Справа № 441/885/24

провадження 1-кп/462/240/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з середньою освітою, працюючого на посаді оператора у ТОВ «Гранд Чікен», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді в Залізничному районному суді м. Львова знаходиться кримінальне провадження № 12014140000000662 від 24 жовтня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що приблизно о 19 год 40 хв 23 жовтня 2014 року він, керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Львівський, що у м. Городок у напрямку до м. Львова, при проїзді її ділянки в районі будинку № 543 у порушення п.1.5 Розділу 1, п.п.2.3 б),д) Розділу 2, п.п.12,1, 12.3 Розділу 12, п.14.2 Розділу 14 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, здійснюючи обгін інших транспортних засобів на прямій ділянці дороги, виїхав на смугу зустрічного руху, де з моменту виникнення небезпеки у вигляді велосипеда «McKenzie» під керуванням велосипедиста ОСОБА_8 , який рухався по проїзній частині дороги в попутному із ним напрямку, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості автомобіля аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з велосипедом, що спричинило велосипедисту тяжкі тілесні ушкодження у виді тупої закритої травми живота, яка виразилася розривами тканини печінки, селезінки, крововиливом в брижу тонкого кишечника, що призвело до гострої внутрішньої крововтрати, що спричинило смерть ОСОБА_8 на місці пригоди.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття справи, внесення подання про визначення підсудності немає. Також заявив клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Потерпілий ОСОБА_4 та його представник заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, в такому не вірно вказано час вчинення злочину, не зазначено про перебування ОСОБА_6 на момент ДТП у стані алкогольного сп`яніння, а також не вказано про пом`якшуючі та обтяжуючі обставини. Щодо клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, просили застосувати до обвинуваченого найсуворіший запобіжний захід. Окрім цього, заперечили проти задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, зазначивши, що останній довгий час ухилявся від досудового слідства, а відтак перебіг давності зупинявся.

Обвинувачений та його захисник заявили клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. Зазначили, що протягом 2015-2017 орган досудового розслідування проводив у даній справі слідчі дії і весь цей час ОСОБА_6 перебував у статусі свідка. 08.05.2017 ОСОБА_6 з сім`єю виїхав на роботу закордон в Іспанію, будучи переконаним, що у ДТП, що мала місце 23.10.2014, відсутні порушення ним правил дорожнього руху, які б знаходилися у причинно-наслідковому зв`язку із настанням даної пригоди. 06.02.2019 ОСОБА_6 отримав в Іспанії посвідчення водія, при цьому під час процедури отримання цього посвідчення державними органами цієї країни робилися запити в Україну, що свідчить про те, що жодної інформації станом на 2019 рік про оголошення його в розшук ними отримано не було, чому він безперешкодно отримав посвідчення водія. 28.04.2023 він був затриманий працівниками прикордонної охорони міжнародного аеропорту в м.Краків, у зв`язку з інформацією про розшук у МОКП Інтерпол. З цього часу був порушений процес екстрадиції ОСОБА_6 в Україну. 16.02.2024 ОСОБА_6 була вручена підозра про скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і 23.02.2024 йому надано доступ до матеріалів кримінального провадження. Наведене свідчить про те, що він не ухилявся від слідства та суду. Також ОСОБА_6 зазначив, що свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнає повністю. Щодо клопотань прокурора та потерпілого, вважають, що відсутні правові підстави для їх задоволення.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, розглянувши заявлені клопотання, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Так, надаючи оцінку доводам потерпілого щодо невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , який надійшов на розгляд до суду, вбачається, що він містить усі відомості, передбачені ст. 291 КПК України, а саме анкетні відомості обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, місце проживання, громадянство), у ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Вказаний обвинувальний акт підписано прокурором, який його склав, до обвинувального акту додано усі передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

Судом не встановлено допущення органом досудового розслідування порушень вимог кримінального процесуального закону під час подання до суду обвинувального акту, який відповідає положенням ст. 291 КПК України за своєю формою та змістом, разом із долученими до нього додатками.

Таким чином, клопотання потерпілого та його представника про повернення обвинувального акту прокурору суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки обвинувальний акт за своїм змістом та формою відповідає вимогам ст. 291 КПК України, доводи потерпілого про повернення обвинувального акту з наведених у клопотанні підстав є такими, що не перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду, а тому суд вважає їх необґрунтованими.

У відповідності до п.2 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; 3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Згідно з ч. 2 ст. 44 КК України, вирішення питання про закриття справи у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності покладено виключно на суди. Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності вирішується під час судового розгляду з дотриманням порядку, встановленого КПК України.

Відповідно до положень ст. 284 КПК України, якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підставі для закриття справи, кримінальне провадження закривається судом зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого, таке звільнення є обов`язковим.

Як вбачається з матеріалів провадження, подія за участю ОСОБА_6 відбулась 23 жовтня 2014 року, останній обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. ОСОБА_6 визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

На даний час, а саме на 08 січня 2025 року минуло понад 10 років з дня вчинення ОСОБА_6 злочину.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється , якщо особа, що вчинила злочин, ухилилась від досудового слідства або суду.

Давність притягнення особи за вчинений злочин персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка вчинила злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до вчинення злочину на момент її зникнення ще не встановлено.

При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, яка вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку. Разом з тим на особу, яка вчинила злочин, законодавством не покладається обов`язок самовикриття, а тому, якщо вона до моменту виникнення вказаного обов`язку, в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування, змінила місце свого проживання (навіть і з метою уникнення кримінальної відповідальності), про юридично значуще ухилення від слідства говорити не можна.

Аналогічне викладено у правових позиціях Верховного суду, викладених у постановах від 5 квітня 2021 року у справі 28/1109/19, від 14 червня 2022 року у справі №391/66/17, від 01 лютого 2023 року у справі № 297/2444/21.

З матеріалів кримінального провадження та пояснень обвинуваченого ОСОБА_6 вбачається, що він ще до пред`явлення йому підозри у встановленому законом порядку 08.05.2017 залишив місце постійного проживання та виїхав за кордон на роботу, 06.02.2019 ОСОБА_6 отримав в Іспанії посвідчення водія.

З матеріалів кримінального провадження видно, що відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР № 12014140000000662 24.10.2014, постановою слідчого від 03.11.2015 закрито кримінальне провадження, постановою прокурора від 06.11.2015 скасовано постанову про закриття кримінального провадження, 26.07.2017 оголошено підозру ОСОБА_6 (більше ніж через два місяці після того, як останній виїхав за кордон), постановою слідчого від 14.08.2017 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_6 , постановою слідчого від 19.01.2022 оголошено підозрюваного ОСОБА_6 в міжнародний розшук, 26.04.2023 ОСОБА_6 заарештовано на території Республіки Польща, відповідно до запиту з України про екстрадицію, 02.05.2023 слідчим подано клопотання про видачу громадянина України ОСОБА_6 для притягнення до кримінальної відповідальності, 23.02.2024 виконано вимоги ст.290 КПК з підозрюваним ОСОБА_6 та його захисником.

Таким чином, вищевказані обставини свідчать про те, що на момент залишення місця постійного проживання та виїзду за кордон ОСОБА_6 не був в установленому законом порядку зобов`язаний з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності, не усвідомлював, що в нього виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом.

Суд вважає, що відсутні правові підстави вважати, що перебіг давності за вищевказаний злочин зупинявся, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_6 , отримавши у встановленому законом порядку відповідний кримінально-процесуальний статус обвинуваченого або підозрюваного та будучи обізнаний про наявність кримінального переслідування, ухилявся від досудового слідства або суду.

Також встановлено, що нових злочинів ОСОБА_6 не вчиняв.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи він кримінальної відповідальності.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що на момент розгляду справи в суді закінчився строк давності передбачений п.4 ч. 1 ст.49 КК України, суд вважає, що ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та ст. 417 КПК України.

За наведеного, враховуючи, що суд прийшов до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності та закриття відносно нього кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та клопотання потерпілого до задоволення не підлягають.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної школи у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, у зв`язку з прийняттям судом рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, суд позбавлений можливості вирішити цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, оскільки цивільний позов вирішується судом згідно зі ст.129 КПК України у випадку постановлення вироку чи хвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, а тому вказаний цивільний позов, який був пред`явлений в даному кримінальному провадженні, підлягає залишенню без розгляду, у зв`язку з чим суд роз`яснює цивільному позивачу його право на пред`явлення цивільного позову до ОСОБА_6 в порядку цивільного судочинства.

Щодо речових доказів, то з метою забезпечення цивільного позову потерпілого, який буде поданий до суду в порядку ЦПК, автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіль «OpeL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , залишити на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, що за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, а велосипед «McKenzie» /Т-2 а.с.144/- залишити потерпілому ОСОБА_4 .

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, в розмірі 9750,30 грн віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.314,284 КПК України, на підставі ст.49 КК України, суд-

у х в а л и в :

Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України - закрити.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, в розмірі 9750,30 грн віднести на рахунок держави.

Речові докази: автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 /Т.1 а.с.105/ - залишити на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, що за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, з метою забезпечення цивільного позову потерпілого; велосипед «McKenzie» /Т-2 а.с.144/ - залишити потерпілому ОСОБА_4 .

Арешт майна, накладений ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року № 461/12939/14-к на автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 29 листопада 2023 року № 461/6755/18 на автомобіль «OpeL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 - залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відмовити у задоволенні клопотань потерпілого ОСОБА_4 .

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: