Справа № 144/988/24

Провадження № 1-кп/135/54/25

У Х В А Л А

іменем України

10.01.2025                                                                                         м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю прокурора ОСОБА_4 , захисника – адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , представника потерпілих – адвоката ОСОБА_7 , секретар судових засідань ОСОБА_8 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020000000359 від 20.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

08.01.2025 року за визначеною ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07.01.2025 року підсудністю до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020000000359 від 20.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 , заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, мотивуючи тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які наразі продовжують існувати. В судовому засіданні ще не допитано свідків, тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.

Представник потерпілих ОСОБА_7 підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вивчивши клопотання про застосування запобіжного заходу, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотаннями учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого; при розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.

В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалами суду про обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні встановленіризикипереховування від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків обвинувачення у кримінальному провадженні (п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України).

При розгляді питання про доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , суд приймає до уваги, що він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років позбавлення волі, і який становить значну суспільну небезпеку.

Суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , та покарання, яке йому загрожує, у своїй сукупності свідчать про суспільну небезпечність цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, високим є ризик уникнення обвинуваченого від правосуддя з метою уникнути можливого покарання.

Крім того, допит свідків під час судового розгляду кримінального провадження не розпочато, тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_6 , не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочину, у якому останній обвинувачується, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до відмови від дачі показань в суді, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Отже, встановлені раніше у даному кримінальному провадженні ризикипереховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків обвинувачення у кримінальному провадженні (п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України) продовжують існувати.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо можливості зміни обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу, суд вважає доводи про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту сумнівними з огляду на конкретні обставини справи та особу обвинуваченого. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність встановлених в провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, або виникнення будь-яких нових обставин, які б свідчили про необхідність застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою стороною захисту не наведено, а судом не встановлено.

Суд застосовує обмеження права на свободу обвинуваченого ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою виходячи з потреб цього судового розгляду, який несе за собою великий суспільний інтерес, як суворий виняток із загального правила презумпції на користь свободи та гарантій недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») для суду залишається домінантним керівним принципом і в цьому випадку, враховуючи мету застосування запобіжного заходу - допровадження обвинуваченого до компетентного судового органу, як того вимагають справжні інтереси суспільства щодо повного, неупередженого та як можливо швидкого у продовж розумного строку проведення цього судового розгляду.

Таким чином, враховуючи мету застосування запобіжного заходу, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, враховуючи доведеність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винуватим, даних про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а також те, що для запобігання зазначених ризиків застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10.03.2025 включно.

Суд вважає, що сукупна тривалість застосування обраного під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків обвинувачення, ризики чого є реальними та дійсними.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини, а тому, у відповідності до положень п.2 ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, суд не визначає розмір застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 315, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 10.03.2025 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений 15.01.2025 о 10 год 30 хв.

Головуючий суддя                                                 ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3