У     Х     В     А     Л     А

                                              І м е н е м    У к р а ї н и

02.08.2011                                                                                                                 м. Ужгород                         

          Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Дацківа В.В.,  суддів – Лізанця П.М.,  Дідика В.М., за участю засудженого ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією останнього на вирок Тячівського районного суду від 24 травня 2011 року.  

          Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, раніше несудимий,

засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України на сто годин громадських робіт.          

          Цивільний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди та 1 000 (одну тисячу) гривень судових витрат за послуги адвоката.

          За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 04 жовтня 2011 року о 18 год. 30 хв. на вул. Центральній в с. В.Уголька Тячівського району на грунті неприязних стосунків, які виникли з приводу користування земельною ділянкою, виражався на адресу ОСОБА_2 нецензурними словами та наніс останній один удар рукою по голові, спричинивши їй тілесні ушкодження  у вигляді забою м'яких тканин тімяної ділянки голови, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що не спричинило короткочасний розгляд здоров'я чи незначну втрату працездатності.

          В апеляції засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку стосовно нього, при цьому вказує на те, що він ніяких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 не спричиняв, її не бив, оскільки того дня вони не бачились. Посилається, на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд поверхнево дослідив докази у справі, вина його у вчиненні злочину не доведена, а вирок побудований на припущеннях, що він, перебуваючи в неприязних відносинах з потерпілою, міг спричинити їй легке тілесне ушкодження. Просить постановити вирок, яким виправдати його у вчиненні даного злочину.

          Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта на підтримання поданої апеляції, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

          Вирок, який постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя у кримінальних справах і повинен відповідати вимогам статей 321-339 КПК України.

          Зокрема, відповідно до ст. 323 КПК України суд повинен оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і постановити законний та обґрунтований вирок.

          Згідно ст. 334 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

          Отже, суд першої інстанції мав належним чином проаналізувати усі досліджені в судовому засіданні докази та навести у вироку їх оцінку на обґрунтування того, чому одні з них він приймає і покладає в основу вироку, а інші відкидає.

          Ці вимоги судом не дотримано. У даній справі постановлений щодо ОСОБА_1 вирок містить істотні недоліки, у зв’язку з чим, його не можна визнати законним та обґрунтованим.

          В основу вироку суддя поклав лише показання потерпілої ОСОБА_2 та висновок судово-медичного експерта, згідно якого останній були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин тім’яної ділянки голови і дане тілесне ушкодження відповідає строку події, яка мала місце 4 жовтня 2010 року.

          При цьому були відкинуті показання обвинуваченого ОСОБА_1, з показів якого слідувало, що в час конфлікту він перебував в гостях у своєї мами та повернувся додому того ж вечора біля 22 год. При цьому, як слідує із показань обвинуваченого, з ним в автомобілі були його дружина та двоє дітей.

          Однак суд, з метою всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи, алібі ОСОБА_1 не перевірив, його маму, дружину та дітей в суд не викликав та не допитав їх по обставинах справи. Крім цього не усунуті розбіжності в показаннях самого обвинуваченого, який, як слідує із протоколу судового засідання – 4 жовтня 2010 року  взагалі потерпілу не бачив, а в своєму поясненні від 6.10.2010 року (а.с. 7-9 відмовного матеріалу № 2759-1) заявляв, що 4.10.2010 року він бачив її  і між ними був словесний конфлікт.

Також, вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 334 КПК України.

Задовольняючи цивільний позов потерпілої частково, суд не мотивував свого рішення належним чином, не застосував норми цивільного законодавства, що регулюють такі правовідносини.

          Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, а тому, згідно ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 370, ч. 2 ст. 374 КПК України тягнуть за собою його скасування і повернення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

          При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені недоліки, всебічно, повно й об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи апелянта, дати відповідну оцінку доказам в їх сукупності та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, апеляційний суд

У  Х  В  А  Л  И  В :

апеляцію ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Вирок Тячівського районного суду від 24 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу повернути до того ж суду на новий судовий розгляд.

Судді: