Справа № 298/754/24

Номер провадження 1-кс/298/1/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 січня 2025 року                                                         с-ще Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Ужгородської окружної прокуратури  ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4  та його захисника - адвоката  ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Великий Березний клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області  ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Ужгород Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, судимого вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 3 жовтня 2022 року за ч.1 ст.204 КК України до штрафу в розмірі 63750 гривень, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3  ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12024071070000058 від 13 березня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоющодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024071070000058 від 13 березня 2024 рокуза ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що органом досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2024 року, ОСОБА_7 , усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу психотропних речовин є можливість швидко незаконно збагатитись, а також будучи обізнаною про місця та осіб, у яких можна придбати психотропну речовину метамфетамін, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій, організувала стійку злочинну групу, до складу якої залучила своїх знайомих ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яких забезпечувала з вказаного періоду часу психотропною речовиною «метамфетамін», а останні в свою чергу, дотримуючись заходів конспірації, на виконання своїх функцій, в подальшому збували її за грошові кошти особам, схильним до їх вживання на території м.Ужгород та Ужгородського району Закарпатської області, розподіляючи між собою грошові кошти, отримані від збуту таких заборонених в обігу речовин.

Вказує, що для вчинення злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, ОСОБА_7 здійснювала загальне керівництво та координацію діями всіх учасників організованої групи, спільно з іншими учасниками організованої групи розробляли план вчинення злочинів, координування їх дій під час готування та вчинення кримінальних правопорушень, розподіляли ролі між усіма учасниками організованої групи, встановлювали загальновизначені правила поведінки та конспірації в організованій групі, забезпечували дотримання їх учасниками, здійснювали облік збутих психотропних речовин, розподіляли отримані від вчинення протиправної діяльності грошові кошти між учасниками групи, підшуковували інших учасників організованої групи та збували психотропні речовини, отримані перед цим ОСОБА_7 у невстановленому органом досудового розслідуванні місці та невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Організована група, очолювана ОСОБА_7 , характеризувалась попередньою зорганізованістю у спільне об`єднання осіб для вчинення корисливих злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин; стабільністю і згуртованістю членів групи, що виразилось у незмінності складу учасників злочинної групи та тривалості їх дій у період з березня 2024 року по теперішній час; детальною організацією функціонування групи у вигляді чіткого виконання кожним відведеної йому ролі та виконання вказівок організатора ОСОБА_7 ; обізнаністю всіх членів організованої групи з планом злочинних дій, спрямованим на досягнення єдиної злочинної мети; обізнаністю всіх членів злочинної групи з планом злочинних дій та свідомого виконання своїх функцій кожним із них.

Вказана організована група попередньо, умисно та добровільно зорганізувалась в єдине злочинне об`єднання, метою діяльності якого було незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин мешканцям Закарпатської області, з метою незаконного збагачення.

ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , як активні учасники організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, діючи як виконавці, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівкою організатора групи ОСОБА_7 , безпосередньо приймали участь у придбанні психотропних речовин для їх подальшого збуту у роздріб, а також у зберіганні, зважуванні та фасуванні з метою збуту психотропних речовин, безпосередньо приймали участь у незаконному збуті таких речовин особам, що схильні до їх вживання, особисто займались підшукуванням осіб для подальшого збуту їм психотропних речовин, за обумовлену перед тим грошову вартість.

У складі організованої групи ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 умисно, з корисливих мотивів, вчинили ряд злочинів, пов`язаних з незаконним обігом психотропних речовин на території м. Ужгорода та Ужгородського району.

Так, ОСОБА_7 виконуючи функції організатора у складі організованої нею групи, на у середині липня 2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 11.07.2024, діючи разом із ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_10 в організованій групі, реалізовуючи єдиний злочинний план з незаконного збагачення шляхом збуту заборонених в обігу речовин, з корисливих мотивів, умисно, повторно, незаконно придбала у невстановлених осіб та місці з метою подальшого збуту останніми, невстановлену кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін, яку з метою подальшого збуту до 14.38 год. 11.07.2024 зберігала за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Надалі, ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою незаконного збагачення, діючи як організатор та виконавець, 11.07.2024 о 14 год. 38 хв., перебуваючи спільно зі своїм співмешканцем ОСОБА_4 у квартирі за місцем свого проживання, що за адресою АДРЕСА_3 , в ході проведення контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки, отримала від особи зі зміненими анкетними даними ОСОБА_11 грошові кошти в розмірі 1000 грн., після чого з метою реалізації єдиного злочинного плану на незаконний збут психотропних речовин, передала вказані кошти ОСОБА_4 та надала йому вказівку збути ОСОБА_11 психотропну речовину - метамфетамін.

У свою чергу, ОСОБА_4 , на досягнення єдиного злочинного плану, згідно розподілених функцій, діючи як виконавець в організованій ОСОБА_7 групі, після отримання від останньої психотропної речовини - метамфетамін, реалізовуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на збут психотропних речовин, умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, до 14:38 год. 11.07.2024 зберігав з метою збуту, за місцем тимчасового перебування за адресою АДРЕСА_3 .

Цього ж дня, 11.07.2024 о 14 год. 38 хв. ОСОБА_4 , діючи як виконавець в організованій ОСОБА_7 групі на виконання єдиного злочинного плану та вказівки останньої, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, розфасував та збув особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_11 зіп-пакет з вмістом психотропної речовини, який останній в подальшому відразу добровільно видав працівникам поліції, всередині якого згідно висновку експерта знаходилась психотропна речовина - метамфетамін, масою 0,1629 г.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, а також незаконному збуті психотропних речовин, вчинених організованою групою.

Окрім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 , виконуючи функції організатора у складі організованої нею групи, у середині вересня 2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 19.09.2024, діючи разом із ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 у складі організованої групи, реалізовуючи єдиний злочинний план з незаконного збагачення шляхом збуту заборонених в обігу речовин, з корисливих мотивів, умисно, повторно, незаконно придбала у невстановлених осіб та місці з метою подальшого збуту останніми, невстановлену кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено — метамфетамін, яку розділила на частини та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.09.2024 зберігала за місцем реєстрації за адресою АДРЕСА_3 , та за попередньою домовленістю передала для подальшого продажу у роздріб ОСОБА_4 .

У свою чергу, ОСОБА_4 , на досягнення єдиного злочинного плану, згідно розподілених функцій, діючи як виконавець в організованій ОСОБА_7 групі, після отримання від останньої психотропної речовини - метамфетамін, реалізовуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на збут психотропних речовин, умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, до 06:27 год. 19.09.2024 зберігав з метою збуту, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , психотропну речовину метамфетамін, загальною масою, згідно висновку експерта від 08.10.2024 № СЕ-19/107-24/10650-НРПРАП - 0, 0413 грама.

Окрім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 , виконуючи функції організатора у складі організованої нею групи, у середині вересня 2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 19.09.2024, діючи разом із ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 у складі організованої групи, реалізовуючи єдиний злочинний план з незаконного збагачення шляхом збуту заборонених в обігу речовин, з корисливих мотивів, умисно, повторно, незаконно придбала у невстановлених осіб та місці з метою подальшого збуту, невстановлену кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін та психотропну речовину, обіг якої заборонений - МДМА.

Надалі, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 діючи в організованій групі, на досягнення єдиного злочинного плану, реалізовуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на збут психотропних речовин, умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків до 07:01 год. 19.09.2024 зберігали з метою збуту вищевказані психотропні речовини за місцем їхнього тимчасового проживання за адресою АДРЕСА_4 , загальна маса яких, згідно висновків експерта № СЕ-19/107-24/10770-НРПРАП від 09.10.2024, № СЕ-19/107-24/10654- НРПРАП від 08.10.2024 та № СЕ-19/107-24/10656-НРПРАП від 08.10.2024 - метамфетаміну становить 2,9991 грама, та згідно висновку експерта № СЕ-19/107-24/10660-НРПРАП від 08.10.2024, - МДМА становить 0,4153 грама.

Зазначає, що 19 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.307 КК України.

19 вересня 2024 року слідчим суддею Великоберезнянського районного суду було обрано запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави 700000,00 гривень, строком до 17.11.2024 включно.

22 жовтня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.307 КК України.

14 листопада 2024 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду було продовжено запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави 484 480,00 гривень, строком до 10.01.2025 включно.

Наявність обґрунтованої підозри повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки; протоколом огляду та вручення грошових коштів; постановами про визнання предметів речовими доказами; протоколами добровільної видачі; протоколами про результати проведення візуального спостереження за особами; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відео контроль особи; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; висновками експертів; та іншими зібраними доказами і матеріалами досудового розслідування.

На думку сторони обвинувачення, докази, які зібрані на даному етапі слідства в достатній мірі достатні для обрання запобіжного заходу та обґрунтовують підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Метою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочини, які інкримінуються ОСОБА_4 , є особливо тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме з такими республіками як Румунія, Угорщина, Словаччина та Польща, що дає підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України;

- незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. Будучи обізнаним про осіб, які були свідками та яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 може незаконно впливати на них, а також на осіб, які будуть встановлені та покази яких матимуть суттєве значення для неупередженого досудового розслідування, а також їх родичів з метою дачі, зміни ними показань на його користь. Аналогічним чином ОСОБА_4 зможе впливати ще на експертів та спеціалістів, які вже залучені для проведення експертиз та в подальшому можуть бути залучені до проведення інших судових експертиз. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань або відмови від надання таких. Окрім цього, ОСОБА_4 зможе впливати на інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Знаходячись на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, а також переїжджати в інші регіони та області України, чим ускладнить проведення з останнім слідчих та процесуальних дій;

- знищити, сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчиненого злочину. Існування даного ризику, обґрунтовано тим, що на даному етапі досудового розслідування не виявлено місця виготовлення та пакування наркотичних засобів та психотропних речовин, не встановлено інших осіб та використовувані ними засоби для виготовлення, пакування та розповсюдження наркотичного засобу, що можуть бути виявлені і використані як докази, є підстави вважати, що такі знаходяться в іншому місці, у інших осіб, про що підозрюваний може бути обізнаний, і до знищення чи приховування яких підозрюваний може вдатися перебуваючи на волі;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, будучи на волі, ОСОБА_4 й надалі матиме можливість вчиняти кримінальні правопорушення, зокрема і надалі здійснювати збут психотропних речовин, з метою отримання прибутку.

Зазначає, що підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.

На думку слідчого, ОСОБА_4 на підставі вагомих доказів обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який у випадку визнання винним, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років; стан здоров`я якого не перешкоджає утриманню під вартою. Таким чином, інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на вищенаведене, слідчий за погодженням з прокурором просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, на 60 діб в межах строку досудового розслідування.

Захисником підозрюваного ОСОБА_4 – адвокатом ОСОБА_5 подано клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому просить змінити обраний відносно гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід непов`язаний із триманням під вартою. У разі не зміни, не застосування судом до гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , більш м`якого запобіжного заходу, просить зменшити (визначити) заставу достатню для забезпечення виконання підозрюваним гр. ОСОБА_4 , покладених на нього обов`язків передбачених КПК України - в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання захисник послався на те, що протягом останніх 4-х місяців ОСОБА_4 має зразкову поведінку і виконує всі обов`язки, які покладені на нього кримінальним процесуальним законодавством як на підозрюваного, а згодом і обвинуваченого, що вказує на його сумлінність, правосвідомість та високу повагу до правосуддя в цілому. ОСОБА_4 визнає свою вину, приймає активну участь в розгляді даного кримінального провадження, бажає надавати показання. Просить врахувати, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, а саме: наявність у ОСОБА_4 на соціальному утриманні дідуся ОСОБА_12 , 1943 р.н., інваліда II групи, дитина війни, відсутність судимості, позитивну його характеристику як активного учасника суспільства.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав наведених в ньому, просив продовжити підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, вважаючи мету і підстави такого обґрунтованими. Додатково зазначив, що підозра ОСОБА_4 є обгрунтованою, а ризики, які стали підставою для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати. Наголосив на тому, що внаслідок великого обсяг слідчих дій, які слід провести в даному провадженні, кількості підозрюваних, обсяг призначених експертиз, завершити досудове розслідування неможливо до 10.01.2025, тому просить продовжити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 19.02.2025. Стосовно задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою заперечив.

В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою заперечив. Просив задовольнити подане ним клопотання та змінити підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Також просив зменшити розмір застави, оскільки діючий розмір такої для ОСОБА_4 є непомірно великий.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, просив задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу та клопотання про зміну запобіжного заходу, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

19 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

19 вересня 2024 року ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області щодо  ОСОБА_4  обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 17 листопада 2024 року включно, визначено заставу в розмірі  700000 (сімсот тисяч) гривень.

22 жовтня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2024 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024071070000058, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2024 - до п`яти місяців, тобто до 19 лютого 2025 року, включно.

14 листопада 2024 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було продовжено запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 484 480,00 гривень, строком до 10.01.2025 включно.

Положеннями ч. 3 ст.199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071070000192 від 24 грудня 2024 року; постанова про проведення контролю за вчинення злочину від 31.05.2024; протокол вручення технічних засобів від 11 липня 2024 року; протокол огляду заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів від 11 липня 2024 року; протокол огляду особи і вручення грошових коштів від 11 липня 2024 року; протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 11 липня 2024 року; рапорт о/у СКП відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_13 від 11 липня 2024 року; заява ОСОБА_11 від 11 липня 2024 року, довідка щодо отримання грошових коштів від 11 липня 2024 року; протокол огляду та вилучення придбаного товару від 11 липня 2024 року; постанова про призначення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 12 липня 2024 року; висновок експерта №СЕ-19/107-24/7644-НЗПРАП від 26.07.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 12 липня 2024 року; протокол обшуку від 19.09.2024; акт застосування службового собаки від 19.09.2024; постанова про визнання предметів та документів речовими доказами від 19.09.2024; постанова про призначення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 2 жовтня 2024 року; висновок експерта №СЕ-19/107-24/10650-НЗПРАП від 08.10.2024; повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри на нову підозру від 22 жовтня 2024 року; повідомлення про підозру від 19.09.2024, протокол затримання від 19.09.2024 та інші матеріали кримінального провадження.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно зазначає, що вказане було встановлено слідчими суддями при ухваленні рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу, продовження такого запобіжного заходу.

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочинів, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та в доданих матеріалах, а також з того, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і хоча на даному етапі не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий за погодженням з прокурором вказав на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_4 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.

Оскільки на даний час триває досудове розслідування та в межах нього, як зазначено стороною обвинувачення, для встановлення всіх обставин проводяться слідчо-розшукові заходи, спрямовані на встановлення всіх осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, місця знаходження та вилучення речових доказів, що можуть бути використані як речові докази, слідчий суддя вважає також доведеним і ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із зазначених речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результат.

Крім того, з огляду на характер інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обґрунтовано підозрюється (ч.3 ст.307 КК України), корисливий мотив вчинення такого, беручи до уваги, що ОСОБА_4 не є працевлаштованим, не має офіційного та постійного законного заробітку, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку, що заявлені стороною обвинувачення під час обрання підозрюваному запобіжного заходу ризики продовжують існувати та не зменшилися, що є підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, при вирішенні цього питання суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як зазначає Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

На переконання слідчого судді, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги те, що для завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, у проведенні яких виникне необхідність.

За таких обставин, клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки слідчий суддя, враховуючи обґрунтованість наведених у клопотанні ризиків, вважає, що для їх запобігання застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім, як на тому наполягала сторона захисту.

Так, слідчий суддя відхиляє твердження сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_4 на запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею не встановлено. Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які приймались до уваги при застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу слідчому судді не надано.

Стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 , а також ризик його незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов`язаний із позбавленням волі, за доводами сторони захисту, слідчий суддя не вбачає.

Поряд з цим, слідчим суддею приймається до уваги наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним особливо тяжких злочинів, наявність суспільного інтересу у даному кримінальному провадженні.

Сторона захисту, заперечуючи проти задоволення клопотання, просила розглянути можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, проте не зазначила передбачені законом підстави та вагомі аргументи на користь такої позиції, які виправдовували б застосування менш суворого запобіжного заходу.

Слідчим суддею взято до уваги дані про особу підозрюваного, його соціальні зв`язки, те що він не є працевлаштованим, не має офіційного та постійного законного заробітку.

ОСОБА_4 3 жовтня 2022 року був засуджений вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 3 жовтня 2022 року за ч.1 ст.204 КК України до штрафу в розмірі 63750 гривень, ухвалою від 18 січня 2023 року розстрочено штраф на 12 місяців, 29 січня 2024 року знятий з обліку у зв`язку зі сплатою штрафу.

Вказані обставини свідчать про схильність ОСОБА_4 до вчинення протиправних дій.

Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження.

При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги те, що для завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні необхідно виконати ряд процесуальних дій, зокрема, встановити інших співучасників даної злочинної діяльності, встановити та допитати як свідків споживачів наркотичних засобів, встановити джерело надходження наркотичних засобів, долучити висновки не завершених судових експертиз, отримати тимчасові доступи до речей та документів, долучити до матеріалів кримінального провадження матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, а також виконати інші процесуальні та слідчі (розшукові) дії, необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування.

За таких обставин, клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки слідчий суддя, враховуючи обґрунтованість наведених у клопотанні ризиків, вважає, що для їх запобігання застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім, як на тому наполягала сторона захисту.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а відтак і наявність підстав для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, за доводами сторони захисту, в судовому засіданні не встановлено.

Так, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст.177 КПК України. Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наведені в судовому засіданні захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_4 в тому числі і щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, здійснення ним догляду за дідусем, який є інвалідом, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою строком до 19.02.2025, тобто в межах строку досудового розслідування, не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у даному провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Оцінюючи наведені стороною захисту твердження щодо непомірності застави, визначеної підозрюваному ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.11.2024 у розмірі 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 484480 гривень, слідчий суддя зазначає, що даний розмір застави був визначений із врахуванням обсягу встановлених у даному провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Вказане в сукупності свідчить про відсутність підстав вважати, що зеншення розміру застави може бути достатньою для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. Поряд з цим, слідчим суддею враховується і те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також те, що вирішуючи питання про продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту про непомірність розміру застави, визначеного щодо підозрюваного ОСОБА_4 , як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя також керується вимогами ч.4, п.3 ч.5 ст.182 КПК України.

У відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , його майнового та сімейного стану, встановлених в судовому засіданні ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне залишити заставу у розмірі 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 484480 (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень,яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених цим Кодексом і не є завідомо непомірною для підозрюваного.

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.

Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування кримінального провадження №12024071070000058 від 13 березня 2024 року, тобто до 19 лютого 2025 року, із визначенням застави у розмірі ста шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 484480 (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/754/24; провадження №1-кс/298/1/25 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 3 січня 2025 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали визначити по 23 год. 59 хв. 19 лютого 2025 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1