Справа № 337/5830/24

Номер провадження 2/337/158/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

09 січня 2025 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., представника позивача ОСОБА_4, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, про позбавлення батьківських прав, -

УСТАНОВИВ:

28.10.2024 позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем, з яким вона перебуває у шлюбі, народилася донька ОСОБА_3 . Батько не виконує своїх обов`язків по відношенню до дитини, не займається її вихованням та утриманням. У 2021 році міграційними органами він був депортований до Азейбаржану. У зв`язку з зазначеними обставинами позивач просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 11.11.2024 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче засідання.

09.01.2025 у справі проведено підготовче засідання, справа призначена до розгляду відкритому судовому засіданні.

У судове засідання позивачка не з`явилася, забезпечивши явку свого представника. Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позов. Суду пояснив, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини не виконує, не займається її вихованням та утриманням. Позивачка позбавлена можливості вивезти дитину на відпочинок або лікування за кордон, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання 17.12.2024, 09.01.2025 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом розміщення на офіційному веб-порталі суду оголошення про час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника. Надав суду висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача.

Враховуючи наявність достатніх даних для вирішення спору, а також наявність правових підстав відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з положеннями ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини (ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з положеннями ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. При цьому, вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав встановлено ч. 1 ст. 164 СК України, за змістом якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з п. 15 постанови Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до зазначених норм права, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно дитини.

Проте, між інтересами дитини та заходом впливу на батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над застосуванням такого крайнього заходу впливу на відповідача, як позбавлення його батьківських прав. Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість потребує спеціального захисту та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей. За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При ухваленні даного рішення суд враховує положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. 9 п. 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем мешкання дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов`язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин Азербайджанської Республіки та ОСОБА_1 , 26.07.2016 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 03.04.2019. Згідно зі свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 14.05.2020 малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини зазначений ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

З відповіді Управління державної міграціїної служби України в Запорізькій області від 25.12.2024 вбачається, що ОСОБА_2 не перебуває на території України.

Також суд враховує висновок органу опіки та піклування від 03.01.2025 № 21.01/03-30/13 про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1983 р.н., відповідно до якого орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, діючи в інтересах малолітньої дитини, дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд вважає вказаний висновок обґрунтованим, оскільки він складений за результатами ретельної перевірки умов життя дитини. Цей висновок узгоджується із обставинами, встановленими безпосередньо судом.

Проживання батька на території іншої держави без участі у вихованні дитини, піклуванні про нею, є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя. Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 520/8264/19. Зокрема Верховний Суд зазначив, що відповідачем було свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що у свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України. При цьому такі життєві умови були обрані відповідачем після народження дітей, перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе піклуватися про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є законними, обґрунтованими, оскільки досліджені судом обставини переконливо доводять, що відповідач ухилявся та продовжує ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків. Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - ОСОБА_2 (громадян Азербайджанської Республіки, ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району (місцезнаходження: м. Запоріжжя, бульв. Будівельників, б. 19, код ЄДРПОУ 37573712).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ