У     Х     В     А     Л     А

                                              І м е н е м    У к р а ї н и

23.08.2011                                                                                                                 м. Ужгород                         

          Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :  головуючого – Дацківа В.В.,  суддів – Дорчинець С.Г.,  Лізанець П.М. за участю прокурора – Сочки І.І., засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх захисника ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника  засуджених – адвоката ОСОБА_3 на вирок Берегівського районного суду від 15 червня 2011 року.  

          Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Колочава Міжгірського району, мешканець, АДРЕСА_1, українець, з вищою освітою, одружений, пенсіонер, несудимий, засуджений за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 (три) роки і 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з розпорядженням та управлінням майном строком на один рік; за ч. 1 ст. 366 КК України  до штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.          

          На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 (один) рік.

          Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній – підписку про невиїзд.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Вари Берегівського району, мешканець АДРЕСА_2, угорець, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, одружений, головний спеціаліст-бухгалтет управління комунального господарства Берегівської міськради, несудимий, засуджений за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 (три) роки і 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з обліком та розпорядженням майном строком на один рік; за ч. 1 ст. 366 КК України  до штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній – підписку про невиїзд.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області судові витрати в сумі 2 736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) гривень 37 копійок.

За вироком суду ОСОБА_1, займаючи посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімар Україна» на підставі Протоколу № 1 від 27.03.2006 року зборів засновників TзOB «Кімар Україна» та відповідно до п.14 Статуту товариства, протягом лютого-листопада 2007 року за попередньою змовою з ОСОБА_2, який займав посаду головного бухгалтера вказаного TзOB на підставі контракту № 1-К від 12.07.2006 року, достовірно знаючи, що громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в товаристві не працюють та підстав для виплати їм заробітної плати немає, затвердив особистим підписом та відтиском круглої печатки TзOB «Кімар Україна» незаконно виготовлені бухгалтером ОСОБА_2 завідомо неправдиві платіжні відомості про проведення нарахування та виплату заробітної плати: №13 за 2 половину лютого 2007 року, №15 за березень 2007 року, №18 за квітень 2007 року, №19 за травень 2007 року, №22 за 2 половину червня 2007 року, №24 за 2 половину липня 2007 року, №28 за 2 половину серпня 2007 року, №24 за вересень 2007 року, №28 за жовтень 2007 року, №29 за листопад 2007 року. В даних платіжних відомостях ОСОБА_2 за домовленістю з директором ОСОБА_1 незаконно вніс завідомо неправдиві дані, а саме: прізвища ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як працівників товариства, а також особисто виконав підписи від імені перерахованих осіб про отримання ними вказаних грошей, в зв'язку з чим даним особам безпідставно було нараховано заробітну плату на загальну суму 13334,97 грн., яку ті не отримували, а грошові кошти ОСОБА_2 і ОСОБА_1 привласнили та використали для задоволення своїх особистих інтересів, заподіявши ТзОВ «Кімар Україна» матеріальну шкоду на зазначену вище суму.

В апеляції захисник ОСОБА_3 просить вирок скасувати та постановити свій, яким виправдати засуджених у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. Зазначає, що висновок суду про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були службовими особами і привласнили гроші в сумі 13 334,97 грн. не є обґрунтованим, так як докази здобуті з порушенням закону та ґрунтуються на припущеннях.           

В запереченні на апеляцію прокурор просить відмовити в задоволенні апеляції  захисника, посилаючись на те, що вина засуджених доведена зібраними слідством доказами, їх дії кваліфіковано правильно, а тому вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який проти апеляції заперечив та просив вирок суду залишити без зміни, засуджених та їх захисника, які підтримали подану ними апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирок суду не відповідає вимогам ст. 323 КПК України, згідно якого він має бути законним та обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Дані вимоги закону не виконані ні органом досудового слідства, ні судом.

Вказівки апеляційного суду, зазначені в ухвалі від 20.07.2010 року, в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 368 КПК України, в повному обсязі виконані не були, що привело до однобічності та неповноти досудового слідства.

Як вбачається з показань обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - кошти в сумі 13334,97 грн, які були нараховані, але не виплачені працівникам ТзОВ ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ними не привласнювалися, а використовувалися на потреби товариства, зокрема на оплату водіям, які доставляли товарно-матеріальні цінності на фірму. При цьому, в бухгалтерії ТзОВ маються підтверджуючі документи про таку оплату, які, на вимогу обвинувачених витребувати їх та дослідити належним чином, як орган досудового слідства, так і суд першої інстанції відмовили в задоволенні їхнього клопотання, вони не досліджувалися, не перевірялися і належним чином не спростовані.

У зв’язку з великою кількістю проведення слідчих дій, усунути дані порушення в ході судового слідства та зробити правильний висновок про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинах та правильною кваліфікацією їх дій, не можливо.  

Оскільки встановлені по справі обставини свідчать про істотну неповноту та суперечності досудового слідства, які не можуть бути усуненими в ході судового слідства, колегія суддів приходить до висновку про повернення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Берегівському міжрайонному прокурору для додаткового розслідування, в ході якого слід виконати вказівки апеляційного суду та виконати слідчі дії з приводу витребування, дослідження документів про оплату, на які посилаються обвинувачені.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У  Х  В  А  Л  И  В :

апеляцію  захисника ОСОБА_3  задовольнити частково.

Вирок Берегівського районного суду від 15 червня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – скасувати.

Кримінальну справу направити Берегівському міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити попередню – підписку про невиїзд.

Судді: