Справа № 127/23129/17

Провадження №11-кп/801/46/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Вінниця

Колегія суддів Вінницького апеляційного суду у складі:

головуючого – судді   ОСОБА_2

суддів                           ОСОБА_3 , ОСОБА_4

із секретарем ОСОБА_5

за участю:

прокурора                 ОСОБА_6

захисника-адвоката ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_8

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12016020010001761 від 10.03.2016, за апеляційними скаргами прокурора у провадженні ОСОБА_6 та захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2023 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Витава Тиврівського району Вінницької області, громадянку України, проживаючої за адресою:  АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону №270-VI від 15.04.2008) та засуджено до покарання у виді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015) ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування кримінального провадження зараховано у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 27.07.2017 по 28.07.2017, а також з 14.08.2017 по 01.09.2017.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з дня її затримання на виконання вироку суду.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави Україна 3714 грн. у відшкодування вартості проведення криміналістичного дослідження в кримінальному провадженні.

Вирішено питання з речовими доказами.

Відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про стягнення грошових коштів.

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_8 визнана винною та засуджена за те, що вона, маючи до вступу в шлюб прізвище ОСОБА_12 (далі за текстом ОСОБА_12 ), у вересні 2014 року перебуваючи на посаді директора ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, повідомила ОСОБА_10 , який висловив свій намір придбати будівлю механіко-монтажного цеху площею 2302,3 м2, літера «Е», корпус 52, за адресою: м. Вінниця вул. Тарногродського, 46, неправдиві відомості про належність будівлі цеху ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» та запевнила що отримає згоду учасників товариства на її продаж за умови здійснення передоплати в розмірі 50 відсотків від вартості будівлі, яку визначила в сумі 110000 доларів США, достовірно знаючи, що зазначена будівля належить ТОВ «Централізована резервна компанія», представники якого, жодних доручень на право укладення будь-яких угод з відчуження майна їй не надавали.

В подальшому, 03.10.2014 ОСОБА_12 перебуваючи в службовому кабінеті директора ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», реалізовуючи свій злочинний намір спрямований на заволодіння коштами ОСОБА_10 , повідомила останньому неправдиві відомості про надання згоди учасниками ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» на продаж будівлі механіко-монтажного цеху площею 2302,3        м2, літера «Е», корпус 52 по вул. Тарногродського,46 в м. Вінниці та необхідність внесення передоплати для укладення договору купівлі-продажу, після чого отримала від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 10000 доларів США, що по курсу Національного банку України становило 129404,96 грн., якими заволоділа та розпорядилась на власний розсуд.

Про отримання грошових коштів в сумі 10000 доларів США ОСОБА_12 написала розписку, яку засвідчила відтиском печатки ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник».

Крім того, 28.11.2014 ОСОБА_12 , зустрівшись з ОСОБА_10 у кабінеті директора ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», ввівши його в оману щодо продажу йому вказаної будівлі цеху, отримала від нього грошові кошти в сумі 10000 доларів США, що по курсу Національного банку України становило 149692,69 грн., якими заволоділа та розпорядилась на власний розсуд, склавши та підписавши при цьому з ОСОБА_10 попередній договір від 28.11.2014, відповідно до якого ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник»        в особі директора ОСОБА_12 (продавець)        та ОСОБА_10 (покупець) уклали угоду про намір купівлі-продажу будівлі механіко-монтажного цеху площею 2302,3 м2 за адресою: м. Вінниця, вул. Тарногродського, 46, за суму 1646700 грн., що на день підписання договору еквівалентна 110000 доларів США.

Крім того,27.12.2014 ОСОБА_12 , зустрівшись з ОСОБА_10 у кабінеті директора ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», ввівши ОСОБА_10 в оману щодо продажу йому вказаної будівлі цеху, отримала від нього грошові кошти в сумі 25000 доларів США, що по курсу Національного банку України становило 394221,62 грн., якими заволоділа та розпорядилась на власний розсуд.

Про отримання грошових коштів в сумі 25000 доларів США ОСОБА_12 написала розписку, яку засвідчила відтиском печатки ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник».

Також, в середині січня 2015 року, ОСОБА_12 з ОСОБА_10 у кабінеті директора ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник», ввівши його в оману, під приводом остаточного        розрахунку        по передоплаті за договором купівлі-продажу приміщення цеху, отримала від нього грошові кошти в сумі 15000 доларів США, що по курсу Національного банку України становило 236641,42 грн., якими заволоділа та розпорядилась на власний розсуд.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_12 шляхом обману заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10 в сумі 60 000 доларів США, що по курсу НБУ на дату вчинення злочинів становить 909960,70 грн. та в 1533 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

В апеляційній скарзі прокурора ОСОБА_6 ставиться питання про скасування вирока Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2023 стосовно ОСОБА_8 скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м?якості. Просить ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна. В решті вирок залишити без змін.

Вимоги обґрунтовує тим,що суд, перерахувавши у вироку такі обставини, як не визнання обвинуваченою своєї вини, відсутність каяття, розмір спричиненої потерпілому шкоди, яка на протязі майже 10 років залишилася не відшкодованою, відсутність пом?якшуючих вину обставин, їх фактично не врахував і призначив покарання у мінімальному визначеному санкцією статті розмірі.

Вважає, що наявність рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.08.2016, яким задоволено позовну заяву потерпілого до обвинуваченої про стягнення грошових коштів у розмірі шістдесяти тисяч доларів США, десяти відсотків щомісячних, починаючи з 01.06.2015 та двадцяти п`яти тисяч гривень на правову допомогу не може бути підставою для призначення мінімального покарання, оскільки і за цим рішенням потерпілий повного відшкодування не отримав, а будь яких документів, про перерахування коштів потерпілому за цим рішенням, сторона захисту не надала.

В апеляційній скарзі захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 ставиться питання про скасування вирока Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2023 року відносно ОСОБА_8 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Вимоги мотивує тим, що прокурором було висунуто обвинувачення, яке не містить мотиву, який зазначає суд першої інстанції, а саме діючи умисно, з корисливих мотивів, тобто суд вийшов за межі обвинувачення.

На думку сторони захисту дії, які інкриміновані ОСОБА_12 судом кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України не вірно.

Всі дії, які були зроблені ОСОБА_12 ,а саме вона написала розписку, яку засвідчила відтиском печатки TOB «Торговий дім «Вінницький підшипник», склала та підписала з ОСОБА_10 попередній договір від 28.11.2014 року, відповідно до якого ТОВ «Торговий дім «Вінницький підшипник» в особі директора ОСОБА_12 (продавець) та ОСОБА_10 (покупець) уклали угоду про намір купівлі- продажу будівлі механіко- монтажного цеху і є способом вчинення заподіяння майнової шкоди шляхом обману.

Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману, пов`язаного з підробленням документів і їх використанням має кваліфікуватись за правилами про сукупність злочинів, передбачених ст. 192 i ст. 358 КК України.

Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману, пов`язаного з підробленням документів і їх використанням має кваліфікуватись за правилами про сукупність злочинів, передбачених ст. 192 i ст. 358 КК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, думку прокурора та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу прокурора, заперечили проти апеляційної скарги сторони захисту; прокурор частково підтримав апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_13 в частині незаконності вироку в зв`язку із зазначенням судом встановленого корисливого мотиву в діях обвинуваченої, думку захисника-адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та заперечили проти апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України – судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ч. 1 ст. 415 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

З огляду на ст.409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, окрім іншого, неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ст.411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні мають істотні суперечності.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Всупереч вищевказаним нормам закону, суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку зазначив про наявність корисливого мотиву у діях обвинуваченої, враховуючи, що в обвинувальному акті прокурором не вказано про корисливий умисел.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини (далі Суд), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» та ст. 8 КПК України є джерелом національного права.

Зокрема, кримінально процесуальне законодавство України направлене на застосування принципу правової визначеності, як елементу верховенства права.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у ряді своїх рішень зазначає, зокрема, Європейський суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

У широкому розумінні принцип правової визначеності є сукупністю вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення насамперед стабільного правового становища індивіда шляхом удосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елементу верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Таким чином, принцип правової визначеності означає вимогу чіткості підстав, цілей та змісту нормативних приписів, особливо тих із них, які адресовані безпосередньо громадянам. Вони повинні мати можливість упевнено передбачати правові наслідки своєї поведінки. Принцип визначеності вимагає також, щоби повноваження відповідних органів у відносинах із громадянами та їх об`єднаннями визначалися лише законами. Ними ж мають установлюватися межі розсуду цих органів. Жодне судове рішення не може підміняти своїм регулюванням закон і визначати власні межі свободи розсуду в указаних відносинах.

Обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom)від 23 вересня 1998 року (п.54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».

Так, пред`явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення. Таке право гарантується п. (а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого (підозрюваного).Недотримання цих принципів є неприпустимим.

На думку суду, вбачається, що в обвинувальному акті внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016020010001761 від 10.03.2016, про обвинувачення ОСОБА_8 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - при формулюванні обвинувачення судом належним чином не дотримано вимог КПК України, і суд вийшов за межі обвинувачення, зазначивши про корисливий умисел в діях обвинуваченої.

Зазначене вказує на істотну неконкретність обвинувачення обвинуваченій встановленого та доведеного в судовому засіданні ,що не можливо усунути під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції та позбавляє апеляційний суд можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення по даній справі в межах доводів апеляційних скарг, при умові, що ніхто з учасників судового розгляду не заявляв клопотання про проведення судового слідства у відповідності до ч.3 ст.404 КПК України, і враховуючи ,що обвинувачена ОСОБА_8 послідовно вини не визнає.

Враховуючи розбіжності в обвинуваченні, викладеному в обвинувальному акті та формулюванні обвинувачення встановленого судом у вироку, з точки зору належності та допустимості і в сукупності, з точки зору всебічності, достатності та взаємозв`язку досліджених судом першої інстанції доказів , колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення, які відповідно до ч.1ст.412 КПК України є істотними, тобто такими порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Під час нового розгляду справи, неухильно дотримуючись вимог КПК України, суду першої інстанції, у відповідності до положень закону та з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, необхідно прийняти законне,обґрунтоване і справедливе рішення, вмотивувавши його належним чином.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченої ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 -підлягають задоволенню, апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 - частковому задоволенню,з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Керуючись ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів

постановила :

Апеляційну скаргу прокурора у провадженні ОСОБА_6 , - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2023 року відносно ОСОБА_8 , - скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4