Кропивницький апеляційний суд

Провадження № 11-кп/4809/106/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1

Категорія ст. 121 КК України Доповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження № 120241210001762 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_12 , потерпілого ОСОБА_7 та прокурора у кримінального провадженні ОСОБА_13 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2024 року, яким

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , уродженець м. Кіровограда, українець, громадянин України, з вищою освітою, працюючий різноробочим-водієм «ПП ОСОБА_14 », не одружений, без утриманців, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст.89 КК України вважається таким, що не має судимостей,

засуджений за ч.2 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки та за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_11 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покладено на ОСОБА_11 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

До набрання вироком законної сили змінено ОСОБА_11 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, поклавши на нього обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

ОСОБА_11 роз`яснено, що в разі невиконання перерахованих обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_11 негайно з-під варти в залі суду.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покладено на прокурора.

Зараховано ОСОБА_11 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою з 26.06.2024 року по 30.09.2024 року включно.

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с.Гарманівка Компаніївського району Кіровоградської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - не вказано, українець, громадянин України, з середньо спеціальною освітою, працюючий на посаді комірника АК «Фаворит», неодружений, зареєстрований та проживаючий за адресою АДРЕСА_3 , відповідно до ст.89 КК України вважається таким, що не має судимостей,

засуджений за ч.2 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки та за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_12 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_12 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2(два) роки.

Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покладено на ОСОБА_12 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 задоволено частково.

З урахуванням сплачених обвинуваченим ОСОБА_11 50 000 грн, обвинуваченим ОСОБА_12 10 000 грн. - стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь потерпілого ОСОБА_7 40 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчинили:

- хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб;

ОСОБА_11 вчинив:

- умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння;

ОСОБА_12 вчинив:

- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вказані кримінальні правопорушення обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчинили за таких обставин.

19.06.2024 року близько 22 год. 40 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 знаходився за адресою: м. Кропивницький, вул. Г. Жадова, 23А, поблизу магазину «Копілка», в ході чого вчинили сварку з ОСОБА_15 та у ОСОБА_11 з ОСОБА_12 виник умисел на вчинення хуліганських дій.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 , нехтуючи встановленими правилами поведінки у демократичному суспільстві, обравши малозначний привід, грубо порушуючи громадський порядок та встановленні норми моралі, з мотивів явної неповаги до суспільства, ставлячи свої інтереси вище суспільних, діючи умисно та цілеспрямовано, перебуваючи біля магазину «Копілка», що є громадським місцем, в присутності сторонніх осіб, з особливою зухвалістю, без попередньої змови, в ході бійки, яка розпочалася із нанесення удару ногою ОСОБА_15 в ділянку тулуба ОСОБА_11 , від чого останній впав на землю.

Надалі потерпілий ОСОБА_7 втрутився у вказану подію від чого виникла штовханина в якій ОСОБА_15 відтягував ОСОБА_11 від потерпілого ОСОБА_7 , а ОСОБА_12 наніс три удари кулаками правої та лівої руки в ділянку голови ОСОБА_7 від чого останній присів на землю та відразу розпочав підійматися в положення стоячи.

В цей час ОСОБА_12 наніс один удар лівою ногою в ділянку тулуба потерпілого та один удар кулаком лівої руки в ділянку обличчя зліва, від якого ОСОБА_7 впав на асфальт та втратив свідомість.

В подальшому ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_7 , який перебував на асфальтовому покриті не подаючи ознак життя та наніс удар правою ногою зверху-донизу з прискоренням від наданої сили в ділянку голови потерпілого.

Надалі ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_7 та наніс удар ногою в ділянку лівого плеча.

В результаті протиставлення себе та своїх інтересів вище суспільних, ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 порушили громадський порядок та усталені правила співжиття в демократичному суспільстві та спричинили потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи №573 від 05.08.2024, у вигляді:

- закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку 2-3 ступеню, перелому правої тім`яної кістки з розповсюдженням на потиличний шов та ліву тім`яну кістку, парасагнітальну епідуральну гематому тім`яних ділянок з двох сторін, саден м`яких тканин скроневої ділянки справа, гематом та саден волосистої частини голови, які в сукупності відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою розвитку небезпечного для життя стану

- перелому кісток носу, передньої стінки лівої верхньо-щелепної пазухи, лівої виличної кістки, які в сукупності відносяться до категорії СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я, строком понад 21 добу.

Вказаними діями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчинили хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.296 КК України.

Крім цього, 19.06.2024 близько 22 години 40 хвилин, більш ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_11 знаходились за адресою: м. Кропивницький, вул. Г. Жадова, 23А, поблизу магазину «Копілка», в ході чого вчинили сварку з ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та у ОСОБА_11 з ОСОБА_12 виник умисел на вчинення хуліганських дій.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 , нехтуючи встановленими правилами поведінки у демократичному суспільстві, обравши малозначний привід, грубо порушуючи громадський порядок та встановленні норми моралі, з мотивів явної неповаги до суспільства, ставлячи свої інтереси вище суспільних, діючи умисно та цілеспрямовано, перебуваючи біля магазину «Копілка», що є громадським місцем, в присутності сторонніх осіб, з особливою зухвалістю, без попередньої змови, в ході бійки, яка розпочалася із нанесення удару ногою ОСОБА_15 в ділянку тулуба ОСОБА_11 , від чого останній впав на землю.

Надалі потерпілий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 втрутився у вказану подію від чого виникла штовханина в якій ОСОБА_15 відтягував ОСОБА_11 від потерпілого ОСОБА_7 , а ОСОБА_12 наніс три удари кулаками правої та лівої руки в ділянку голови ОСОБА_7 від чого останній присів на землю та відразу розпочав підійматися в положення стоячи.

В цей час ОСОБА_12 наніс один удар лівою ногою в ділянку тулуба потерпілого та один удар кулаком лівої руки в ділянку обличчя зліва, від якого ОСОБА_7 впав на асфальт та втратив свідомість.

В подальшому ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_7 , який перебував на асфальтовому покриті не подаючи ознак життя та наніс удар правою ногою зверху-донизу з прискоренням від наданої сили в ділянку голови потерпілого.

Надалі ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_7 та наніс удар ногою в ділянку лівого плеча.

В результаті злочинних та протиправних дій ОСОБА_11 спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи №573 від 05.08.2024, у вигляді:

- закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку 2-3 ступеню, перелому правої тім`яної кістки з розповсюдженням на потиличний шов та ліву тім`яну кістку, парасагнітальну епідуральну гематому тім`яних ділянок з двох сторін, саден м`яких тканин скроневої ділянки справа, гематом та саден волосистої частини голови, які в сукупності відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою розвитку небезпечного для життя стану.

Вказаними діями ОСОБА_11 наніс умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України.

19.06.2024 року близько 22 години 40 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_11 , знаходились за адресою: м. Кропивницький, вул. Г. Жадова, 23А, поблизу магазину «Копілка», в ході чого вчинили сварку з ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та у ОСОБА_12 з ОСОБА_11 виник умисел на вчинення хуліганських дій.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_11 , нехтуючи встановленими правилами поведінки у демократичному суспільстві, обравши малозначний привід, грубо порушуючи громадський порядок та встановленні норми моралі, з мотивів явної неповаги до суспільства, ставлячи свої інтереси вище суспільних, діючи умисно та цілеспрямовано, перебуваючи біля магазину «Копілка», що є громадським місцем, в присутності сторонніх осіб, з особливою зухвалістю, без попередньої змови, в ході бійки, яка розпочалася із нанесення удару ногою ОСОБА_15 в ділянку тулуба ОСОБА_11 , від чого останній впав на землю.

Надалі потерпілий ОСОБА_7 втрутився у вказану подію від чого виникла штовханина в якій ОСОБА_15 відтягував ОСОБА_11 від потерпілого ОСОБА_7 , а ОСОБА_12 наніс три удари кулаками правої та лівої руки в ділянку голови ОСОБА_7 від чого останній присів на землю та відразу розпочав підійматися в положення стоячи.

В цей час ОСОБА_12 наніс один удар лівою ногою в ділянку тулуба потерпілого та один удар кулаком лівої руки в ділянку обличчя зліва, від якого ОСОБА_7 впав на асфальт та втратив свідомість.

В подальшому ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_7 , який перебував на асфальтовому покриті не подаючи ознак життя та наніс удар правою ногою зверху-донизу з прискоренням від наданої сили в ділянку голови потерпілого.

Надалі ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_7 та наніс удар ногою в ділянку лівого плеча.

В результаті злочинних та протиправних дій ОСОБА_12 спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи №573 від 05.08.2024, у вигляді:

- перелому кісток носу, передньої стінки лівої верхньо-щелепної пазухи, лівої виличної кістки, які в сукупності відносяться до категорії СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я, строком понад 21 добу.

Вказаними діями ОСОБА_12 спричинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 просить змінити вирок суду першої інстанції, в частині стягнення на користь потерпілого ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь потерпілого ОСОБА_7 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В іншій частині вирок Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 вересня 2024 року залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що він визнав в повному обсязі вину у скоєному кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся, неодноразово просив вибачення у потерпілого, разом з іншим обвинуваченим ОСОБА_11 , в повному обсязі відшкодував нанесену ОСОБА_7 матеріальну шкоду, та частково відшкодував моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

А тому, стягнення судом з на користь потерпілого грошової суми в розмірі 40 000 грн. занадто великою, оскільки вона не відповідає глибини фізичній душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також не відповідає вимогам розумності і справедливості.

Визначаючи суму моральної шкоди суд повинен був виходити з того, що такий розмір має бути достатнім для покриття дійсної моральної шкоди, але не надмірним. На це звернула увагу судів Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 року 1 справі № 752/17832/14-ц загальний висновок стосується будь-якої моральної шкоди. Зводиться він до того, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілі особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 просить змінити вирок суду першої інтонації. Стягнути з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на його користь солідарно

300 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що заподіяння моральної шкоди йому та родині в цілому підтверджується матеріалами кримінального провадження, висновками судово-медичного експерта, згідно якого у мене підтверджуються численні тілесні ушкодження та зазначається механізм заподіяння даних тілесних ушкоджень.

Внаслідок моральних страждань, заподіяних незаконними, неправомірними діями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , пов`язаних із заподіянням численних тілесних ушкоджень: приниженні честі та честі родини, гідності під час скоєння кримінального правопорушення, великих моральних переживаннях у зв`язку із довгостроковим лікуванням, задля нашого повернення до умов нормального існування та життя, подолання виниклих у сукупності негативних наслідків.

При цьому, був зруйнований звичний життєвий режим всіх членів сім`ї, та призвело до непередбачених хвилювань у зв`язку з неможливістю забезпечити звичні життєві потреби. Невиконання елементарних правил поведінки у суспільстві та порушення загальноприйнятих норм моралі нанесло психологічну травму, що проявляється у втраті довіри до оточуючих людей.

Окрім заподіяння мені тілесних ушкоджень, я постраждав дуже сильно Душевно, що стало певними та погано переборюваними перешкодами для повернення до свого нормального перебігу розвитку та життя. Він постійно знаходиться у страху за своє життя, оскільки підозрювані ОСОБА_11 та ОСОБА_12 можуть в будь-який час повторити своє кримінальне правопорушення відносно нього або скоїти інше правопорушення.

Йому заподіяні множинні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми; забою головного мозку ІІ-ІІІ ступеня, перелому правої тім`яної кістки з розповсюдженням на потиличної шов та ліву тім`яну кістку, парасагнітальної епідуральної гематоми тім`яних ділянок з двох сторін, саден м`яких тканин скроневої ділянки справа, гематом та саден волосистої частини голови, які в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою розвитку небезпечного ДЛЯ життя стану та перелому кісток носу, передньої стінки лівої верхньощелепної пазухи, лівої виличної кістки, які в сукупності відносяться до категорії середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я, строком понад 21 добу. Окрім того, обвинуваченими відносно нього вчинено хуліганство. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 9261 від 08 липня 2024 року супутнім захворюванням зазначений: цукровий діабет, І тип. Декомпенсація. Після виписки з даного лікувального закладу він був направлений для подальшого амбулаторного лікування за місцем проживання з рекомендацією продовжити лікування в невропатолога в з обмеженням фізичних навантажень та медикаментозного лікування. Продовжує лікуватися до даного часу.

Більш того, не зважаючи на надану йому кваліфіковану медичну допомогу, в нього залишилися наслідкові негативні явища від отриманих тілесних ушкоджень, які продовжують давати про себе взнаки в даний час до стану мого здоров`я та самопочуття, що ускладнюються ще й тим, що він страждає цукровим діабетом І типу.

Оскільки внаслідок спричинених тілесних ушкоджень він не має частини пошкодженого черепу, це потребуватиме в майбутньому хірургічного втручання по вживленню до організму відповідної медичної пластини (орієнтовно листопад-грудень 2024 року). Такий послаблений та протиправно спричинений стан мого здоров`я та самопочуття, передбачає в подальшому можливі додаткові матеріальні витрати, що також додатково його морально пригнічує. Тобто, він продовжую потерпати від злочинних дій ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Крім того, перебуваючи у медичній установі на стаціонарному лікуванні, а в подальшому на амбулаторному лікуванні, він не мав можливості займатися власним життям, приділяти своїй родині достатньої уваги, жити повнокровним життям, вільно відпочивати та допомагати родині, спілкуватися з друзями та родичами, працювати на своє благо.

Особливо боляче для нього те, що він, як батько, не в змозі був достатньо приділяти уваги вихованню свого сина - неповнолітнього ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки деякий час був практично на ліжковому режимі, що було пов`язане із неможливістю вільно пересуватися та наглядати за сином. Це додатково пригнічує та обмежує у виконанні своїх батьківських прав та обов`язків. Не в змозі у повному обсязі виконувати такі обов`язки і в даний час, оскільки продовжую хворіти, знаходячись на амбулаторному лікуванні з вини засуджених. До того ж, його дружина ОСОБА_17 , яка працює продавцем продовольчих товарів у ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС», після скоєння відносно мене кримінальних правопорушень 19 червня 2024 року, була вимушена відкласти всі хатні проблеми і накопичені роботи, та більшу частину оформленої двотижневої відпустки на період з 14 червня по 27 червня 2024 року практично повністю проводити у нагляді за мною при моєму стаціонарному лікуванні.

Внаслідок кримінального правопорушення він та родина зазнали душевних мук, до даного часу порушено наш звичайний уклад життя; він постійно відволікався від повсякденного життя з турботою про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні, під час розгляду справи у суді першої інстанції, та у подальшому відволікатимусь під час розгляду справі у суді апеляційної інстанції, що призводить мене як позивача та потерпілого, до психологічної .напруги, внаслідок скоєння даного кримінального правопорушення я став дратівливим, надмірно емоційним.

Тобто, зважаючи на вищезазначене, заподіяння моральної шкоди, як йому так і його родині в цілому, яка його всіляко підтримувала та підтримує, і яка спричинена безпосередньо злочинними та протиправними діями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 він оцінюю у 300 000 грн. безпосередньо з даних осіб, і свою позицію я відстоював у суді першої інстанції, що в цілому відповідає вимогам розумності і справедливості та мною повністю підтримуються.

Разом з тим, враховуючи спричинення мені моральної шкоди, яка полягала в душевних стражданнях та психічних переживаннях, тяжкого фізичного болю, отриманням негативних емоцій внаслідок спричинення значних тілесних ушкоджень, порушенням звичного устрою і ритму життя, сильного емоційного потрясіння, постійного стресового стану, усвідомленням неправомірності дій засуджених, погіршенням психоемоційного здоров`я, втратою стану спокою, пригнічення, роздратованістю, страхом.

Однак, суд у вироку суд першої інстанції не надав належної оцінки позовним вимогам, задовольнивши їх частково.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_13 просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, неправильному застосуванню закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати винним: за ч. 1 ст. 121 КК України - призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років; за ч. 2 ст. 296 КК України призначити покарання у і виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим кінцево визначити 6 років.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що дії вчинені ОСОБА_11 не свідчать про щирість, а вказують про бажання уникнути від кримінальної відповідальності та відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Більше того, факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження, як і факт посилання суду в мотивувальній частині на активне сприяння розкриттю злочину.

Проте, у даному кримінальному провадженні такі докази відсутні.

Крім того, визнаючи помилково, повторно, пом`якшуючою обставиною повне визнання провини суд першої інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, не вмотивував свої висновки, чим істотно порушив вимоги Кримінального-процесуального закону, оскільки сама пом`якшуюча обставина в вигляді щирого каяття включає в себе повне визнання провини, що власне і є елементом щирості.

Разом з тим, проаналізувавши вироки Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.11.2024 та Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2024, якими ОСОБА_11 засуджено за вчинення інших злочинів та визнано винним у вчиненні умисних правопорушень спрямованими на нанесення тілесних ушкоджень. Вказані вироки теж враховували наявність пом`якшуючої обставини у вигляді щирого каяття.

Проте, в проміжок часу декілька місяців з моменту ухваленняостаннього вироку вчинено нове тяжке кримінальне правопорушення, що явно вказує на відсутність щирого каяття, оскільки у волевиявленні ОСОБА_11 є намір ухилитися від кримінальної відповідальності, а не відповідати за свої дії. Тим більше, осуд своїх дій тягне за собою утримання в подальшому від таких дій, що в повній мірі є досягненням мети покарання в частині запобігання вчинення в подальшому злочинів.

Зазначаючи у вироку про щире каяття ОСОБА_11 суд створює у стороннього спостерігача уяву про можливість вчинювати нові умисні злочини попередньо покаявшись.

Призначаючи покарання суд помилково визнав обставинами, які пом`якшують покарання та передбачені ст. 66 КК України у вигляді щирого каяття.

Також, в апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні призначене судом покарання не забезпечить меті виправлення обвинуваченого ОСОБА_11 , оскільки фактично не унеможливить вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, представника потерпілого ОСОБА_7 , який просив стягнути з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на його користь солідарно 300 000 грн. моральної шкоди, заперечує проти апеляції ОСОБА_12 , надавши відповідне заперечення, апеляцію прокурора залишає на розсуд суду;

думку прокурора, яка просила ухвалити новий вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_11 та призначити більш суворе покарання, задовольнити апеляцію потерпілого та стягнути з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заподіяний розмір моральної шкоди,

обвинуваченого та його захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які заперечували проти поданих апеляцій, надавши письмове заперечення на скаргу прокурора,

перевіривши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_12 необхідно залишити без задоволення, а апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_7 та прокурора у кримінального провадженні ОСОБА_13 необхідно задовольнити частково, з таких підстав.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_12 винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України та ОСОБА_11 винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.121 КК України,оскільки вони в суді першої інстанції, вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнали повністю, надали пояснення, які повністю узгоджується з встановленими органом досудорого розслідування фактичними обставинами справи.

Дослідження доказів по даній справі в суді першої інстанції відбувалось на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому обвинувачений та інші учасники судового розгляду справи позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб;

- дії ОСОБА_11 за ч.1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння;

- дії обвинуваченого ОСОБА_12 за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Також, не встановленого упередженого ставлення суду до обвинуваченого

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 під час розгляду справи, процесуальні права обвинуваченого та їх реалізація в ході судового розгляду справи були забезпечені та дотримані, і їх істотних порушень, не встановлено.

Тому, колегія суддів відповідно до вимог ст. 404 КПК України, переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Пунктом 2 частини 1 статті 420 КПК України, визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Так, доводи апеляційної скарги прокурора, в частині невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яка виразилась у застосуванні ст. 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_11 - колегія суддів вважає обґрунтованими та погоджується з ними, виходячи з таких підстав.

Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так й іншими особами.

Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому, за змістом ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Проте, суд першої інстанції при призначенні покарання повною мірою не врахував всіх обставин справи, тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, внаслідок чого при призначенні покарання безпідставно застосував вимоги ст. 75 КК України.

Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_11 покарання, суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, один із яких є умисним, тяжким злочином, а інший умисний не тяжкий злочин, особу обвинуваченого ОСОБА_11 , який характеризується позитивно, не одружений, на обліках в закладах з надання психіатричної або наркологічної допомоги не перебуває, осудний, не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд першої інстанції визнав - щире каяття, відшкодування збитків, повне визнання провини.

До визначених ч.1 ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_11 , суд першої інстанції відніс вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що покарання

ОСОБА_11 необхідно призначити із застосуванням ст. 75 КК України.

Зокрема, місцевий суд, свого рішення про звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК не мотивував, не обґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення останнього без відбування покарання, враховуючи встановлені вироком суду обставини кримінального провадження.

Зокрема, судом не надав належної оцінки суспільній небезпечності та вчиненого ОСОБА_11 злочину, а саме те, що ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_7 , який перебував на асфальтовому покриті не подаючи ознак життя та наніс удар правою ногою зверху-донизу з прискоренням від наданої сили в ділянку голови потерпілого.

Тобто ОСОБА_11 розуміючи, що особа перебуваючи на асфальтовому покриті, не становить жодної суспільної небезпеки, не обмежував себе у силі та з прискоренням наніс удар правою ногою зверху-донизу в ділянку голови потерпілого.

В той же час колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що такий удар ОСОБА_11 свідчить про завдання потерпілому максимальних тілесних ушкоджень.

При цьому, необхідно зазначити про те, що ОСОБА_11 мав можливість відмовитись від вказаних протиправних дій.

Також судом не в повній мірі враховано те, що ОСОБА_11 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також у кримінальному провадженні наявна обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_11 - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані.

Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з апеляційними доводи прокурора про відсутність обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_11 - щире каяття.

Так, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Як вбачається з матеріалів обвинувального акту, в ході досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_11 не були спрямовані на визнання своєї вини, надання правдивих показань, висловлення щирого жалю про вчинене, негативної оцінки злочину.

Більше того, факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження, як і факт посилання суду в мотивувальній частині на активне сприяння розкриттю злочину.

Крім того, визнаючи помилково, повторно, пом`якшуючою обставиною повне визнання провини суд першої інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність та не вмотивував свої висновки чим істотно порушив вимоги Кримінального-процесуального закону, оскільки сама пом`якшуюча обставина в вигляді щирого каяття включає в себе повне визнання провини, що власне і є елементом щирості.

Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально - вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Наведене не надає колегії суддів підстав вважати можливим звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, оскільки при його визначенні підлягають врахуванню тяжкість злочину, дані про особу винного та всі обставини справи у їх сукупності.

Вказане узгоджується з принципом юридичної визначеності, що є істотно важливим для довіри до судової системи та забезпечення верховенства права. Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватися дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади.

Хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій в сучасних складних суспільних умовах, проте вони не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Що в такому разі уможливить ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих та нерозумних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

З урахуванням вказаних обставин, колегія судді погоджується з апеляційними доводами сторони обвинувачення, що висновки суду першої інстанції про можливість призначення ОСОБА_11 покарання із застосування вимог ст. 75 КК України суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами, оскільки дії обвинуваченого ОСОБА_11 , які виразились у нанесенні тілесних ушкоджень максимальних тілесних ушкоджень

При цьому, необхідно зазначити про те, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України законодавцем передбачено обставини, які пом`якшують покарання, а саме з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Вказані обставини за своєю суттю є однією обставиною, які пом`якшують покарання, оскільки вказані обставини мають одну мету - щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки.

В той же час, колегією суддів буде враховуватись наявна обставина, яка пом`якшує покарання - часткове відшкодування збитків, повне визнання провини, оскільки вказана обставина встановлена судом першої інстанції та стороною обвинувачення в апеляційній скарзі не оспорюється.

За таких підстав, доводи прокурора знайшли своє часкове підтвердження під час апеляційного розгляду.

На переконання колегії суддів, місцевий суд належно не дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України, не врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, не врахував фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_11 , а також наявність обставини, яка обтяжує покарання.

При призначенні нового покарання обвинуваченому ОСОБА_11 , колегія суддів відповідно до статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінальних правопорушень, один з яких є умисним закінченим тяжким злочином та умисним не тяжким злочин, особу винуватого, який характеризується позитивно, не одружений, на обліках в закладах з надання психіатричної або наркологічної допомоги не перебуває, осудний, після винесення вироку судом першої інстанції влаштувався на роботу та працює різноробочим-водієм «ПП ОСОБА_14 », раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_11 є часткове відшкодування збитків, повне визнання провини.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_11 - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані.

За таких підстав слід з мотивувальної частини виключити обставину щире каяття.

В той же час, в ході апеляційного розгляду обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - не встановлено, а тому відсутні підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_11 вимог ст. 69 КК України.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, а також обставини справи, вік, особу та стан здоров`я обвинуваченого, врахувавши обставини справи, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідки, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, колегія суддів дійшла до переконливого висновку, що за спрямованістю поведінки,

ОСОБА_11 , як особа, представляє суспільну небезпеку для оточуючих.

За таких підстав, йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.2 ст.296, ч.1 ст.121 КК України та на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, яке буде відповідати тяжкості вчиненого, обставинам кримінального провадження, особі обвинуваченого ОСОБА_11 та буде обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, та відповідати меті покарання, визначеній ст. 50 КК України.

В той же час, колегія суддів вважає, частково обґрунтованими доводи апеляції потерпілого в частині не повного стягнення заподіяної моральної шкоди, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_7 звернувся до суду з цивільним позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в рахунок відшкодування спричиненої кримінальним правопорушенням моральної шкоди в розмірі 300 000 гривень

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. В пункті 9 цієї Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 спричинили потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи №573 від 05.08.2024, у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку 2-3 ступеню, перелому правої тім`яної кістки з розповсюдженням на потиличний шов та ліву тім`яну кістку, парасагнітальну епідуральну гематому тім`яних ділянок з двох сторін, саден м`яких тканин скроневої ділянки справа, гематом та саден волосистої частини голови, які в сукупності відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою розвитку небезпечного для життя стану та перелому кісток носу, передньої стінки лівої верхньо-щелепної пазухи, лівої виличної кістки, які в сукупності відносяться до категорії СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я, строком понад 21 добу.

Також колегія суддів враховує доводи викладені потерпілим ОСОБА_7 про те, що в результаті вчинення відносно нього двох кримінальних правопорушень, у ОСОБА_7 відбулось порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

А тому, враховуючи характер правопорушення, ступінь фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, позбавлення можливості їх реалізації, тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього фізичного стану здоров`я потерпілого, а також з врахуванням матеріального стану обвинувачених, враховуючи раніше сплачені обвинуваченим ОСОБА_11 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та обвинуваченим ОСОБА_12 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку про те, що з обвинувачених слід додатково стягнути на користь потерпілого солідарно 200000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

На думку колегії суддів, така сума моральної шкоди відповідає характеру та обсягу перенесених потерпілим фізичних страждань внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , а також відповідає критеріям розумності та справедливості.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази в та не врахував моральні страждання, які спричинені потерпілому внаслідок вчиненого відносно нього злочину.

Тому, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_12 необхідно залишити без задоволення, а апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_7 та прокурора у кримінального провадженні ОСОБА_13 необхідно задовольнити частково, скасувавши вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про стягнення моральної шкоди та в цій частині ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст. 376, 404-405, 407, 419-420 ч. 15 ст.615 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_12 ,-залишити без задоволення.

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_7 та прокурора у кримінального провадженні ОСОБА_13 , - задовольнити частково.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2024 рокущодо ОСОБА_11 за ч.1 ст.121, ч.2 ст.296 КК України- скасувати в частині призначеного покарання та в частині вирішення цивільного позову потерпілого

ОСОБА_7 до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про стягнення моральної шкоди.

ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.296 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ч.1 ст.121 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_11 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_11 рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з обвинуваченого ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_7 200000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В решті вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 вересня 2024 року- залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - в той самий строк з дня отримання копії вироку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4