ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.11                                                                                 Справа №  30/5009/4469/11

Суддя    Кагітіна  Л.П.

За позовом: Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (69037, АДРЕСА_1)

до відповідача: Комунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної ради (69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 9)

про стягнення  48160,00 грн.,

                                                                                                        Суддя                Кагітіна Л.П.                                                                                     

За участю представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_2, довіреність серія ВРМ № 607667 від 12.09.2011р.;

від відповідача:  ОСОБА_3, довіреність № 48/11 від 17.03.2011р.;

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Комунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної ради 48160,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором № 2801 від 28.01.2010р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що взяті на себе зобов’язання за договором ним виконані в повному обсязі, проте, відповідач оплату вартості виконаних робіт в повному обсязі не здійснив. За твердженням позивача, розмір заборгованості відповідача за договором складає 48160,00 грн. В якості підтвердження надання послуг за договором позивач посилається на подорожні листи №037390 та №037391, згідно з якими автомобіль КРАЗ відпрацював 31 зміну за період з 01 травня по 31 травня 2010р. та  9 змін з 01червня по 09 червня 2010р., відповідно. При цьому вказує, на обох вищевказаних подорожніх листах міститься печатка Відповідача та підпис супроводжуючої особи відповідача. Крім того, виконання робіт, за доводами позивача, підтверджується відповідними записами у книзі обліку доходів і витрат, яка для позивача, як платника єдиного податку, є єдиним документом бухгалтерського обліку.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.08.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/4469/11, розгляд справи призначено на 13.09.2011р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з необхідністю витребування від сторін додаткових доказів ухвалою господарського суду від 13.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 17.10.2011р., строк вирішення спору продовжено за клопотанням відповідача.

Відповідач –Комунальне сільськогосподарське підприємство «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної ради –у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що подорожні листи, на які посилається позивач, оформлені з грубим порушенням Наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»і не можуть вважатися належним доказом виконання перевезень у розумінні ст.ст. 57, 60 ГПК України. Вказує, що позивачем на підтвердження факту перевезення вантажу за договором № 2801 від 28.01.2010р. в період 01-31.05.2010р. та 01-09.06.2010р. не надано належним чином оформлених документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом, а саме: товарно-транспортної накладної, типова форма якої затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерством статистики України від 29.12.1995 р. №488/346. Також відзначає про відсутність замовлень з боку відповідача та узгоджених актів здачі-приймання виконаних робіт, наявність яких передбачена умовами укладеного між сторонами договору.

Представники сторін у судовому засіданні в повному обсязі підтримали доводи та заперечення, викладені у позовній заяві та відзиві на неї. У попередньому засіданні представник відповідача також посилався на те, що спір між тими ж сторонами і з того ж предмету було розглянуто господарським судом, у зв’язку з чим просив провадження у справі припинити.  

В судовому засіданні 17.10.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

28.01.2010р. між Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавцем, позивачем у справі) та Комунальним сільськогосподарським підприємством «Запоріжзеленгосп» Запорізької обласної ради (Замовником, відповідачем у справі) було укладено договір № 2801 (надалі –Договір), згідно з умовами якого Виконавець зобов'язався надавати Замовнику технічно справну будівельну техніку згідно з заявкою, а Замовник зобов’язався сплатити вказані роботи за фактично виконаними обсягами (п. 1.1 Договору).

За визначенням п. 1.2 Договору вартість робіт складає 1204,00 грн. за одну машино-зміну автомобіля КРАЗ та 2700,00 грн. бульдозера ДТ-100 без вартості ПДВ.

Згідно з п. 3.1 - 3.3 Договору, Замовник зобов’язався напередодні надати заявку на необхідну техніку, після закінчення робіт підписати супровідні документи (подорожні листи), на підставі яких складаються акти здачі-приймання, а також прийняти виконані роботи по актам здачі-приймання та оплатити Виконавцю роботу, передбачену даним договором, згідно з актом здачі-приймання.  

Відповідно до п. 4.1 Договору виконавець надає акти здачі-приймання, складені на підставі документів (подорожніх листів) та додає калькуляцію на вартість наданої техніки.

Пунктом 4.2 Договору сторони визначили, що Замовник приймає виконані Виконавцем роботи і оплачує їх протягом п’яти банківських днів.

Строк дії договору –з моменту його підписання до 31.12.2010р. (п. 6.2 Договору).

За доводами позивача, на виконання умов договору, ним надані послуги на суму 48160,00 грн., що підтверджується подорожніми листами № 037390 за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р. та № 037391 за період з 01.06.2010р. по 09.06.2010р. Також позивач вказує, що акти здачі-прийняття виконаних робіт за травень-червень 2010р. були ним підписані та направлені відповідачу, проте належним чином оформлені акти відповідач не повернув.

Наведені обставини були стали підставою для звернення позивача до господарського суду. Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі №10/282/10 позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3612,00 грн. Донецьким апеляційним господарським судом вказане рішення було скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

15.07.2011р. Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 на адресу відповідача було направлено лист (в порядку  ч. 2 ст. 530 УК України) з вимогою сплатити 48160,00 грн. боргу у семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги.   

Позовні вимоги про стягнення з Комунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної ради 48160,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором № 2801 від 28.01.2010р. є предметом судового розгляду у даній справі.  

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є:  договори   та  інші  правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі № 2801 від 28.01.2010р., який  за  своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається  в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання  послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як на підставу для стягнення з відповідача заборгованості за Договором позивач посилається на невиконання відповідачем свого обов’язку щодо оплати виконаних робіт  після направленої йому  вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України. При цьому, суму боргу в розмірі 48160,00 грн. позивач обґрунтовує подорожніми листами: № 037390 та № 037391, згідно з якими, за твердженням позивача, автомобіль КРАЗ відпрацював 31 зміну за період з 01 травня по 31 травня 2010р. та  9 змін з 01червня по 09 червня 2010р., відповідно. Також позивач посилається на записи у книзі обліку доходів і витрат, яку позивач вів, як платник єдиного податку.

Проте, дослідивши зміст укладеного сторонами Договору та надані позивачем докази, суд вважає, що вище перелічені подорожні листи не є належними доказами виконання зобов’язань за договором і не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Як вже зазначалось вище, сторони узгодили в п. 4.2 Договору, що Замовник приймає виконані роботи та здійснює розрахунки з Виконавцем протягом 5 банківських днів.  

Проте, за визначенням п. 3.1 Договору також передбачено наявність з буку Замовника відповідної заявки на необхідну техніку. Жодних доказів направлення Комунальним сільськогосподарським підприємством «Запоріжзеленгосп»замовлень на обумовлену Договором техніку, які є передумовою для здійснення перевезень, суду не надано.

Крім того, суду відзначає, що за умовами п. 3.3 Договору передбачено обов’язок відповідача оплатити позивачу передбачені договором роботи згідно відповідних актів здачі-приймання.

Отже, виконані роботи приймаються по актам здачі-приймання і обов’язок оплати виконаних робіт виникає після саме підписання цих актів здачі-приймання. Направлення ж актів здачі-приймання виконаних робіт на адресу відповідача, на що посилається позивач, не є доказом прийняття обумовлених договором робіт. При цьому, отримання актів здачі-приймання відповідачем заперечується, докази їх отримання відсутні.

Також, умовами договору передбачено підписання подорожніх листів, проте складання їх передбачено в якості супровідних документів і вони жодним чином не можуть бути підставою для виникнення обов’язку по сплаті.

Подорожній    лист    автомобіля  - первинний    документ    обліку    вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Застосування подорожнього листа є обов'язковим всіма суб'єктами підприємницької   діяльності, установами, організаціями, незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують вантажні автомобілі. Перевізники, які експлуатують вантажні автомобілі, як власні, так і орендовані, зобов'язані при випуску автомобіля на лінію видавати водієві оформлений подорожній лист відповідної типової форми.

Типова форма подорожнього листа вантажного автомобіля (Форма № 2) затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерством статистики України №488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження  типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Як вбачається з затвердженої типової форми подорожнього листа вантажного автомобіля, подорожні листи, оформлені належним чином, видаються водієві під розписку тільки на один робочий день (зміну), за умови здачі водієм подорожнього листа за минулий день роботи. На довший строк подорожні листи Форми №2 видаються у тих випадках, коли водій виконує перевезення вантажів у міжміському сполученні  понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника або керівника підприємства.

В даному випадку, за змістом подорожніх листів, в графі «Режим роботи»вказано - «посуточно», отже водій не виконував перевезення вантажів у міжміському сполученні.

Також, із вище наведеного випливає, що подорожні  листи  № 37390  та № 037391, на які посилається позивач, могли бути видані тільки на один робочий день.

Таким чином, подорожні листи, додані до позовної заяви, оформлені з грубим порушенням Наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку  роботи  вантажного   автомобіля»і  не  можуть  вважатися  належним доказом виконання перевезень позивачем за договором.

Суд вважає необхідним також відзначити, що одним з необхідних документів для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом є товарно-транспортна накладна, типова форма якої затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерством статистики України від 29.12.1995 р. №488/346.

В даному випадку позивачем на підтвердження факту перевезення вантажу за договором не надано належним чином оформлених документів, які є обов'язковими відповідно до Постанови КМУ від 25.02.2009 р. № 207 для здійснення вантажних перевезень, якими є належним чином оформлені подорожні листи та товарно-транспортні накладні.

Зважаючи на вище наведене та з огляду на відсутність в даному випадку підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, не можна вважати доведеним належними засобами доказування виконання позивачем робіт за договором та настання строку здійснення відповідачем оплати обумовлених Договором послуг. Направлення позивачем відповідачу вимоги про сплату не змінює встановлені судом обставини.

Щодо посилання позивача на те, що виконання робіт підтверджується відповідними записами у книзі обліку доходів і витрат, яка для позивача є єдиним документом бухгалтерського обліку, по-перше, вказана  Книга обліку заповнюється безпосередньо позивачем  і не є беззаперечним доказом, по-друге, не спростовує висновків суду щодо відсутності правових підстав для покладення на відповідача обов’язку по сплаті вартості наданих послуг з огляду на ненадання позивачем належних доказів виконання робіт за договором.

Відносно зауважень відповідача про розгляд господарським судом спору між тими ж сторонами і з того ж предмету, слід зазначити, що у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення суду між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав. В даному випадку позовні вимоги заявлені позивачем з інших, ні у справі № 10/282/10 підстав.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

           За змістом ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

           В силу вказаних  процесуальних норм  предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

           При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами  у процесі встановлення об'єктивної істини.

В даному випадку, за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували виконання робіт за договором (надання техніки), тому в задоволенні позовних вимог про стягнення з Комунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної ради 48160,00 грн. заборгованості за виконані роботи за договором № 2801 від 28.01.2010р., слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 64, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Запоріжжя) до Комунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної  (м. Запоріжжя) відмовити повністю.

       Суддя                                                                                        Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та  підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України  24.10.2011р.