Справа № 331/21/25

Провадження № 1-кс/331/35/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України.

В обґрунтування скарги зазначено, що з 30.10.2024 року ОСОБА_2 знаходиться під вартою незаконно, на підставі фальшивої ухвали, бо судового засідання 29.10.2024 суддями Ленінського районного суду м. Запоріжжя не проводилося. Всі факти і доводи він зазначить у засіданні.

Дослідивши подану скаргу, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

Відповідно до норм КПК України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, обраний зборами суддів зі складу суду, до повноважень яких належить здійснення у порядку, передбаченому законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на досудовому слідстві.

Згідно із ч.3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Так, відповідно до вимог ч.1 та ч.3 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Із поданої скарги вбачається, що скаржник не ставить під сумнів існування ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто не оспорює наявність підстави для тримання його під вартою, а посилається на порушення порядку постановлення даної ухвали, що, на переконання слідчого судді, свідчить про його незгоду із зазначеною ухвалою.

У той же час, повноваженнями щодо перегляду судових рішень, у тому числі, з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень ст.ст. 396, 407-412 КПК України наділений суд апеляційної інстанції.

Таким чином, у даному випадку у слідчого судді відсутні повноваження розглядати скаргу на незаконне утримання обвинуваченого ОСОБА_2 у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» у порядку, передбаченому ст. 206 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для повернення скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України, особі, яка її подала.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 26, 206, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя           ОСОБА_1