ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р.                                                                 справа № 300/7749/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 3428,89 грн, -

                                                              ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 3428,89 грн.

Позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області мотивовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом у загальній сумі 3428,89 гривень, що виник внаслідок несплати земельного податку з фізичних осіб відповідно до податкового повідомлення-рішення №2290510-2413-0913 від 27.09.2022. Позивач просить стягнути в дохід бюджету вказану заборгованість з відповідача, яка не сплачена останнім самостійно у встановленому законом порядку.

Ухвалою від 12.11.2024 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження у справі з позначкою "судова повістка" направлена відповідачу за адресою місця проживання та вручена особисто, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, ОСОБА_1 правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа належить до вирішення за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області та є платником земельного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг відповідача становить 3428,89 грн, який утворився внаслідок несплати земельного податку з фізичних осіб за податковий період 2022 рік відповідно до податкового повідомлення-рішення №2290510-2413-0913 від 27.09.2022.

Вказане податкове повідомлення-рішення надсилалося відповідачу. Поштові відправлення були вручені відповідачу особисто, про що свідчать рекомендовані повідомлення (а.с.6).

У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" за № 0034833-1308-0901 від 14.09.2021 із детальним розрахунком суми боргу. Вказана вимога надсилалася відповідачу та була вручена, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с.5).

З підстав не погашення на момент звернення до суду заборгованості відповідачем, позивач подав даний позов про стягнення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування".

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 287.5 ст. 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.156 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктами 42.1, 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Статтею 56 ПК України встановлено порядок оскарження рішень контролюючих органів. За положенням пункту 56.15 статті 56 ПК України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до підпункту   56.18 статті 56 ПК України   при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов`язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов`язання вважається неузгодженим.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №2290510-2413-0913 від 27.09.2022 вручене відповідачу у порядку ст. 42 ПК України особисто під розписку. Дане ППР Григорчуком В.Д. не оскаржувалося, відповідних доказів суду не надано.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Оскільки вищевказане ППР не оскаржене відповідачем, тому  грошове зобов`язання у розмірі 3428,89 грн  є узгодженим.

Платник податку несе відповідальність за своєчасне та повне погашення узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановлену Кодексом (п. 54.5 ст. 54 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з вимогами підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України  у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом з`ясовано, що направлена відповідачу податкова вимога форми "Ф" за № 0034833-1308-0901 від 14.09.2021 є врученою відповідачу. На час розгляду справи податкова вимога не оскаржена та не відкликана.

Відповідно до приписів п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). На підставі вищенаведеного контролюючим органом інших вимог платнику не надсилалося.

Податковий борг відповідача підтверджується також довідкою про податковий борг станом 18.09.2024 та витягами з інтегрованої картки обліку платника податків, які містяться в матеріалах справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пп. 20.1.19., пп.20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 3428,89 грн  є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, ОСОБА_1 суду не надано.

На переконання суду відповідач зобов`язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальним для вирішення цього спору.

Оскільки на час розгляду справи податковий борг відповідачем в добровільному порядку не сплачено, відповідних доказів, які б підтверджували погашення такого боргу чи спростовували доводи позивача, відповідачем не пред`явлено, тому суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з ОСОБА_1 в дохід бюджету податкового боргу в сумі 3428,89 гривень є обґрунтованими, а позов таким, який слід задовольнити. 

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору не належать до відшкодування позивачу. Доказів понесення інших витрат суду не подано.  

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід бюджету заборгованість на суму 3428,89 грн (три тисячі чотириста двадцять вісім гривень вісімдесят дев`ять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

        Суддя                                                                                                Гомельчук С.В.