П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 488/3518/24

Головуючий в 1 інстанції: Щеглова Я.В.                             Дата і місце ухвалення: 12.11.2024р., м.Миколаїв                                                                                                    

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого  –   Ступакової І.Г.

суддів             –    Бітова А.І.

–            Лук`янчук О.В.

         при секретарі  –  Гудзікевич Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 12 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Корабельного районного суду м.Миколаєва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 05.08.2024р. №279/2024, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Також, ОСОБА_1 просив закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірною постановою його притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за порушення п.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2024р. №560,  що виразилося у відмові від призову на службу під час загальної мобілізації (направлення до військової частини). Така постанова є незаконною, оскільки відповідач, всупереч встановленого законодавчого порядку, здійснив видачу ОСОБА_1 повістки  на відправку до військової частини, в той час як позивач не проходив ВЛК та відносно якого не був оформлений наказ керівника районного (міського) ТЦК та СП на військову службу під час мобілізації. Позивач стверджував, що він не відмовлявся від виконання військового обов`язку, а просив замінити його виконання на альтернативну не військову службу на підставі ч.4 ст.35 Конституції України, з приводу чого неодноразово звертався з відповідними письмовими заявами до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач неодноразово надавав відповідачу докази його приналежності до релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні», а також докази того, що він є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні.

Рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 12 листопада 2024 року позов задоволено.

Скасовано постанову №279/2024 від 05.08.2024р., винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань   ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 605,60 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 12.11.2024р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням ч.1 ст.268 КУпАП, що виразилося у розгляді справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомлено про дату розгляду. Стверджує, що процедура розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності здійснена з дотриманням вимог закону.

Також, апелянт посилається на те, що з положень ст.ст.1, 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» чітко слідує, що альтернативна служба може собою замінити лише строкову службу, а в умовах оголошення загальної мобілізації у зв`язку з введенням воєнного стану таке право може бути обмежено. ОСОБА_1 , наголошуючи на окремі норми Закону, намагається ухилитися від виконання обов`язку захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, передбаченого статтею 65 Конституції України.

ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Позивач зазначає про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про допущення відповідачем процедурних порушень, що виразилося у розгляді справи за відсутності ОСОБА_1 , якого не було належним чином сповіщено про такий розгляд. Зазначене, в силу приписів ч.1 ст.268 КУпАП, виключало можливість розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. При цьому, судом не досліджувалося питання наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Апелянт, не спростовуючи та не пояснюючи факт розгляду справи про адміністративне правопорушення 05.08.2024р. замість визначеної протоколом дати 08.08.2024р., наполягає на наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Довідкою від 05.07.2024р. №12870 підтверджено, що ОСОБА_1 є служителем Релігійної організації Свідків Єгови в Україні, і його глибокі релігійні переконання не дозволяють проходити військову службу. Матеріалами справи доведено існування непереборного конфлікту між релігійними переконаннями ОСОБА_1 та його, передбаченим ст.65 Конституції України, обов`язком захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 отримав від ІНФОРМАЦІЯ_2 повістку на відправку №1415, якою його зобов`язано з`явитися о 08.30 год. 09.08.2024р. за адресою: АДРЕСА_1 , із речами та документами.

05.08.2024р. ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою щодо заміни йому військової служби на альтернативну, цивільну, не військову, що виключає нагляд військових і не підтримує військову діяльність.

В своїй заяві ОСОБА_1 зазначив, що з 27.09.2003р. він є освяченим і охрещеним релігійної громади Свідків Єгови в Україні і його релігійні переконання не допускають користування зброєю та прийняття участі в усіх діях, пов`язаних з Збройними Силами України. Вимоги своєї заяви позивач обґрунтовував посиланням на ч.4 ст.35 Конституції України, положення Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу».

До заяви позивачем додано довідку релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні» від 05.07.2024р. №12870.

05.08.2024р. уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіцером мобілізаційного відділення капітаном ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 складено протокол №279/2024 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно вказаного протоколу, 05.08.2024р. в приміщенні мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено адміністративне правопорушення. Так, ОСОБА_1 відмовився від призову на службу під час загальної мобілізації (направлення до військової частини), чим порушив вимоги п.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024р.

В протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год. 00 хв. 08.08.2024р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , каб. №3.

У вказаному протоколі ОСОБА_1 власноручно розписався про отримання другого його примірника. Зазначив, що не відмовляється від призову на військову службу, а на підтвердження його права на альтернативну не військову службу він надав довідку про те, що є членом релігійної общини Свідків Єгови.

05.08.2024р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 , винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №279/2024, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Копію вказаної постанови позивачем отримано 08.08.2024р.

Не погоджуючись з правомірністю постанови у справі про адміністративне правопорушення від 05.08.2024р. №279/2024 ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов та скасовуючи спірну постанову, виходив з того, що  розгляд справи 05.08.2024р. відбувся за відсутності позивача, якого сповіщено про відповідний розгляд 08.08.2024р., чим позбавлено його прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу тощо. За висновками суду, не сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість її розгляду. Зазначене процедурне порушення є самостійною та безумовною підставою для скасування спірної постанови.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014р., коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24.02.2022р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у  ст.22 Закону №3543-XII.

Частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2024р. №560, передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає: оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України; прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Спеціальний порядок чи строки розгляду справ про правопорушення, передбачене ст.210-1 КУпАП, законодавцем не встановлені.

Згідно ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Вказаною статтею встановлено строк, протягом якого повинен бути здійснений розгляд справи про адміністративне правопорушення. Однак, КУпАП не встановлює строку, який повинен сплити після складення протоколу по справі про адміністративне правопорушення до моменту, коли уповноважена особа може здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Положення КУпАП не забороняють здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення у день складення протоколу про адміністративне правопорушення, за умови, що особа знає про розгляд такої справи. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, задля можливості реалізації наданих їй процесуальних прав.

Як вже зазначалося колегією суддів, в протоколі про адміністративне правопорушення №279/2024 від 05.08.2024р. зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год. 00 хв. 08.08.2024р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копію вказаного протоколу вручено ОСОБА_1 під розписку.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій, відповідачем не надано доказів належного сповіщення позивача про розгляд 05.08.2024р. справи про адміністративне правопорушення, що істотно впливає на фактичну можливість особи реалізувати передбачені ст.268 КУпАП права з метою всебічного з`ясування обставин справи.

Недотримання відповідачем вимог щодо належного сповіщення позивача про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення, позбавлення його можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП, фактично призвели до прийняття постанови по справі про адміністративне правопорушення без всебічного і об`єктивного встановлення обставин по справі, що є  підставою для її скасування.

Колегія суддів зазначає, що лише у випадку якщо особа належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, уповноважена особа або орган розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У спірних правовідносинах має місце порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977р., зокрема: право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом.

Право бути вислуханим під час розгляду його справи, дійсно віднесено до одного основних складових (принципів) адміністративної процедури.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.2 КАС України особа має право на участь у процесі прийняття рішення, яке стосується її інтересів.

Право бути почутим, складова частина принципу верховенства права. Суб`єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.

Разом з тим, сам по собі цей принцип не є формальним. Порушення права особи бути вислуханою, має наслідком протиправність ухваленого суб`єктом владних повноважень рішення, у тому разі, якщо особа мала повідомити інформацію чи надати пояснення.

При вирішенні спору колегія суддів, також, враховує, що у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

А відтак, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню без надання правової оцінки наявності/відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Варто зазначити, що в апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_4 не наводить спростувань висновків суду першої інстанції про порушення ним процедури розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Апелянт обмежився посиланням на те, що процедура розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності здійснена з дотриманням вимог закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції від 12.11.2024р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 12 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

                                                              Повний текст судового рішення виготовлений 14 січня 2025 року.

Головуючий:                                                                                                              І.Г. Ступакова

Судді:                                                                                                                         А.І. Бітов

                                                                                                                                      О.В. Лук`янчук