Справа № 521/387/25

Номер провадження № 2/521/2400/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Громік Д.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до «GOLDEN INTEREST GROUP LIMITED» PRIVATE LIMITED COMPANY про визнання незаконною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до «GOLDEN INTEREST GROUP LIMITED» PRIVATE LIMITED COMPANY про визнання незаконною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В порушення зазначених вимог, позивачем не додано до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору.

Як на підставу звільнення від сплати судового збору при поданні даного позову, позивач посилається на п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Питання пільг щодо сплати судового збору регулюється ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Посилання позивача на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав звільняються від сплати судового збору, суддя не приймає до уваги, оскільки в даному випадку вимоги заявлені щодо визнання незаконною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди та не пов`язані з захистом його прав, наданих відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В постанові Великої Палати Верховного Суду № 545/1149/17-ц від 12 лютого 2020 року сформовано правову позицію, згідно з якою вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). При цьому, п. 13) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Разом з цим, позов, з яким позивач звернувся до суду, не пов`язаний із захистом його прав, наданих відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII, у зв`язку із чим відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору.

Щодо посилання позивача, як на підставу звільнення від сплати судового збору при поданні даного позову на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», слід зазначити наступне.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

У зв`язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Разом з цим, як вбачається з вищевказаного позову, позивач просить визнати незаконною бездіяльність GOLDEN INTEREST GROUP LIMITED» PRIVATE LIMITED COMPANY у проведенні перерахунку переплачених відсотків за договорами позик, зобов`язати Акціонерне товариство GOLDEN INTEREST GROUP LIMITED» PRIVATE LIMITED COMPANY провести перерахунок та виплатити незаконно сплачені ним відсотки та надати змогу йому сплатити борг за договором позики, а отже, виходить з того, що договір вже було укладено.

Таким чином, підставою звернення позивача з даним позовом не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача», оскільки після укладення сторонами кредитного договору виникають інші правовідносини.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», навести підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте, в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.

Так у позовній заяві позивач просить суд:

1.Визнати незаконною бездіяльність GOLDEN INTEREST GROUP LIMITED» PRIVATE LIMITED COMPANY у проведенні перерахунку переплачених відсотків за договорами позик №3136415890-387779 від 24.10.2024, №3136415890-401932 від 03.11.2024 та №3136415890-424768 від 20.11.2024 на загальну суму 5 324 грн. 18 коп.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство GOLDEN INTEREST GROUP LIMITED» PRIVATE LIMITED COMPANY провести перерахунок та виплатити незаконно сплачені ОСОБА_2 , відсотки у розмірі 5 324 грн. 18 коп.

3. Зобов`язати Акціонерне товариство GOLDEN INTEREST GROUP LIMITED» PRIVATE LIMITED COMPANY надати змогу ОСОБА_3 сплатити борг за договором позики №3136415890-453010 від 12.12.2024 у сумі, яку отримав 3 607,50 грн.

4. Зобов`язати GOLDEN INTEREST GROUP LIMITED» PRIVATE LIMITED COMPANY відшкодувати ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у 2025 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 3 028 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви,  ОСОБА_1  звернувся до суду з трьома вимогами немайнового характеру.

Таким чином, позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. за кожну вимогу немайнового характеру на загальну суму 3633, 60 грн., за реквізитами для сплати судового збору до Малиновського районного суду м. Одеси (https://ml.od.court.gov.ua/sud1519/gromadyanam/tax/) та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Крім цього, позивачем також зазначено вимогу щодо стягнення з відповідача суми моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., проте судовий збір за дану вимогу не сплачено.

Відповідно до вимог пп.5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

На підставі викладеного, позивачу, також, необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 3028 грн. 00 коп. за реквізитами для сплати судового збору до Малиновського районного суду м. Одеси (https://ml.od.court.gov.ua/sud1519/gromadyanam/tax/) та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Також, згідно із ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів

Так, у пункті 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» (Заява № 65518/01) від 6 вересня 2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду. Отже, не надсилання позивачем способом, передбаченим чинним процесуальним законодавством, на адресу відповідача копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє відповідача можливості своєчасно ознайомитись з відповідними позовними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Суд зауважує, що у разі звернення до суду з позовною заявою через підсистему "Електронний суд" позивач зобов`язаний надати до суду один із альтернативних доказів надсилання іншим учасникам справи поданої ним позовної заяви з доданими до неї документами, а саме: доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи через підсистему "Електронний суд" поданих до суду документів або у разі відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи зареєстрованого "Електронного кабінету" докази надсилання таких документів листом з описом вкладення.

При цьому, суд зауважує, що у разі відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи зареєстрованого "Електронного кабінету", докази надсилання документів іншим учасникам справи має бути виключно листом з описом вкладення.

Згідно з пунктам 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Згідно із пунктом 3.2.1.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12.05.2006 року №211 при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв`язку звіряє вкладення з описом ф.107, а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Форма опису вкладення передбачає, що внесення виправлень до опису вкладення не допускається, про що зазначено безпосередньо на бланку опису вкладення.

Таким чином, належним доказом направлення копії позовної заяви іншим учасникам справи є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека) та опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.

Вказана позиція, також висловлена в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023р. по справі № 160/10570/23.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 , що надійшла до суду через систему «Електронний суд» з додатками у електронному вигляді, не містить належних доказів надсилання відповідачу листа з описом вкладення копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Виходячи з вищезазначеного, вважаю, що дана позовна заява подана з порушення вимог ст. 175 ЦПК України, у з в`язку з чим підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-19, 23, 33, 34, 49, 174-177, 184, 185, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву  ОСОБА_1 до «GOLDEN INTEREST GROUP LIMITED» PRIVATE LIMITED COMPANY про визнання незаконною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями175,177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст.185 ЦПК України).

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачу до виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.Д. Громік