 30.11.2023, який був оформлений аналогічним чином зі спірним Актом № 12 від 31.12.2023.

          Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі зазначеної доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці, за умови, що інша сторона, діючи собі на шкоду, розумно покладається на них (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

          Встановлені судом обставини приводять до необхідності застосування при розгляді даної справи Доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

          Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо безпідставної відмови відповідача від підписання Акту здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023.

          Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Відповідно до умов пункту 6.2. договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до договору на надання послуг № 1369/1127-52-04 від 30.12.2022), на підставі рахунку до нього виставленого виконавцем, замовник здійснює оплату наданих у звітному місяці послуг за договором протягом 3-х календарних днів після підписання акту здачі-приймання наданих послуг за звітний місяць. Після закінчення звітного місяця і в строк, передбачений пунктом 4.1.12. договору, замовник підписує акт здачі-приймання наданих послуг".

          Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Враховуючи умови пункту 6.2. та 4.1.12. договору, судом першої інстанції встановлено, що граничним строком оплати наданих у грудні 2023 року послуг на загальну суму 2 442 190 грн. 00 коп. є 29.01.2024:

          - 19.01.2024 - відповідач отримав Акт здачі-приймання послуг № 12 від 31.12.2023;

          - 24.01.2024 - Акт вважається підписаним відповідачем, з огляду на положення пункту 4.1.12. договору щодо підписання Акту протягом 3-х робочих днів з моменту отримання;

          - 29.01.2024 - граничний строк оплати, який визначений судом з урахуванням того, що, враховуючи положення пункту 6.2. договору, оплата мала бути здійснена протягом 3 календарних днів після підписання, а також враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          Враховуючи відсутність доказів оплати 2 442 190 грн, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 2 442 190 грн 00 коп. є підставними та підтвердженими відповідними доказами, тому вони підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання мають виконуватись належним чином та в установлений строк.

          В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач визнавав той факт що надані за Актами № 1 від 31.01.2023, № 2 від 28.02.2023, № 3 від 31.03.2023, № 4 від 30.04.2023, № 5 від 31.05.2023, № 6 від 30.06.2023, № 7 від 31.07.2023, № 8 від 31.08.2023, № 9 від 30.09.2023, № 10 від 31.10.2023, № 11 від 30.11.2023 були оплачені ним у повному обсязі, але із простроченням. Також у судовому засіданні 18.06.2024 відповідачем було підтверджено, що надані за вказаними вище Актами послуги були оплачені ним відповідно до наведених позивачем у Розрахунку заборгованості (а.с.11, Т.1) платіжних інструкцій та у зазначені позивачем дати.

          З урахуванням суми боргу за надані послуги, з урахуванням періодів нарахування, за розрахунком суду першої інстанції розмір пені складає 490 823 грн 17 коп.; інфляційні втрати складають 58 635 грн. 18 коп.; розмір 3% річних складає 34 529 грн. 51 коп.

          Перевіривши вищевказані розрахунки суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними.

          Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо розміру стягнутих сум 3% річних та пені, а саме: «…Щодо стягнення 3% річних.

          В позовній заяві позивачем було заявлено до стягнення окрім основного боргу - 512 303, 07 грн. пені та 36 071, 48 грн. - 3% річних.

          Відповідач зі свого боку заперечував проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві та окрім цього подав до суду першої інстанції (заяву) клопотання про зменшення 3% річних та пені, у вказаній заяві відповідач просив суд поновити Відповідачу строк для подачі відповідних доказів та зменшити розмір стягуваних пені та річних до 99 % від суми, зазначеній в позовній заяві.

          Так, відповідач у заяві (клопотанні) про зменшення розміру пені та 3% річних зокрема наводив позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, в якій зокрема зазначено про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

          Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

          Проте не зважаючи на належне обґрунтування та надання відповідних доказів у справі, суд першої інстанції безпідставно залишив без уваги позицію Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, не надав оцінку наданим доказам та безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 34 529 грн. 51 коп. грн. - 3% річних.

          Щодо стягнення пені

          Відповідач вважає, що розмір нарахованої пені підлягає зменшенню на 99% з огляду на наступне.

          Судом першої інстанції у рішенні суду було зазначено, що заявлені позивачем штрафні санкції надмірно великі порівняно із його збитками, що є підставою для зменшення пені на 20%, а саме: до 392 658 грн. 54 коп. (490 823,17 - 20%);

          Відповідач погоджується з такою позицією суду, проте зазначає, що заявлений розмір пені повинен був бути зменшений до 4 908, 23 грн. (99%) з огляду на наступне.

          Суд першої інстанції під час прийняття рішення зокрема не врахував, що відповідно, до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

          Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків, а також інші суттєві обставини.

          Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

          Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

          Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

          Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

          На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

          Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер[1].

          Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові          від           18.04.2023          у справі          N 199/3152/20          (https://reyestr.court.gov.ua/R (із посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (пункт 85).

          Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.[2]

          У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88952210) також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

          Практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

          -          обидва кодекси (ГК і ЦК) містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

          -          зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

          -          довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

          -          неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

          -          закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

          -          чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

Таким чином, суд першої інстанції при винесенні рішення в частині стягнення пені не врахував вказані вище норми права та позиції Верховного Суду та зменшив пеню лише на 20% відсотків, замість 99% як цього просив відповідач…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини першої статті 230 ГК, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановив місцевий господарський суд належний до сплати розмір пені становить 490 823,17 грн.

Визначивши належний до стягнення розмір пені місцевий господарський суд виснував про можливість зменшення пені до 392 658, 54 грн (зменшення її розміру на 20%).

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність), та з дотриманням правил статті 86 ГПК, на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 у справі №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд повинен об`єктивно комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, на неврахування висновків у якій посилається позивач у своїй касаційній скарзі).

Застосоване у статті 551 ЦК та статті 233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, як просив відповідач, нівелюватиме саме значення неустойки як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів за переданий відповідачем товар і саме таке зменшення може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Що стосується зменшення 3% річних, то формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Нараховані 3% не мають великого розміру порівняно до основного боргу і сторонами не збільшувалась процентна ставка їх нарахування, в порівнянні з законом, а отже відсутні підстави для зменшення стягнутих за рішенням місцевого господарського суду 3% річних.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження, не спростовують мотиви господарського суду першої інстанції, відтак, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі №904/1629/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 52704,24 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі №904/1629/24 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 у справі №904/1629/24 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 52 704,24 грн покласти на Приватне акціонерне товариство “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.01.2025.

Головуючий суддя                                                            М.О. Дармін

Суддя                                                                                І.М. Кощеєв

Суддя                                                                                О.В. Чус