У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
23.08.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Дацківа В.В., суддів – Дорчинець С.Г., Лізанця П.М., за участю прокурора – Фотченка С.І., засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями: старшого помічника прокурора м. Мукачево та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 06 травня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, одружений, працює в ПП «Стела», в порядку ст. 89 КК України не судимий,
засуджений за ст. 128 КК України на 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній – підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 10 000 (десять) тисяч гривень моральної шкоди.
Згідно вироку, ОСОБА_1 18 листопада 2009 року о 19 год. 05 хв. в м. Мукачево по вул. Свалявській, 23, біля кафе «Оазис» зустрівся з своїм знайомим ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп'яніння. Під час зустрічі ОСОБА_1, діючи необережно, з метою привітатися, штовхнув його рукою в область лівого плеча, в результаті чого потерпілий ОСОБА_2 з висоти власного росту впав на проїзжу частину дороги і вдарився потиличною частиною голови об бруківку, внаслідок чого отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми.
В апеляціях:
- прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій ОСОБА_1, вказує, що при призначенні покарання у виді громадських робіт суд не врахував тяжкість спричинених ОСОБА_1 потерпілому тілесних ушкоджень, а також того, що завдана ним шкода не відшкодована. Просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати та постановити свій вирок яким засудити його до більш суворого виду покарання у межах станції ст. 128 КК України.
- потерпілий ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку, вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст. 121 ч. 1 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження. Просить постановити новий вирок, або направити справу на додаткове розслідування, або на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильною кваліфікацією дій засудженого та не притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст. 121 ч. 1 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який підтримав апеляцію, доводи потерпілого та його представника, які також підтримали свою апеляцію щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КК України, пояснення засудженого ОСОБА_1, який вважає подані апеляції безпідставними та просив вирок щодо нього залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляцій та обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 348 п. 9 КПК України апеляцію мають право подавати потерпілий і його представник – у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.
Як видно з протоколу судового засідання ( а.с. 169-186 т. 2), як під час судового слідства, так і в судових дебатах, ні потерпілий, ні його представник не ставили питань про направлення справи на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильною кваліфікацією дій засудженого та не притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.
При таких обставинах, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи потерпілого ОСОБА_2 не відповідають вимогам ст. 348 КПК України, а тому його апеляція задоволенню не підлягає.
Доводи прокурора в апеляції про призначення ОСОБА_1 зам’якого покарання також не відповідають дійсності. Покарання засудженому суд призначив в порядку ст. 65 КК України, врахувавши характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, що пом’якшують покарання. Обтяжуючих покарання обставин суд не встановив. При цьому суд врахував щире каяття ОСОБА_1 та його активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики за місцем проживання, та те, що на утриманні у нього перебувають престарілі батьки.
Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про застосування до підсудного міри покарання у вигляді громадських робіт.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляції старшого помічника прокурора м. Мукачево та потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок судді Мукачівського міськрайонного суду від 06 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.
Судді: