Справа № 202/11370/24

Провадження № 1-кп/202/822/2025

ВИРОК

10 січня 2025 року м.Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, кримінальне провадження №12024041660000967, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2024 року, у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, Дніпропетровської області, громадянин України, маючого середньо - технічну освіту, не одруженого, не працевлаштованого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи не працездатних осіб не маючого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз:

-09.02.2005 Ялтинським міським судом АР Крим за ч.2 ст.186, ч.1 ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;

-08.09.2008 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.187, ч.4 ст.296, ч.1 ст.309, ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий строк 1 місяць за вироком суду м. Ялти АР Крим від 09.02.2005 та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць;

-05.03.2013 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.187, ст. 69 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий строк 1 місяць за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.09.2008 та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією всього майна;

-08.04.2013 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України дане покарання поглинуте покаранням, призначеним за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.03.2013 та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна;

-27.02.2018 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2013 та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць;

-01.08.2018 Амур - Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць. На підставі ст.71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду

м. Дніпропетровська від 27.03.2018 та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 2 місяці;

-21.08.2018 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.289 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання 3 місяці за вироком Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.08.2018 та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці;

-18.02.2020 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.395 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 3 місяці. На підставі ч.4 ст.70 КК України призначене покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання призначеного покарання цим вироком суду більш суворим, призначеним за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.08.2018 та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці, звільненого по відбуттю покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , достовірно знаючи, про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 19 серпня 2024 року близько о 13 годині 30 хвилин, перебуваючи біля першого під`їзду буд. № 11-Б по вул. Калинова у м. Дніпро разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , побачив, що у користуванні останнього знаходиться мобільний телефон марки «Apple Iphone 12 pro» у корпусі синього кольору, імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , об`єм пам`яті 128 Гб, номер моделі MGM83VC/A, серійний номер: НОМЕР_3 , який знаходився у чохлі коричневого кольору та у якому знаходилась сім - картка оператора мобільного зв`язку «Київстар», що не несуть для потерпілого майнової цінності. У цей момент у ОСОБА_4 , раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), визначивши вказаний мобільний телефон предметом свого злочинного посягання.

Далі, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, розуміючи, що на усій території України введено воєнний стан, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, впевнившись, що його дії є таємними для оточуючих, у тому числі і для потерпілого ОСОБА_5 , який знаходився від нього на відстані близько чотирьох метрів та не слідкував за його злочинним діями, своїми руками взяв з лавки мобільний телефон марки «Apple Iphone 12 pro» у корпусі синього кольору, імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , об`єм пам`яті 128 Гб, номер моделі MGM83VC/A, серійний номер: DNPF82HV0D8L, вартістю 10 850 гривень, який знаходився у чохлі коричневого кольору та у якому знаходилась сім - картка оператора мобільного зв`язку «Київстар», що не несуть для потерпілого майнової цінності.

Далі, ОСОБА_4 , доводячи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), до кінця, вчинюючи злочин в умовах воєнного стану, утримуючи при собі вищевказане майно, з місця скоєння кримінального правопорушення втік, отримавши можливість розпоряджатися ним на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_5 , майнову шкоду на загальну суму 10 850 гривень.

Умисні дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати та розглянути кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України, про що надав письмову заяву. Також, зазначив, що він відмовляється від послуг захисника ОСОБА_6 та бажає самостійно захищати свої права, на що надав письмову заяву.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України, зазначив, що обвинувачений щиро розкаявся та визнав свою винуватість у вчиненому, вважав за можливе призначити покарання з урахування ст. 75 КК України. Не заперечував проти розгляду справи без захисника, з огляду на те, що в даному випадку це право обвинуваченого, який відмовився від адвоката та виявив бажання захищати себе сам.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

З огляду на встановлені під час судового розгляду дані про особу обвинуваченого та тяжкість і обставини скоєного злочину, які не оспорюються сторонами справи, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, необхідного для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів з урахуванням індивідуалізації покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

При визначенні ОСОБА_4 виду та розміру покарання судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є тяжким умисним, корисливим злочином; дані про особу обвинуваченого, який є неодруженим, утриманців не має, а отже не обтяжений, соціальними зв`язками, не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, який неодноразово судимий у тому числі за аналогічні злочини, обставину, що пом`якшує покарання, - щире каяття, та відсутність обтяжуючих обставин.

При цьому не залишається поза увагою суду і те, що в рамках даного кримінального провадження майнову шкоду відшкодовано, шляхом повернення майна потерпілому, цивільний позов не заявлено, та потерпілий не має претензій до обвинуваченого.

З урахуванням принципу індивідуалізації покарання та особи обвинуваченого, який винуватість у вчиненому злочині визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, факту відсутності у потерпілого претензій до обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 мінімальне покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, крім того судом визнається можливим застосування положень ст. 75, 76 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком, оскільки таке покарання не буде відповідати безпосередній його меті, та буде необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні підлягають вирішенню в порядку ст. 124 КПК України, та з огляду на те, що у даному випадку було залучено приватного експерта ОСОБА_7 , та не було залучено державного експерта, тому витрати пов`язані з проведенням експертизи у даному кримінальному провадженні не підлягають стягненню з засудженого.

Керуючись ст.ст. 370, 373-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у виді домашнього арешту продовжити строком до набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме, мобільний телефон марки «Apple Iphone 12 pro» у корпусі синього кольору, імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , об`єм пам`яті 128 Гб, номер моделі MGM83VC/A, серійний номер: НОМЕР_3 , з чохлом та сім картою, які передано потерпілому під розписку потерпілому - залишити у потерпілого.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Головуючий суддя: ОСОБА_1