Справа № 755/9925/24

Провадження №2/755/1200/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. м.Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Коваленко І.В.

за участю секретаря судових засідань Грищенко С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

11.06.2024 року до Дніпровського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» звернувся представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості. Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №100100946 від 29 червня 2021 року у розмірі 46 100,00 грн, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 29 червня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100100946. Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «МІЛОАН» надав ОСОБА_1 у користування кредитні кошти у сумі 20 000,00 грн.

13.10.2021 р. згідно умов Договору відступлення прав вимоги №10Т, ТОВ «МІЛОАН» було відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 100100946 від 29.06.2021 р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до Відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 46 100,00 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 20 000 грн.; - заборгованість за відсотками становить 24 100 грн.; - заборгованість за комісійними винагородами становить 2 000 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з повернення заборгованості за договором, позивач звернувся з позовом до суду та просив стягнути з відповідача на свою користь вищезазначену заборгованість.

22 липня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову. Конверт з копією ухвали про відкриття провадження, який направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача повернувся до суду неврученим, з відміткою при причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачем до позову було надано договір про споживчий кредит №100100946 від 29.06.2021 року (далі Договір), який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 20 000 гривень строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 8 000,00 гривень за ставкою 10,00 відсотка від суми кредиту одноразово. Термін повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитними коштами 29.07.2021 року.

На підставі вказаного вище договору ТзОВ «Мілоан» перераховано кошти на картковий рахунок в сумі 20 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 29322621 від 29.06.2021 року.

Відповідно до п.6.1 Договору він укладений в електронній формі.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин.

Таким чином, оскільки позивачем не було додано доказів того, що кредитний договір №100100946 від 29.06.2021 року був підписаний відповідачем електронно-цифровим підписом, то суд вважає його неукладеним, тобто таким який не носить жодних обов`язків для сторін, які зазначені в ньому.

Оскільки між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 судом не встановлено наявність договірних відносин, то відповідно позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №100100946 від 29.06.2021 року є безпідставним, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що він згідно договору факторингу №10Т від 13.10.2021 року набув право вимоги до відповідача, відповідно до Додатку №1 до цього договору.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Із доданого позивачем Додатку №1 до договору факторингу №10Т від 13.10.2021 року неможливо встановити, що позивач набув право вимоги до відповідача, оскільки він не містить жодних ідентифікуючих даних, які б вказували на обставину того, що ТзоВ «Мілоан» було відступлено ТзОВ «Діджи Фінанс» право вимоги саме за кредитним договором №100100946 від 29.06.2021 року.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не надано належних, достовірних і достатніх доказів відступлення ТзОВ «Діджи Фінанс» права вимоги первинним кредитором ТзОВ «Мілоан» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №100100946 від 29.06.2021 року за договором факторингу №10Т від 13.10.2021 року, і зв`язку з чим позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

На підставі Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.207, 526, 629, 639, 1077, 1078 ЦК України, ст.81 ЦПК України, керуючись ст.ст.263, 265, 268, 274, 280, 281 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя :