У     Х     В     А     Л     А

                                              І м е н е м    У к р а ї н и

09.08.2011                                                                                                                 м. Ужгород                         

          Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого –Дацківа В.В., суддів – Дорчинець С.Г., Дідика В.М., за участю прокурора – Сирохман Л.І., засудженого – ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 та захисника останнього – адвоката ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора м. Ужгорода та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2010 року.

          Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, українець, не-одружений, несудимий,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

          На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він напротязі 2 років іспитового строку не вчинить новий злочин.    

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу ухвалено залишити попередній - підписку про невиїзд.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 10000 грн. моральної шкоди та судових витрат за проведення судових експертиз: на користь НДЕКЦ при ГУ МВСУ в Закарпатській області 1216,16 грн. і на користь Львівського НДІСЕ – 782,60 грн. Речовий доказ – автомобіль марки «BMW 318» постановлено повернути ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 17 січня 2009 року о 22.30 год., керуючи автомобілем марки «BMW 318» д.н. НОМЕР_1, рухаючись у напрямку мікрорайону «Дравці» по вул. Гагаріна в м. Ужгороді, навпроти будинку № 135, порушив п. 12,3 Правил дорожнього руху України, а саме: своєчасно не застосував екстренне гальмування та виїхав за межі своєї смуги руху на сусідню, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який перебігав проїзжу частину дороги, заподіявши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляції потерпілий ОСОБА_3, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 та доведеності його вини, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а також неправильного розв’язання судом заявленого ним цивільного позову, просить вирок суду скасувати та призначити ОСОБА_1 більш суворе додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки.  Стверджує, що суд при призначенні засудженому покарання не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

В апеляції помічник прокурора м. Ужгорода також, не оспорюючи кваліфікації дій ОСОБА_1 та доведеності його вини, посилається на неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону при призначенні іспитового строку, а також нерозглядом в повному обсязі позовних вимог потерпілого, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, потерпілого та його представника, які підтримали  апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_1.і його захисника про залишення вироку суду без зміни, а апеляції потерпілого та прокурора без задоволення,  перевіривши матеріали справи в межах апеляції та обговоривши доводи сторін судового розгляду, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину та мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином.

Як видно із позовної заяви потерпілого (а.с. 80, 194-199 т. 1), ОСОБА_3 просить суд стягнути із ОСОБА_1 в його користь 40000 грн. моральної шкоди та 23486,91 грн. матеріальної шкоди, обґрунтовуючи останню наданими ним підтверджуючими документами (т.1 а.с. 78, 209-212, 213, 214, 217, 220).

          Однак, вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі в частині відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 5 ст. 334 КПК України.

          Зокрема, суд не обґрунтував у мотивувальній частині вироку підстави часткового задоволення цивільного позову – моральної чи матеріальної шкоди та не прийняв рішення щодо матеріальної шкоди.

          Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України не визнав та показав, що 17.01.2009 року він керував автомобілем «BMW 318» по вул. Гагаріна в м. Ужгороді в напрямку мікрорайону «Дравці». Того вечора була ожеледиця і накрапав дощ. Попереду нього їхав мікроавтобус «Газель». Раптом він (підсудний) побачив, що з лівої сторони на праву перед мікроавтобусом почав бігти чоловік. Чоловік зупинився на його смузі руху навпроти його автомобіля. Він почав тормозити, але, оскільки була мала відстань до потерпілого, то не мав технічної можливості уникнути наїзду на потерпілого. Ці твердження ОСОБА_1 судом не перевірені та не спростовані.

          Із висновку № 856 судової автотехнічної експертизи від 18.03.2009 року випливає, що експертом при дачі висновку не в повному обсязі вирішені всі запитання, поставлені слідчим при призначені автотехнічної експертизи, а висновок грунтується  на припущеннях, належним чином не обгрунтований, з якого неможливо зрозуміти, чи була технічна можливість водія ОСОБА_1 уникнути наїзду на пішохода.

          Крім цього, при розгляді справи судом першої інстанції захисником підсудного заявлялося усне клопотання про виклик та допит в судовому засіданні експерта автотехніка з приводу дачі роз’яснень по висновку автотехнічної експертизи, яке судом було безпідставно відхилене.

Разом з цим, як вбачається із протоколу судового засідання, суд взагалі не досліджував  висновок автотехнічної експертизи, що, на думку апеляційного суду, являється неповнотою судового слідства, як таке, що має істотне значення для вирішення справи.

          Згідно ст. 334 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

          Тобто, суд першої інстанції мав належним чином проаналізувати усі досліджені в судовому засіданні докази та дати їм оцінку на обґрунтування того, чому одні з них він приймає і кладе в основу вироку, а інші відхиляє.

          Ці вимоги судом не дотримано. У даній справі постановлений щодо ОСОБА_1 вирок містить істотні недоліки, у зв’язку з чим, його не можна визнати законним та обґрунтованим.

          В основу вироку суддя поклав лише показання потерпілого ОСОБА_3, свідків, які належним чином не перевірені та не дана їм належна оцінка, висновок судово-медичного експерта, згідно якого потерпілому були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, протокол огляду місця події та схему до нього.

          При цьому були відкинуті показання обвинуваченого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, з показань двох останніх яких слідує, що вони були випадковими свідками події та не перебувають у будь-яких відносинах із обвинуваченим та показали, що потерпілий переходив дорогу у нетверезому стані, поза межами пішохідного переходу.

          Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, а тому, згідно ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 370, ч. 2 ст. 374 КПК України є підставами для скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

          Крім цього, у відповідності до вимог ст. 75 КК України звільненню від відбуття покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого від основного покарання, про що судом у вироку не зазначено.

          В порушення зазначених вимог судом при призначенні ОСОБА_1 покарання, його звільнено від відбуття основного та додаткового покарання з випробуванням.

          За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

          При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені недоліки, всебічно, повно й об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи апелянтів, при необхідності призначити в суді додаткову судову автотехнічну експертизу або проведення її шляхом виконання судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України, дати відповідну оцінку доказам в їх сукупності та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, апеляційний суд

У  Х  В  А  Л  И  В :

апеляції потерпілого ОСОБА_3 та помічника прокурора м. Ужгорода задовольнити.

      Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу повернути до того ж суду на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Судді: