У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/39803/21

№ 1-в/183/461/24

08 січня 2025 року                                                                        м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковськ подання начальника Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , судимого,

за участю прокурора ОСОБА_4

встановив:

До Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення від покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, відносно ОСОБА_3 .

Подання мотивоване наступним.

Особова справа відносно ОСОБА_3 засудженого Київським районним судом м. Одеса від 24.12.2021 року до покарання у вигляді громадських робіт строком 240 годин надійшла на виконання з Приморського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області 17.10.2022 року до Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області (далі – Новомосковський районний відділ).

Вирок набрав законної сили 24 січня 2022 року.

17.10.2022 року, Новомосковським районним відділом за місцем проживання засудженого направлено виклик про необхідність явки до Новомосковського районного відділу для постановки на облік.

24.10.2024 ОСОБА_3 з`явився за викликом до Новомосковського районного відділу для ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт. За результатами ознайомчої бесіди від засудженого відібрано підписку, письмове пояснення в якому повідомив, що він проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України з 12 травня 2022 року, про що надавав підтверджуючі документи, а саме витяг із наказу командира військової частини.

01.11.2022 року до Новомосковського районного відділу надійшло повідомлення та витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 , де зазначеного, що ОСОБА_3 станом на 31.08.2022 року перебуває на військовій службі у вищевказаній військовій частині.

10.11.2022 року відносно засудженого ОСОБА_3 складена оцінка ризиків вчинення повторного кримінального правопорушенням та індивідуальний план роботи.

18.11.2022 року скеровано запит до військової частини НОМЕР_1 , щодо проходження військової служби солдатом ОСОБА_3 .

24.11.2022 року ОСОБА_3 з`явився до Новомосковського районного відділу та надав довідку з військово-лікарської комісії щодо проходження медичного огляду ВЛК 21.11.2022 року внаслідок поранення пов`язане з захистом Батьківщини, як захворювання пов`язане з проходженням військової служби на підставі ст. 78-в., 42-б графи ІІ Розладу хвороб, графи ТДВ та являється обмежено придатний до військової служби, придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах, непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Засуджений в письмовому поясненні зазначив, що являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 та на даний час вирішується питання про місце подальшого проходження військової служби. Також повторно проведено індивідуальна-роз`яснювальна бесіда, щодо виконання покарання у виді громадських робіт та правові наслідки за ухилення від відбування покарання, з вимогами ст. 389 КК України ознайомлений.

Згідно з повідомленнями з військової частини НОМЕР_1 , 07.12.2022, 28.12.2022 солдат ОСОБА_3 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 24.11.2022 перебуває у пункті постійної дислокації частини АДРЕСА_2 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 94 від 12.05.2022 року, щодо зарахування до списків особового складу частини.

16.01.2023, 03.03.2023, 02.05.2023, 10.05.2023, 04.04.2023 року скеровано запити до військової частини НОМЕР_1 , щодо проходження військової служби солдатом ОСОБА_3

04.04.2023, 11.05.2023 та 30.05.2023 року надійшла інформація з військової частини НОМЕР_1 , що солдат ОСОБА_3 проходить військову службу у військовій частин НОМЕР_1 та перебуває в районі виконання бойових завдань на території Донецької та Луганської областей

01.08.2023, 07.09.2023, 13.10.2023, 13.11.2023, 13.12.2023 року скеровано запити до військової частини НОМЕР_1 , щодо проходження військової служби солдатом ОСОБА_3

15.12.2023 та 21.12.2023 року надійшла інформація з військової частини НОМЕР_1 , що солдат ОСОБА_3 станом на 28.11.2023 року даний військовослужбовець виконує бойові завдання.

26.03.2024, 22.05.2024, 19.06.2024 та 22.07.2024 року скеровано запити до військової частини НОМЕР_1 , щодо проходження військової служби солдатом ОСОБА_3

30.07.2024 надійшло повідомлення з військової частини НОМЕР_1 , що старший солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 12.05.2022 року та по теперішній час.

13.09.2024 скеровано запит до військової частини НОМЕР_1 , щодо проходження військової служби солдатом ОСОБА_3

22.10.2024, 21.11.2024 року надійшли повідомлення з військової частини НОМЕР_1 , що старший солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 12.05.2022 року та по теперішній час.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не виконано у строк 2 роки, у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Згідно зі ст. 152 КВК України «Підстави звільнення від відбування покарання», однією з підстав звільнення від відбуття покарання для органів виконання покарань є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.

Згідно з отриманою відповідю від 10.12.2024 року на запит із Державної податкової служби, скерованого через ЄРЗО, встановлено, що ОСОБА_3 отримує виплати військовослужбовцям з військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з інформацією, наданою Управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП України в Дніпропетровській області від 10.12.2024 року, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності та адміністративної відповідальності в період з грудня 2021 року по грудень 2024 року не притягувався.

Вищевикладене свідчить, що правові перешкоди для звільнення від відбування покарання ОСОБА_3 у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку на підставі частини 1 ст. 80 KK України, відсутні.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подання.

Представник Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд подання в його відсутність.

Засуджений, в судове засідання не з`явилася, та його неприбуття в судове засідання не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає задоволенню і засудженого слід звільнити від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати право обмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Водночас, засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Окрім того, частиною третьою статті 80 КК передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

У частині четвертій статті 80 КК також передбачено положення про те, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строку давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.

Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування статті 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності (постанова Верховного Суду України від 24 грудня 2015 року № 5-324кс15).

Оскільки засуджений не ухилявся від відбування покарання, призначеного вироком суду, нових кримінальних правопорушень не вчиняв, то підстави для зупинення перебігу давності, передбачені ч.ч.3,4 ст.80 КК України, відсутні.

Згідно зі ст. 152 КВК України «Підстави звільнення від відбування покарання», однією з підстав звільнення від відбуття покарання для органів виконання покарань є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків вирішуються інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Згідно з частиною 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом зa клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне звільнити засудженого від призначеного йому покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 80 КК України, 537, 539 КПК України, 152 КВК України, суд,

постановив:

Подання начальника Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Київського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду на протязі семи діб з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1