П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/41/25

14 січня 2025 року                                                     селище Богородчани

Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Куценко О. О., за участю особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ПОГ ВП №2 (смт Богородчани) Клим`юка А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 (смт Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера,

за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

В протоколі серії ВАД №251883 від 14 січня 2025 року, заначено, що 14 січня 2025 року, близько 12 години 40 хвилин, у адміністративному приміщенні відділення поліції №2 (смт Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області в селищі Богородчани по вулиці Шевченка, 58, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, голосно викрикував нецензурні слова, дебоширив, чим порушив громадський спокій та порядок, дії якого, органом поліції кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, та пояснив, що 14 січня 2025 року, зранку, прибув до відділення поліції для того щоб забрати свій транспортний засіб із арешт майданчику. Йому вручили реквізити про оплату вказаних послуг. Однак коли він повернувся, то нікого з посадових осіб на робочих місцях не було, що його обурило, а тому він на підвищених тонах розмовляв з черговим у відділенні поліції. Заперечує той факт, що 14 січня 2025 року у відділенні поліції викрикував нецензурні слова на адресу працівників поліції.

У судовому засіданні ПОГ відділення поліції №2 (смт Богородчани) Клим`юк А.В. вказав, що ОСОБА_1 14 січня 2025 року, близько 12 години 38 хвилин, у стані алкогольного сп`яніння прибув до відділення поліції для того, щоб забрати з арешт майданчику власний транспортний засіб. На його прохання йому було вручено реквізити про оплату за адміністративні послуги, однак сплатити послуги він не хотів та вчинив у відділенні поліції хуліганські дії, а саме ображав працівників нецензурними словами, розкидував стільці, на зауваження не реагував.

Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Так, суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст.1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують адміністративну відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Санкція статті 173 КУпАП передбачає стягнення за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно з ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 у адміністративному приміщенні відділення поліції №2 (смт Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області в селищі Богородчани по вулиці Шевченка, 58, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, голосно викрикував нецензурні слова, дебоширив, чим порушив громадський порядок і спокій громадян. При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що свідки та потерпілі відсутні.

Також, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та рапортів не вбачається, що події були зафіксовані на службову камеру, жодного відеозапис до матеріалів справи не долучено.

Відсутні також будь-які інші належні докази на ідтвердження обставин зазначених у протоколі.

Суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

З дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП вбачається, що відсутні посилання на докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян, також такі докази не додані до матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Сам по собі долучений рапорт працівників поліції не є належним та беззаперечним доказом провини особи за відсутності інших доказів таких як покази свідків та відеофіксація правопорушення технічними засобами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Таким чином, необхідно зазначити, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли підтвердження в ході судового засідання, та судом не встановлено належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.173 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 7, 173-2, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

 Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя: