УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

09 січня 2025 року

м. Київ

справа №160/7637/24

адміністративне провадження № К/990/51406/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року

у справі №160/7637/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач, скаржник), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області від 01 березня 2024 року № 046050019828 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФ України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 лютого 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1- 5/2018 (764/15).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФ України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ПФ України в Хмельницькій області 31 грудня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою Верховного Суду.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначає, що звертаючись з апеляційною скаргою вдруге разом зі скаргою та заявою про поновлення процесуального строку відповідач подав документ про сплату судового збору, що свідчить про відсутність з боку суб`єкта владних повноважень зловживань та добросовісне виконання свого права на апеляційне оскарження. Крім того, поважність підстав пропуску строку відповідач пов`язує з введенням воєнного стану в Україні, що, на його думку, може бути самостійною підставою для поновлення процесуального строку.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

За змістом положень статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення; у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження - з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу, а саме, у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Тим часом безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що вперше ГУ ПФ України в Хмельницькій області звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції 01 липня 2024 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою від 31 липня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд, відмовивши відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, залишив апеляційну скаргу ГУ ПФ України в Хмельницькій області без руху на підставі статті 169 КАС України, у зв`язку з несплатою судового збору.

Надалі Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 вересня 2024 року, відмовивши у задоволенні клопотання заявника про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та констатувавши факт неусунення ним у встановлений судом строк недоліків як таких, повернув йому апеляційну скаргу.

Вказана ухвала суду про повернення апеляційної скарги ГУ ПФ України в Хмельницькій області не була оскаржена.

09 листопада 2024 року територіальний орган Пенсійного фонду України повторно звернувся із апеляційною скаргою, сплативши судовий збір і водночас порушивши питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, пропуск якого обґрунтовував обставинами тимчасової відсутності бюджетних коштів на цілі сплати судового збору та повернення у зв`язку з цим первинної своєчасно поданої апеляційної скарги через несплату судового збору.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 листопада 2024 року, визнавши неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у задоволенні вказаного вище клопотання й залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали навести інші поважні підстави пропуску строку звернення.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Разом з тим, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

ГУ ПФ України в Хмельницькій області подало до апеляційного суду заяву про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, в якій навів обґрунтування поважності пропуску ним строку на апеляційне оскарження, аналогічні за змістом тим, що й в попередній заяві, та оцінка яким вже була надана апеляційним судом в ухвалі від 14 листопада 2024 року.

Розглянувши подане клопотання, Третій апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у його задоволенні та у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 02 грудня 2024 року.

Третій апеляційний адміністративний суд виходив з того, що заявник не довів наявність обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року.

Суд апеляційної інстанції також зауважив, що визначене нормами КАС України право особи на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою після її повернення, не є безумовним і має реалізовуватися особою добросовісно, тобто повторна апеляційна скарга має бути подана з урахуванням встановлених процесуальним законом строків. У той же час у суду не виникає безумовного обов`язку щодо відкриття апеляційного провадження в разі подання повторної апеляційної скарги після повернення первинної. Відповідне питання вирішується з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином, територіальний орган Пенсійного фонду України, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини третьої статті 2 КАС України передбачено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, положення частини першої якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

До того ж, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 28 лютого 2023 року у справі №400/6312/21, від 02 жовтня 2024 року у справі №520/10306/2020 наголосив на тому, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Разом з тим, у вищезазначених постановах Суд дійшов висновку, що не є обґрунтованою підставою для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження посилання на неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги через відсутність коштів на рахунках. Верховний Суд зазначає, що відсутність та/або обмежене фінансування установи не може бути підставою як для звільнення його від сплати судового збору, так і для поновлення процесуального строку, встановленого законом.

Також, надаючи оцінку доводам Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо поважності підстав пропуску строку у зв`язку з запровадженням воєнного стану в Україні, Суд зазначає, що питання поновлення процесуального строку з підстав запровадження воєнного стану вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Тобто, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути обґрунтованою підставою для поновлення строку.

Колегія суддів зауважує, що у касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не наводить обставин, які вплинули на можливість дотримання процесуального строку, у причинно-наслідковому зв`язку з запровадженим воєнним станом в Україні.

Таким чином, Третій апеляційний адміністративний суд, врахувавши вищевказані норми процесуального закону та висновки касаційного суду, обґрунтовано ухвалою від 02 грудня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункт 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої статті 333 Кодексу у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За викладених обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу ГУ ПФ України в Хмельницькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року слід визнати необґрунтованою, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Аналогічна позиція щодо визнання касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 12 травня 2022 року у справі №160/7155/21, від 25 жовтня 2022 року у справі №300/4946/21.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі №160/7637/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді В.М. Бевзенко

Т.Г. Стрелець