Справа № 2-264/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

12 жовтня 2011 року  Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

             головуючого-судді                          - Казака С.Ю.

             при секретарі                                   - Снаговському О.С.

             за участю представника позивача - ОСОБА_1  

             представника відповідача              - Бондаренко К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОКПК «Дніпропетровський академічний театр опера та балету», співвідповідачі –Дніпропетровська обласна рада, територіальна громада міста в особі Дніпропетровської міської ради, про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

              Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 1985 року працює в театрі опри та балету м.Дніпропетровська, прописаний та проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1. Цей будинок побудовано згідно рішення виконкому міськради №476 від 08.07.1975 року і передано на баланс театру в 1979 році, як гуртожиток для малосімейних театру опери та балету. Будинок введений в експлуатацію в 1979 році та з 1991 року підлягав переробці під житловий будинок. Рішенням міськвиконкому №2096 від 21.10.1999 року прийнято перевести будинок в житловий фонд міста, театру доручено упорядкувати проектну документацію, Жовтневому виконкому проконтролювати виконання рішення. Згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»він має право приватизувати свою окрему 2-х кімнатну квартиру в будинку державного житлового фонду, яким є гуртожиток по АДРЕСА_1. За шість років, що минули, театр не підготував жодного документу для передачі будинку у комунальну власність міста. 02.02.2006 року він звернувся із черговою заявою до директора театру, в якій просив укласти з ним договір на отримання житлово-комунальних послуг, надати розрахункову книжку та технічний паспорт його квартири та договір на приватизацію. У відповіді №94 від 01.03.2006 року директор театру відмовився здійснити будь-які дії, пояснивши, що він не є власником будинку. Бездіяльність посадової особи –директора театру, порушує його право на житло. Театр не вчиняє дій, передбачених ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Комунальні платежі він здійснює готівкою в касу театру, бо з вини театру не має розрахункової книжки. Йому не відомі розрахункові рахунки організації, що надає комунальні послуги та банківські реквізити балансоутримувача. В зв’язку з цим, просив зобов’язати відповідача в особі директора ОСОБА_4 направити до виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради всі документи, необхідні для видачі йому ордеру на займане приміщення; зобов’язати укласти типовий договір найму житлового приміщення та видати розрахункову книжку; вчинити всі необхідні дії з вводу в експлуатацію та реєстрації в БТІ будинку АДРЕСА_1 та укласти з ним договір про передачу квартири у власність.

              Під час розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги зазначивши, що до 2002 року силами мешканців та попереднього директора театру виготовлялась документація на будинок, проводилась робота по виконанню рішення міськради №2096. Однак новий директор театру ОСОБА_4 почав незаконно стверджувати, що рішення №2096 недійсне, бо власником будинку по АДРЕСА_1 є облрада і без неї ніяких дій він вчиняти не буде. Однак, із довідки БТІ видно, що облрада ніколи не реєструвала права власності на будинок. Він збудований та введений в експлуатацію згідно рішення міськради №476 в 1979 році. З тих пор його ніхто звідти не переводив, але право власності ніхто не реєстрував. На звернення мешканців до облради та міського голови отримано відповіді, що вони не проти передачі будинку у комунальну власність міста, але для цього балансоутримувачу необхідно підготувати пакет документів, перелічених в листах Управління ЖКГ міськради, чого відповідач не робить. Проте примушує мешканців будинку укласти нетиповий договір найму. Тому просив також зобов’язати відповідача вчинити дії, необхідні для реалізації рішення міськради №2096, підготувати технічну та бухгалтерську документацію на будинок, вчинити дії для отримання ним ордеру та типового договору найму житла та розрахункової книги і техпаспорту на квартиру; перевести його облікову справу до Жовтневого райвиконкому зі збереженням часу взяття на облік, згідно законодавства.

              В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та, посилаючись на викладені в позовній заяві та доповненнях до неї підстави, просила задовольнити останні в повному обсязі.

              Представник відповідач в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні. В своїх поясненнях та письмових запереченнях посилалась на те, що гуртожиток театру, розташований за адресою АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську знаходиться на балансі ОКПК “Дніпропетровський академічний театр опери та балету” та є спільною власністю територіальної громади області. Гуртожиток був прийнятий в експлуатацію та переданий на баланс театру на підставі рішення міськвиконкому від 29.12.1979 року №904. При заселенні гуртожитку (1980 рік) мешканцям гуртожитку видавалися ордери. У 1992 році театр змінив державну форму власності та з усім майном, що знаходилось на його балансі (в тому числі і гуртожиток), був переданий до спільної власності територіальних громад області. Згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2096 від 21.10.1999 року правовий статус гуртожитку був змінений, його було переведено до складу загального державного житлового фонду, але залишено на балансі театру. Для виконання рішення були покладені зобов’язання: на Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації –внести зміни до облікових даних, на виконком Жовтневої районної ради –видати ордери мешканцям гуртожитку. Рішення виконане не було. Театру було дозволено переобладнання приміщень гуртожитку під квартири із погодженням проектної документації у встановленому порядку. Таким чином, ніяких дій обов’язкового характеру на посадовців театру покладено не було. При цьому, рішення № 2096 від 21.10.1999 року було прийняте із порушенням процедури ухвалення подібних рішень, а саме: не була отримана згода власника гуртожитку –Дніпропетровської обласної ради на зміну правового статусу та перепланування. При таких обставинах виконання рішення без приведення його у відповідність до вимог діючого законодавства неможливо. У зв’язку із скаргами окремих мешканців гуртожитку, це питання перевірялося органами прокуратури, облдержадміністрації та обласної ради, та жодних порушень з боку театру встановлено не було, результати перевірок показали відсутність порушень з боку керівництва театру. Театр не перешкоджає позивачу в укладанні договору найму житлового приміщення. Більше того, в 2005 році мешканцям гуртожитку, в тому числі і позивачу, адміністрацією театру було запропоновано укласти договір найму житлового приміщення, що був розроблений на основі типового договору найму житлового приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів. З цього приводу проводились збори за участю представників адміністрації та мешканців гуртожитку, на яких відбувалось обговорення проекту договору. Позивачу були передані на руки примірники договору для ознайомлення та підписання. Проте, відповідач від укладання договору відмовився, протокол розбіжностей до договору не надав. Таким чином, посилання позивача на те, що відповідач ухиляється від укладання договору, безпідставні. Враховуючи побажання мешканців гуртожитку, адміністрація театру неодноразово у 2004 році  зверталася до голови обласної ради із проханням про надання погодження на розгляд сесії обласної ради питання передачі приміщення гуртожитку до комунальної власності м. Дніпропетровська, а також подання клопотання до Дніпропетровської міської ради про прийняття вказаного приміщення, а також до міського голови м. Дніпропетровська із проханням про винесення на розгляд сесії міської ради питання щодо надання згоди при прийняття приміщення гуртожитку до міської комунальної власності ті житлового фонду м. Дніпропетровська. На свої звернення адміністрація отримала відповіді: з управління житлового господарства міської ради про те, що для передачі гуртожитку театру необхідно, в тому числі, передати всі зовнішні інженерні комунікації та мережі на баланс відповідних комунальних служб міста, отримати згоду власника гуртожитку - обласної ради, надати всю технічну та правовстановлюючу документацію на гуртожиток та надати акт держкомісії про прийом будинку і здачі його в експлуатацію. Однак виконати ці пункти не є можливим, через те, що: мешканці гуртожитку самовільно, не погоджуючи із адміністрацією театру, проводять переобладнання своїх квартир, при цьому не надають адміністрації театру належно оформлених документів, чим значно ускладнюють оформлення проведених змін, крім того, за мешканцями гуртожитку числиться борг за спожити комунальні послуги. При наявності боргу комунальні служби міста відмовляються приймати інженерні мережі гуртожитку на свій баланс. В добровільному порядку мешканці гуртожитку сплачувати борги відмовляються, не може цього робити і театр, через те, що це нецільове використання бюджетних коштів, на що керівництву театру неодноразово вказувалося приписами КРУ.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», що набув чинності 01.01.2009 року, гуртожиток підлягає передачі у власність територіальних громад (ст.3 п.1 Закону). Передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону (ст.3 п.3 Закону). Статтею 5 п.3 Закону встановлено, що прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою). Після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування (ст.5 п.6 Закону).

          Таким чином, законодавчо визначений порядок приватизації житлових приміщень у гуртожитку не надає права балансоутримувачу (театру опери та балету) самостійно приймати рішення про приватизацію гуртожитку а від так, вчиняти спрямовані на це дії, без відповідних рішень органу управління майном та місцевих рад.

          Крім того, слід зазначити, що жоден закон не містить обов'язку балансоутримувача вчиняти дії по відчуженню майна, що знаходиться у нього на балансі. Тому вважають, що вимоги позивача про укладання з ним договору про передачу квартири у його власність не підлягають задоволенню як такі, що суперечать діючому законодавству.

          Вимагаючи укладання типового договору найму житлового приміщення позивач не вказав, яким нормативним актом затверджено текст типового договору найму, та одночасно відмовляється від укладання договору, який відповідач неодноразово пропонував укласти позивачу. Постановою КМУ №529 від 20.05.2009 року затверджений лише типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а не найму житлового приміщення, як наполягає позивач.

          Стосовно вимог про видачу ордеру слід зазначити, що відповідно до положень  ст.58 Житлового кодексу України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

              Згідно Постанови Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 р. №470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», розділ IV, ст.70 «Ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера. Стаття 72 того ж Закону закріплює, що при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації.

          Таким чином, діючим законодавством не передбачена видача ордеру після заселення у житлове приміщення та зберігання ордера у наймача.

          Стосовно видачі розрахункової книжки слід зазначити, що чинним законодавством у галузі ЖКГ - у Законі України «Про житлово-комунальні послуги»не закріплена обов'язкова форма платіжного документу у вигляді розрахункової книжки. У гуртожитку розрахунки за спожиті комунальні послуги та квартплату здійснюються позивачем на підставі щомісячних рахунків, які оформлюються підписом генерального директора, печаткою підприємства та містять інформацію про спожиті послуги та їхню вартість.

          Представник співвідповідача - Дніпропетровської обласної ради в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив.

              Представник співвідповідача - територіальної громади міста в особі Дніпропетровської міської ради в судовому засіданні 07.06.2011 року позовні вимоги не визнав, зазначивши, що остання не є належним відповідачем по справі, оскільки будинок АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську не перебуває у комунальні власності міста. В подальші судові засідання представник співвідповідача не з’являвся, про причини неявки не повідомляв.

              Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.                                      

              Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач з 1985 року працює в ОКПК «Дніпропетровський академічний театр опера та балету», прописаний та проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1.

             Згідно довідки КП «ДМБТІ»вказаний будинок побудований згідно рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №476 від 08.07.1975 року та прийнятий в експлуатацію по акту Державної комісії від 28.12.1979 року, затвердженого рішення міськвиконкому №904-16 від 29.12.1979 року. Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради №2096 від 21.10.1999 року змінено правовий режим гуртожитку для малосімейних та він введений до складу загального житлового фонду для постійного проживання квартиронаймачів, залишивши його на балансі театру опери та балету. Правовстановлюючі документи на ці будівлі не оформлювалось та в ДМБТІ не реєструвалось (а.с.5,65 т.1).

             Згідно рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №2096 від 21.10.1999 року вирішено змінити правовий режим гуртожитку для малосімейних та він введений до складу загального житлового фонду для постійного проживання квартиронаймачів, залишивши його на балансі театру опери та балету; виключити приміщення по АДРЕСА_1 із складу житлового фонду гуртожитків для малосімейних; дозволено Дніпропетровському державному театру опери та балету переобладнати приміщення гуртожитку під квартири, погодивши проектну документацію у встановленому порядку; виконкому Жовтневої райради видати ордери для постійного проживання квартиронаймачам згідно з діючим законодавством (а.с.6).

             Згідно листа Дніпропетровської обласної ради від 14.09.2007 року на звернення ОСОБА_3 та статуту ОКПК «Дніпропетровський академічний театр опери та балету»вбачається, що відповідно до рішення обласної ради від 09.12.2005 року №702-29/IV «Про створення єдиного реєстру об’єктів комунальної власності» ОКПК «Дніпропетровський академічний театр опери та балету»належить до підприємств, заснованих на спільній власності територіальних громад сіл, селищ та міст Дніпропетровської області, майно останнього, у тому числі будинок АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську, перебуває в комунальній власності (а.с.51,82-83 т.1).

             Згідно листа голови комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 15.09.2006 року відповідно до відомостей наданих до Реєстру об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста, об’єкт нерухомості по АДРЕСА_1 не належить до комунальної власності територіальної громади міста (а.с.52 т.1).

             Згідно довідки КП «ДМБТІ»від 22.12.2009 року реєстрація права власності по АДРЕСА_1 не проводилась. За даними первинної інвентаризації проведеної 21.04.1999 року будівля літ.А-5 по АДРЕСА_1 значилась, як будівля гуртожитку. За даними поточної інвентаризації, проведеної 03.06.2005 року будівля літ.А-5 значиться, як житловий будинок (а.с.179 т.1).

             Згідно з переліком об’єктів, які належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, що є додатком до розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради №76-р від 17.05.2010 року, будинок АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську є спільною власністю територіальної громади області (а.с.26-28 т.2).

            Тобто з вищезазначених документів вбачається, що на теперішній час будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську знаходиться на балансі ОКПК “Дніпропетровський академічний театр опери та балету” та є спільною власністю територіальної громади області.

             Відповідно до ч.1 ст.58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в  будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

             Відповідно до ст.129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.   

             В своєму позові позивач просить зобов’язати відповідача направити до виконавчого комітету Жовтневої районної ради м.Дніпропетровська всі документи, необхідні для видачі йому ордеру на займане приміщення.

             Разом з тим, відповідно до ст.58 ЖК України ордер видається лише на вільне жиле приміщення.

             Позивач проживає в гуртожитку по АДРЕСА_1 з 1985 року по теперішній час, зареєстрований за вказаною адресою, представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала законність заселення та проживання позивача за вказаною адресою.     

             Крім того, законом не передбачено суб’єктивного цивільного права громадянина вимагати видачі ордера на надане йому приміщення, а також можливість повторної видачі останнього.

             Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині зобов’язати відповідача направити до виконавчого комітету Жовтневої районної ради м.Дніпропетровська всі документи, необхідні для видачі йому ордеру на займане приміщення та вчинити дії для отримання ним ордеру не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

            Також позивач в своєму позові ставить питання про зобов’язати укласти типовий договір найму житлового приміщення та видати розрахункову книжку, а також вчинити дії для отримання ним типового договору найму житла та розрахункової книги.

            Відповідно до ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною  організацією  (а  в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими   приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Радою Міністрів Української РСР.

            На теперішній час постанова Ради Міністрів УРСР від 11.08.1988 року №243 «Про затвердження Типового договору найму жилого приміщення…» втратила чинність, а іншого нормативного акту щодо затвердження тексту типового договору найму не приймалось.

            Таким чином, при вирішенні спору в цій частині слід керуватись нормами ЦК України.

            Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

 Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

            Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

            Відповідно до ст.ст.6,627,628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

            Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

            Відповідно до ст.630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

            Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись  як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам ст.7 цього Кодексу.

            Як встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами відповідачем неодноразово пропонувалось укласти позивачу договір найму займаного ним житла в гуртожитку по АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську та направлявся для підписання розроблений проект договору. Однак позивач відмовився підписувати останній, не погодившись з п.2.1.4 договору щодо виселення в судовому порядку осіб, які припинили трудові відносини з підприємством. (а.с.84-85,207,208 т.1, а.с.36 т.2).

            Крім того, з відповіді позивача на пропозицію підписати договір вбачається, що останній взагалі заперечував можливість підписання договору найму через відсутність технічної документації на будинок, а також на те, що театр не є власником будинку, а тому з ним не може бути укладено договору.

            Таким чином, позивач фактично сам заперечує можливість укладення договору найму приміщення з відповідачем, який на його думку не має достатніх правових підстав для цього. Власного варіанту договору, або конкретних пропозицій щодо внесення змін до запропоновано театром варіанту договору, позивач не надав.

            Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  

            Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом,  звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

            Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

            Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

            З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача укласти типовий договір найму житлового приміщення, а також вчинити дії для отримання ним типового договору найму житла не ґрунтуються на законі, є необґрунтованими, неконкретизованими та задоволенню не підлягають.

            Також з цих підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_3 щодо зобов’язання відповідача видати йому розрахункову книжку та вчинити дії для отримання ним останньої, оскільки чинним законодавством не закріплена обов'язкова форма платіжного документу у вигляді розрахункової книжки.

            Як встановлено судом та не заперечували сторони, в гуртожитку розрахунки за спожиті комунальні послуги та квартплату здійснюються на підставі щомісячних рахунків, які оформлюються підписом генерального директора, печаткою підприємства та містять інформацію про спожиті послуги та їхню вартість.

            Що стосується позовних вимог про зобов’язання відповідача вчинити всі необхідні дії з вводу в експлуатацію та реєстрації в БТІ будинку АДРЕСА_1 та укласти з ним договір про передачу квартири у власність, передати техпаспорт та перевести його облікову справу до Жовтневого райвиконкому зі збереженням часу взяття на облік, згідно законодавства, суд виходить з наступного.

            Відповідно до зазначеного вище рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2096 від 21.10.1999 року правовий статус гуртожитку був змінений, його було переведено до складу загального державного житлового фонду, але залишено на балансі театру. Для виконання рішення були покладені зобов’язання: на Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації –внести зміни до облікових даних, на виконком Жовтневої районної ради –видати ордери мешканцям гуртожитку.

             Фактично на теперішній час вказане рішення виконане не було. Театру було дозволено переобладнання приміщень гуртожитку під квартири із погодженням проектної документації у встановленому порядку. Тобто, ніяких дій обов’язкового характеру на відповідача покладено не було. При цьому, останній зазначає про незаконність цього рішення, як такого, що було прийняте із порушенням процедури ухвалення, а саме: не була отримана згода власника гуртожитку –Дніпропетровської обласної ради на зміну правового статусу та перепланування. При таких обставинах виконання рішення без приведення його у відповідність до вимог діючого законодавства неможливо.

             Як зазначив, представник відповідача враховуючи побажання мешканців гуртожитку, адміністрація театру неодноразово у 2004 році  зверталася до голови обласної ради із проханням про надання погодження на розгляд сесії обласної ради питання передачі приміщення гуртожитку до комунальної власності м. Дніпропетровська, а також подання клопотання до Дніпропетровської міської ради про прийняття вказаного приміщення, а також до міського голови м.Дніпропетровська із проханням про винесення на розгляд сесії міської ради питання щодо надання згоди при прийняття приміщення гуртожитку до міської комунальної власності ті житлового фонду м. Дніпропетровська. На свої звернення адміністрація отримала відповіді: з управління житлового господарства міської ради про те, що для передачі гуртожитку театру необхідно, в тому числі, передати всі зовнішні інженерні комунікації та мережі на баланс відповідних комунальних служб міста, отримати згоду власника гуртожитку - обласної ради, надати всю технічну та правовстановлюючу документацію на гуртожиток та надати акт держкомісії про прийом будинку і здачі його в експлуатацію. Однак виконати ці пункти не є можливим, через те, що: мешканці гуртожитку самовільно, не погоджуючи із адміністрацією театру, проводять переобладнання своїх квартир, при цьому не надають адміністрації театру належно оформлених документів, чим значно ускладнюють оформлення проведених змін, крім того, за мешканцями гуртожитку числиться борг за спожити комунальні послуги. При наявності боргу комунальні служби міста відмовляються приймати інженерні мережі гуртожитку на свій баланс. В добровільному порядку мешканці гуртожитку сплачувати борги відмовляються, не може цього робити і театр, через те, що це нецільове використання бюджетних коштів, на що керівництву театру неодноразово вказувалося приписами КРУ.

Відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», що набув чинності 01.01.2009 року, гуртожиток підлягає передачі у власність територіальних громад. Передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону.

Пунктом 3 ч.1 ст.5 вказаного Закону встановлено, що прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою).

          Пунктом 5 ч.1 ст.5 Закону передбачено, що після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме: а) залишити цілісний майновий комплекс у статусі "гуртожиток" та дозволити приватизацію його житлових і нежитлових приміщень. У цьому випадку здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями згідно з цим Законом; б) надати цілісному майновому комплексу статус "соціальне житло" та не дозволяти приватизацію його жилих приміщень. У цьому випадку приватизація житлових приміщень гуртожитку не здійснюється (у тому числі й у випадках, передбачених цим Законом), а колишнім законним мешканцям гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло; в) перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням. У цьому випадку рада одночасно  приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим  житлом згідно із законодавством; г) знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку та вжити заходів щодо будівництва на звільненій земельній ділянці соціального житла або продажу земельної ділянки на аукціоні згідно із земельним законодавством. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством; ґ) знести колишній гуртожиток (відповідний цілісний майновий комплекс) та вивільнити земельну ділянку з наступним її продажем на аукціоні. У цьому випадку особи, на яких поширюється дія цього Закону, підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідній  місцевій раді. Таким особам, за їх згодою, виконавчим органом місцевої ради може бути видана грошова компенсація за взяття ними (їх сім'ями) житла в оренду на певний строк (але не більше одного року). Розмір і порядок видачі зазначеної компенсації визначає  кожна місцева рада самостійно відповідно до вимог чинного законодавства та виходячи із  власних можливостей;

          Згідноп.6 ч.1 ст.5 Закону передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

          Згідно ст.8 Закону, громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які на законних підставах зареєстровані та тривалий час (не менш як п'ять років) проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій) та призначених для проживання працівників (членів їх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, у разі, коли такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання в таких гуртожитках до розв'язання їх житлової проблеми. Для сприяння таким громадянам у розв'язанні їх житлової проблеми вони беруться відповідними місцевими радами в установленому порядку на квартирний облік для надання їм (їх сім'ям) соціального житла на загальних підставах.

             Згідно ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого  самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

             Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій  квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

             Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону.

             Таким чином, порядок приватизації квартир, житлових приміщень у гуртожитку, визначений законодавством, не надає права балансоутримувачу (театру опери та балету) самостійно приймати рішення про приватизацію гуртожитку та, зокрема, укладати договори про передачу кімнат в гуртожитку у власність, як цього вимагає позивач.

             З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, суд вважає, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача вчинити всі необхідні дії з вводу в експлуатацію та реєстрації в БТІ будинку АДРЕСА_1 та укласти з ним договір про передачу квартири у власність, передати техпаспорт та перевести його облікову справу до Жовтневого райвиконкому зі збереженням часу взяття на облік також є необґрунтованими та в задоволені позову в цій частині позивачу слід відмовити.

             На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.58,129 ЖК України, ст.ст.3,5,8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст.3,6,202,627,628,630,759 ЦК України, ст.ст.3,10,11,15,58-60,88,169,212-215 ЦПК України, суд -      

ВИРІШИВ:

            В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОКПК «Дніпропетровський академічний театр опера та балету», співвідповідачі –Дніпропетровська обласна рада, територіальна громада міста в особі Дніпропетровської міської ради, про зобов’язання вчинити певні дії –відмовити повністю.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

            Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя                                                                                                        С.Ю.Казак