Справа № 538/27/25

        Провадження № 2-н/538/17/25

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

10 січня 2025 року   м. Лохвиця

Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області Кунець М.Г., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

       09 січня 2025 року до Лохвицького районного суду Полтавської області надійшла заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Перевіривши зазначену заяву та додані до неї матеріали на відповідність вимогам процесуального закону, суд прийшов до висновку, що вона не відповідає вимогам, передбачених статтею 163 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України), що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Згідно вимог частини першої статті 160 ЦПК України, наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу та відповідно до частини першої статті 167 ЦПК України, розгляд заяви проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Відповідно до частини третьої статті 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Статтею 161 ЦПК України, встановлено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, зокрема, заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; а також вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п.п. 4, 5 ч.1 ст. 161 ЦПК України).

Також, відповідно до частини п`ятої статті 183 Сімейного кодексу України (далі-СК України), той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Отже, чинне законодавство наділяє правом на стягнення аліментів того з батьків, з ким проживає дитина.

Таким чином, місце проживання дитини є істотною умовою для розгляду заяви про видачу судового наказу, тобто може вплинути на висновок суду про права та обов`язки заявника і боржника.

Згідно положень пункту 5 частини другої статті 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До того ж, у відповідності до пункту 4 частини третьої статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Враховуючи положення частини третьої статті 181, частини п`ятої статті 183 СК України, суд дійшов висновку, що заявницею до заяви про видачу судового наказу не додано доказів того, що в неї виникло право грошової вимоги до боржника щодо стягнення аліментів, оскільки нею належним чином не доведено перебування малолітнього сина на її утриманні.

До заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів заявницею не надано будь-якого доказу на підтвердження того, що малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні, а також в матеріалах справи відсутня інформація щодо місця реєстрації проживання дитини, а тому, право вимоги заявника не є очевидним, оскільки є спір про наявність самого права заявника звертатися до суду із такою заявою.

Заявник зобов`язаний додати до заяви про видачу судового наказу документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обгрунтовує свої вимоги (ч.4 ст.163 ЦПК України).

Таким чином, встановлено, що заявником при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини порушені вимоги статті 163 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України.

За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (ч.2 ст.167 ЦПК України).

Тому, за таких обставин у видачі судового наказу слід відмовити.

Одночасно суд роз`яснює, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч.1 ст.166 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163, 165, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.181,183 Сімейного кодексу України, суддя,

п о с т а н о в и в:

1. Відмовити ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

2. Роз`яснити заявниці, що відповідно до частини першої статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для її повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

4. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня складення цієї ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                         Мирослава КУНЕЦЬ