Справа № 2-958/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2011 року                                                                       м. Ужгород

          Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі

головуючого                               - судді Деметрадзе Т.Р.,

при секретарі                                          Секереш О.В..  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсними,

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсними. У позовній заяві зазначив, що 19.04.2010 року між ним та його сином був укладений договір дарування житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1. Вказує, що цей договір є недійсним, оскільки між ним та сином існувала домовленість, що він буде допомагати йому по господарству, доглядати будинок, допомагати йому матеріально, а щоб син не хвилювався за понесені витрати, то вони домовились укласти договір довічного утримання. Він зібрав необхідні документи і звернувся 19.04.2010 року до приватного нотаріуса ОСОБА_4, однак син сказав йому що в нього є свій нотаріус, який зробить все як слід. Після цього, вони поїхали до приватного нотаріуса ОСОБА_3 та почекавши декілька хвилин їм запропонували підписати договір і він підписав його без сумнівів не читаючи. Таку дію він вчинив, тому що перед підписанням цього договору син йому повідомив, що договір зроблено так, що він буде всім забезпечений. Однак той своєї обіцянки не дотримав, а в кінці квітня приїхав до нього додому з якимось чоловіком і вони стали оцінювати будинок. Тоді йому стало відомо, що він підписав договір дарування, а не довічного утримання. Вказує, що ніколи б не підписав договір дарування, оскільки іншого житла та коштів на придбання іншого житла не має. Просить визнати даний договір недійсним.     

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та просять його задовольнити.

          Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні проти позову заперечив, оскільки вважає, що договір укладено відповідно до вимог законодавства.    

Третя особа –приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу             ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з’явилась, хоч належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.    

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

          В ході судового розгляду встановлено що 19.04.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування нерухомого майна, за яким перший передав у власність безоплатно другому, належне йому на праві приватної власності домоволодіння та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1., а ОСОБА_2 прийняв у власність, вказане вище домоволодіння та земельну ділянку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України, - за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність, а відповідно до ч. 2 ст. 719 цього ж кодексу договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.  

          Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст  правочину  не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом  вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

          Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

          Відповідно до п. 10 вказаного договору сторони підтвердили, що цей правочин відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру фіктивного, удаваного, не є зловмисним, а також будь-які обставини помилки, обману, насильства, тяжких обставин для вчинення цього правочину відсутні. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу –ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 662.

          За таких обставин, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що він був введений в оману сином, оскільки мав можливість ознайомитись зі змістом договору, який підписував у присутності нотаріуса. Разом з цим, ним та його представником не додано доказів, на ствердження наявності перешкод, у момент вчинення правочину, які б унеможливлювали ознайомлення позивача з його змістом.

          У відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як  за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

          Враховуючи наведене, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, виходячи з принципів диспозитивності та змагальності сторін передбачених нормами цивільного судочинства, щодо обов’язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що достатніх підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину немає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.   

Судові витрати в частині сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 204, 215, 717-719 ЦК України,

Р І Ш И В:

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської  області через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                           Т.Р. Деметрадзе