ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 760/737/20

провадження № 61-18685св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром»,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року під головуванням судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив: зобов`язати відповідача повернути транспортний засіб - автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на цей автомобіль; зобов`язати відповідача повернути транспортний засіб - автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на цей автомобіль; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати - 20 000 грн, відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції - 1 933,10 грн, відсотки з урахуванням трьох відсотків річних - 928,77 грн, а також неустойку у порядку статті 785 ЦК України за період з 14 червня 2018 року до дати ухвалення рішення у справі.

В обґрунтування вимог вказував, що 14 червня 2016 року він та Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» (далі - ТОВ «НВП «Укргеологстром») уклали договори найму (оренди) двох автомобілів, за умовами яких, наймодавець передає в найм (оренду) належні йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортні засоби, а наймач приймає у тимчасове платне користування, строком на двадцять чотири календарних місяців, з моменту підписання акта прийому-передачі автомобіля.

Вказував, що укладені договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Похитайло О. О.

На виконання умов даних договорів транспортні засоби передано відповідачу за актами прийому-передачі № 955 та № 956, які складені 14 червня 2016 року.

Пунктом 17 договорів передбачено, що протягом десяти календарних днів з моменту закінчення строку дії цього договору, а також розірвання або припинення його дії, наймач зобов`язується передати наймодавцю автомобілі згідно з актом прийому-передачі у технічно справному стані з урахуванням зносу, що виник у період експлуатації транспортного засобу.

08 червня 2018 року від імені позивача уповноваженою особою ОСОБА_2, що діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Одарченко Н. І. від 06 червня 2018 року, направлено відповідачу рекомендовані листи з повідомленням про закінчення терміну дії договорів та про небажання наймодавця продовжувати дані договори, а також з вимогою про повернення наймодавцеві орендованих автомобілів із зазначенням дати часу та місця повернення орендованих автомобілів.

Ці листи відправлені відповідачу за двома адресами: за зареєстрованим місцезнаходженням та фактичним місцезнаходженням, та отримані уповноваженою особою відповідача, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення.

У зазначені час, дату та місце відповідач автомобілі не повернув, про що складено акт.

Відповідно до пункту 5 договорів орендна плата за користування автомобілем встановлена у розмірі 500 грн на місяць, яка виплачується наймодавцю за кожен календарний місяць оренди з розрахункового рахунку орендаря. Орендна плата за користування автомобілем сплачується не пізніше п`ятого числа поточного місяця.

Відповідач зобов`язання за договорами не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Солом`янський районний суд міста Києва рішенням від 21 жовтня 2021 року позов задовольнив частково.

Зобов`язав ТОВ «НВП «Укргеологстром» повернути ОСОБА_1 транспортний засіб марки RENAULT, модель LOGAN, тип ТЗ - легковий універсал-В, випуску 2010 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на цей автомобіль.

Зобов`язав ТОВ «НВП «Укргеологстром» повернути ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 на цей автомобіль.

Стягнув з ТОВ «НВП «Укргеологстром» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 18 000 грн, неустойку у розмірі 76 000 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 700,31 грн, три відсотки річних у розмірі 835,89 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що наявними у справі письмовими доказами наданими позивачем та дослідженими судом в їх сукупності підтверджено факт наявності між сторонами договірних правовідносин щодо оренди транспортних засобів.

Спірні договори найму (оренди) транспортних засобів у встановленому законом порядку розірвані не були, транспортні засоби протягом усього часу дії даних договорів перебували у власності та розпорядженні відповідача.

З урахуванням клопотання про застосування наслідків позовної давності, відповідач заборгував перед позивачем орендну плату за користування транспортними засобами у розмірі 18 000 грн за період з 14 грудня 2016 року до 14 червня 2018 року.

Через відсутність належних, допустимих та достовірних доказів повернення ТОВ «НВП «Укргеологстром» орендованих транспортних засобів власнику ОСОБА_1 , позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути транспортні засоби також підлягали задоволенню.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та у відповідності до статті 785 ЦК України, розмір неустойки за період з 14 червня 2018 року до 13 серпня 2021 року складав 76 000 грн.

Виходячи з того, що розмір заборгованості складав 18 000 грн, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 1 700,31 грн та три відсотки річних у розмірі 835,89 грн.

Київський апеляційний суд постановою від 19 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ТОВ «НВП «Укргеологстром» - Карташової К. І., залишив без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року залишив без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за оренду транспортних засобів є обґрунтованими, оскільки спірні договори найму (оренди) транспортних засобів у встановленому законом порядку розірвані не були, транспортні засоби протягом усього часу дії даних договорів перебували у користуванні відповідача.

Разом з тим, неукладення ТОВ «НВП «Укргеологстром» з Акціонерним товариством «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») договору на отримання поштових відправлень та відсутність у відділенні АТ «Укрпошта» копії довіреності на ім`я «Зварич» не свідчить про те, що громадянин Зварич не є уповноваженою особою ТОВ «НВП «Укргеологстром» на отримання поштової кореспонденції та про неотримання ним від імені товариства листів від позивача, а також про те, що за відсутності вказаного договору будь-яка особа, яка має довіреність, не може отримати поштове відправлення від імені товариства, оскільки укладення договору на отримання поштових відправлень та надання відповідної довіреності відбувається лише з ініціативи, в даному випадку, ТОВ «НВП «Укргеологстром».

Враховуючи те, що трирічний строк для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення заборгованості за період з 14 листопада 2016 року до 14 грудня 2016 року закінчився 06 грудня 2019 року, позивач до суду звернувся 31 грудня 2019 року, суд першої інстанції правомірно застосував до вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 14 листопада 2016 року до 14 грудня 2016 року позовну давність.

До неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 909/62/18), у зв`язку з чим доводи відповідача про застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог позивача про стягнення неустойки не заслуговують на увагу.

Таким чином, з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача на користь позивача неустойку у порядку статті 785 ЦК України у розмірі 76 000 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 700,31 грн та три відсотки річних у розмірі 835,89 грн, виходячи із суми заборгованості з орендної плати - 18 000 грн.

Через відсутність належних, допустимих та достовірних доказів повернення ТОВ «НВП «Укргеологстром» орендованих транспортних засобів власнику ОСОБА_1 , позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути транспортні засоби підлягали задоволенню.

Доводи відповідача щодо неотримання від позивача жодних рахунків, актів приймання-передачі послуг з моменту звільнення позивача (жовтень 2016 року), які б підтверджували здійснення господарської операції - надання автомобілів в оренду, та були б підставою для здійснення платежів, судом першої інстанції правильно оцінено критично, оскільки до суду не надано доказів того, що такі документи пред`являлися відповідачу позивачем у період з червня 2016 року до жовтня 2016 року, за який здійснено оплату.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2023 року ТОВ «НВП «Укргеологстром» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм частини четвертої статті 62, статей 78, 89, частин другої, четвертої, п`ятої статті 95, частини першої статті 257, частини другої статті 258 ЦПК України, статті 762 ЦК України, статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у побідних правовідносинах. Крім того, хоч в рішенні суду першої інстанції і вказано, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, проте суд першої інстанції не розглянув зазначене клопотання та в матеріалах справи відсутня ухвала про відмову у задоволенні цього клопотання.

Суди попередніх інстанцій ухвалили рішення за відсутності в матеріалах справи належним чином засвідчених письмових доказів, якими позивач обґрунтовував свій позов. При цьому, суди розглянули справу за позовом особи, яка не має підтверджених належним чином повноважень на ведення справи, що підтверджується наданими відповідачем доказами.

Відповідно до змісту рекомендованих повідомлень про вручення їх отримано за довіреністю особою «Зварич», проте ця особа заявнику не відома і довіреність на це ім`я товариство ніколи не видавало.

Суди проігнорували доводи відповідача щодо відсутності вини заявника стосовно повернення автомобілів. Бездіяльність позивача щодо страхування автомобілів, призвела до неможливості використовувати ці транспортні засоби, як це передбачалось на момент укладення договорів. Обов`язок зі здійснення страхування автомобілів кореспондувався з обов`язком здійснювати плату за користування цими автомобілями.

Відзив на касаційну скаргу інший учасник справи не подав

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 17 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Солом`янського районного суду міста Києва.

01 лютого 2024 року цивільна справа № 760/737/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 , та автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 , що підтверджується копіями відповідних свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

14 червня 2016 року ОСОБА_1 та ТОВ «НВП «Укргеологстром» уклали договір оренди автомобіля марки RENAULT, модель LOGAN, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Похитайло О. О.

Відповідно пункту 1 договору оренди наймодавець передає в найм (оренду) належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN, тип ТЗ - легковий універсал-В, випуску 2010 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , виданого Центром ДАІ 3206, дата першої реєстрації 08 вересня 2010 року, дата реєстрації 11 червня 2014 року, а наймач приймає в тимчасове платне користування, строком на 24 календарних місяців з моменту підписання акта прийому-передачі, вищевказаний автомобіль, який необхідний наймачу для здійснення виробничої діяльності.

Згідно з пунктом 5 договору оренди орендна плата за користування автомобілем встановлена у розмірі 500 грн на місяць, яка виплачується наймодавцю за кожен календарний місяць оренди з розрахункового рахунку орендаря. Орендна плата за користування автомобілем сплачується не пізніше п`ятого числа поточного місяця.

Пунктом 17 договору оренди передбачено, що протягом 10 календарних днів з моменту закінчення строку дії цього договору, а також розірвання або припинення його дії, наймач зобов`язується передати наймодавцю автомобіль згідно з актом прийому-передачі у технічно справному стані з урахуванням зносу, що виник у період експлуатації транспортного засобу.

Також, 14 червня 2016 року ОСОБА_1 та ТОВ «НВП «Укргеологстром» уклали договір оренди автомобіля марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Похитайло О. О.

Відповідно пункту 1 договору оренди наймодавець передає в найм (оренду) належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, тип ТЗ - загальний легковий вантажопасажирський-В, випуску 2006 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , колір - червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_5 , виданого Центром ДАІ 3206, дата першої реєстрації 06 червня 2008 року, дата реєстрації - 30 липня 2014 року, а наймач приймає в тимчасове платне користування, строком на 24 календарних місяців з моменту підписання акта прийому-передачі, вищевказаний автомобіль, який необхідний наймачу для здійснення виробничої діяльності.

Згідно з пунктом 5 договору оренди орендна плата за користування автомобілем встановлена у розмірі 500 грн на місяць, яка виплачується наймодавцю за кожен календарний місяць оренди з розрахункового рахунку орендаря. Орендна плата за користування автомобілем сплачується не пізніше п`ятого числа поточного місяця.

Пунктом 17 договору оренди передбачено, що протягом 10 календарних днів з моменту закінчення строку дії цього договору, а також розірвання або припинення його дії, наймач зобов`язується передати наймодавцю автомобіль згідно з актом прийому-передачі у технічно справному стані з урахуванням зносу, що виник у період експлуатації транспортного засобу.

Згідно з актом приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу від 14 червня 2016 року № 955 орендодавець належним чином передав, а орендар прийняв транспортний засіб марки ГАЗ, модель 33023-212, тип ТЗ - загальний легковий вантажопасажирський-В, випуску 2006 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , колір - червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_5 , виданого Центром ДАІ 3206. Також передано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 та поліс № АЕ/5886278 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10 грудня 2015 року.

Відповідно до акта приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу від 14 червня 2016 року № 956 орендодавець належним чином передав, а орендар прийняв транспортний засіб автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN, тип ТЗ - легковий універсал-В, випуску 2010 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , виданого Центром ДАІ 3206. Також передано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та поліс № АІ/8269747 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20 червня 2015 року.

09 червня 2018 року представником позивача ОСОБА_2 надіслано до відповідача лист від 08 червня 2018 року, в якому повідомлено про те, що строк дії договорів найму (оренди) автомобілів закінчується 14 червня 2018 року та наймодавець ОСОБА_1 не бажає продовжувати термін дії договорів.

Також запропоновано для виконання договорів здійснити 14 червня 2018 року о 19:00 год. за адресою: вул. Академіка Вільямса, 6-А, м. Київ, повернення автомобілів марки RENAULT, модель LOGAN, тип ТЗ - легковий універсал-В, випуску 2010 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , виданого Центром ДАІ 3206 та марки ГАЗ, модель 33023-212, тип ТЗ - загальний легковий вантажопасажирський-В, випуску 2006 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , колір - червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_5 , виданого Центром ДАІ 3206, з оренди, оформивши це відповідними актами приймання-передачі.

Цей лист представником позивача надіслано відповідачу за двома адресами: вул. Котельникова, 23, м. Київ, 03115 та вул. Металістів, 20, м. Київ, 03057.

Зазначену кореспонденцію отримано за вказаними адресами представником за довіреністю Зварич, що підтверджується відповідними відмітками на рекомендованих повідомленнях.

Відповідно до акта від 14 червня 2018 року, складеного адвокатом Постульгою В. Є., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , встановлено, що за адресою: вул. Академіка Вільямса, 6-А, м. Київ, 14 червня 2021 року з 18:45 год. до 19:30 год. відсутні транспортний засіб марки RENAULT, модель LOGAN, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , та транспортний засіб марки ГАЗ, модель 33023-212, реєстраційний номер - НОМЕР_5 . Уповноважені особи відповідача транспортні засоби не повернули.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

За змістом статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 ЦК України).

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами Закону про оренду, ЦК України та ГК України.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 914/4238/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/14032/17, від 09 вересня 2019 року у справі № 910/16362/18, від 13 грудня 2019 року у справі № 910/20370/17.

Положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами існували договірні правовідносини щодо оренди транспортних засобів.

Пунктом 12-13 вказаних договорів оренди встановлено, що зміни, які вносяться до договору, його розірвання можливі тільки за згодою сторін, а в разі відсутності такої згоди - в судовому порядку. Питання внесення змін та доповнень до договору розглядається сторонами протягом 20 днів та оформляється договором про внесення змін та доповнень, який є невід`ємною частиною цього договору.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що договори найму (оренди) транспортних засобів були розірвані сторонами за їхньою згодою суду не надано.

09 червня 2018 року представником позивача ОСОБА_2 надіслано до відповідача лист від 08 червня 2018 року, в якому повідомлено про те, що строк дії договорів найму (оренди) автомобілів закінчується 14 червня 2018 року та наймодавець ОСОБА_1 не бажає продовжувати термін дії договорів.

Також запропоновано для виконання договорів здійснити 14 червня 2018 року о 19:00 год. за адресою: вул. Академіка Вільямса, 6-А, м. Київ, повернення зазначених автомобілів, оформивши це відповідними актами приймання-передачі.

Цей лист представником позивача надіслано відповідачу за двома адресами: вул. Котельникова, 23, м. Київ, 03115,та вул. Металістів, 20, м. Київ, 03057.

Зазначену кореспонденцію отримано за вказаними адресами представником за довіреністю, що підтверджується відповідними відмітками на рекомендованих повідомленнях.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що спірні договори найму (оренди) транспортних засобів у встановленому законом порядку розірвані не були, транспортні засоби протягом усього часу дії цих договорів перебували у користуванні відповідача, належних, допустимих та достовірних доказів повернення ТОВ «НВП «Укргеологстром» орендованих транспортних засобів власнику ОСОБА_1 матеріали справи не містять, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути транспортні засоби та стягнення з відповідача плати за оренду транспортних засобів.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до змісту рекомендованих повідомлень про вручення їх отримано за довіреністю особою «Зварич», проте ця особа заявнику не відома і довіреність на це ім`я товариство ніколи не видавало є безпідставними, оскільки кореспонденція надіслана за місцем реєстрації юридичної особи та фактичного місцезнаходження ТОВ «НВП «Укргеологстром», відповідно до відміток на рекомендованих поштових повідомленнях вручена представнику відповідача за довіреністю. Інших обставин суди попередніх інстанцій не встановили.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, враховуючи період заборгованості з орендної плати за користування транспортними засобами, клопотання відповідача про застосування наслідків позовної давності, заяву позивача про збільшення позовних вимог, дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 18 000 грн, неустойки у порядку статті 785 ЦК України у розмірі 76 000 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 700,31 грн та трьох відсотків річних у розмірі 835,89 грн. При цьому, відповідачем свого розрахунку заборгованості до суду не надано.

Доводів щодо розміру заборгованості з орендної плати, неустойки, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, касаційна скарга не містить.

Посилання в касаційній скарзі на відсутність вини відповідача у поверненні автомобілів, бездіяльність позивача щодо страхування автомобілів, яка призвела до неможливості використовувати ці транспортні засоби є необґрунтованими, оскільки невиконання ОСОБА_1 свого обов`язку зі страхування автомобілів не впливає на обов`язок відповідача повернути автомобілі та сплатити орендну плату у відповідності до умов укладених договорів.

Доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які засвідчені належним чином, суди розглянули справу за позовом особи, яка не має підтверджених належним чином повноважень на ведення справи, а також відсутня ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, не заслуговують на увагу, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, факт укладення зазначених договорів оренди, актів приймання-передачі, їх зміст та умови не заперечувались відповідачем під час розгляду справи та не викликали сумніву у судів, матеріали справи містять копії договору про надання адвокатських послуг, ордеру, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката (а. с. 18-21), а тому саме лише не засвідчення копій документів, доданих до позовної заяви, не є підставою для скасування оскаржених судових рішень.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Доводи заявника про порушення порядку дослідження доказів слід визнати такими, що не вплинули на правильність вирішення спору у цій справі.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров