У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
06.09.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого - судді Дацківа В.В., суддів - Лізанця П.М., Симаченко Л.І., за участю прокурора – Савки В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення щодо нього кримінальної справи, в якому ОСОБА_1 подав апеляцію на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 1 серпня 2011 року.
Цією постановою у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову органу досудового слідства від 14 липня 2010 року про порушення щодо нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, відмовлено.
З матеріалів вбачається, що слідчий порушив кримінальну справу за те, що ОСОБА_1 діючи умисно, з порушенням вимог закону щодо підсудності, ігноруючи норми процесуального і матеріального права, 8 вересня 2009 року ухвалив рішення, яким визнав відмову Головного управління Держкомзему в Закарпатській області від проведення державної експертизи землевпорядної документації безпідставною, а проекти землеустрою такими, що відповідають законодавству і встановленим технічним вимогам та в якому вказав, що воно прирівняне до позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації. Таким чином завідомо незаконно зобов’язав органи державної виконавчої влади вважати проекти відведення такими, що пройшли державну експертизу. Цим же рішенням зобов’язав Головне управління Держкомзему в Закарпатській області, у разі прийняття рішення відповідним органом виконавчої влади про передачу земельних ділянок у власність, видати бланки державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, чим створив умови для незаконної передачі у власність громадян земельних ділянок загальною площею 9,845 га, вартістю 601135 грн.
В апеляції ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови про порушення щодо нього кримінальної справи, посилаючись на те, що судом при винесені постанови не дотримано вимог частин 8 та 14 ст. 236-8 КПК України щодо наявності приводів та підстав для порушення кримінальної справи.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказав, що у постанові суду не вказано про те, що він, як суддя Мукачівського міськрайонного суду, умисно, з порушенням вимог закону щодо підсудності, 08.09.2009 року постановив рішення у справі № 2-2831/09, достовірно знаючи, що відмова Головного управління Держкомзему в Закарпатській області у проведенні державної експертизи землевпорядної документації є обґрунтованою, своїм рішенням змінив його та зобов’язав Головне управління Держкомзему видати бланки державних актів на право власності на земельні ділянки, чим в такий спосіб створив умови для незаконної передачі у власність громадян для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок лісогосподарського призначення.
Крім цього апелянт послався на те, що слідчий прокуратури Закарпатської області при порушенні відносно нього кримінальної справи перевищив свої повноваження, так як не мав права на її порушення Згідно ч. 3 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В апеляції ОСОБА_1 також вказав, що суд безпідставно послався як на підставу відмови у задоволенні клопотання на повторне звернення з аналогічною скаргою.
Крім цього апелянт послався також на те, що судом першої інстанції не враховано, що ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 30.11.2010 року з постанови Ужгородського міськрайонного суду від 11.10.2010 року було виключено судження про те, що дані, які стали підставою для порушення кримінальної справи є достатніми для висновку про наявність складу злочину.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без зміни, перевіривши матеріали справи, доводи, викладені у апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України суд ретельно дослідив матеріали, на підставі яких органом досудового слідства виносилась постанова про порушення кримінальної справи і належно перевірив дотримання слідчим вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України. Висновки суду про наявність на час прийняття рішення приводів та підстав до порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 375 ч. 1 КК України, є правильними.
З матеріалів, на підставі яких її було порушено, вбачається, що приводом для її порушення було безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину. Підставою – достатні дані, які вказували на наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, зокрема рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 24.03.2010 року (а.с. 26-27 т. 1 кримінальної справи), яким було скасовано незаконне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 08.09.2009 року під головуванням ОСОБА_1
В рішенні апеляційного суду зазначено, що винесене ОСОБА_1 08.09.2009 року рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, оскільки він фактично підмінив висновок державної експертизи землевпорядної документації та зобов’язав всі державні органи прийняти його до негайного виконання з видачею позивачам бланків державних актів, не зважаючи на те, що проведення такої експертизи належить до компетенції Державного комітету України із земельних ресурсів, а не до компетенції Головного управління Держкомзему у Закарпатській області.
Вказані порушення призвели до неправильного вирішення ОСОБА_1 справи.
Враховуючи наведене, суд правильно прийшов до висновку, що в слідчого були достатні приводи та підстави для порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КПК України, а колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи від 14 липня 2010 року винесена правомірно.
Посилання апелянта на те, що кримінальна справа відносно нього порушена неправомочною особою є безпідставними, оскільки дана справа відносно ОСОБА_1 була порушена 14.07.2010 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Доводи апелянта про те, що суд безпідставно вказав на повторність звернення до суду з аналогічною скаргою, є необгрунтованими, оскільки суд прийняв скаргу до розгляду, вирішив її по суті, а даний довод навів в якості інформаційного, а не як підставу для відмови у задоволенні скарги.
Твердження апелянта про те, що відсутність достатніх даних, що вказують на ознаки злочину підтверджується ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 30 листопада 2010 року є надуманими, оскільки в даній ухвалі йшлося тільки про виключення із постанови суду помилкового судження про достатність даних щодо складу злочину. По суті постанову суду про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого про порушення відносно нього кримінальної справи апеляційний суд залишив в силі.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що постанова суду є законною, а доводи апеляції необґрунтованими. Підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
У Х В А Л И В :
апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 01 серпня 2011 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого прокуратури Закарпатської області від 14.07.2010 року про порушення кримінальної справи стосовно нього за ознаками злочину, передбаченого ст. 375 ч. 1 КК України – без зміни.
Судді: