ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 рокуСправа №160/34518/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області  про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

28.12.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії у зменшеному розмірі;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 підвищення розміру пенсії за віком на 25% відповідно до вимог ч. 3 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з моменту її призначення, а саме: з 23.12.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з урахуванням вимог ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має право на підвищення розміру пенсії на 25% з 23.12.2021 року, однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно відмовлено у підвищенні розміру пенсії.

Ухвалою суду від 05.01.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

18.01.2024 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, яким заперечу проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначену з 23.12.2021 року.

07.12.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою в якій просила здійснити перерахунок її пенсії на 25% з 23.12.2021 року та виплатити заборгованість.

12.12.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № 62480-54012/Д-01/8-0400/23 повідомило позивача про те, що оскільки позивач отримувала пенсію по інвалідності, для встановлення підвищення в розмірі 25% з 23.12.2021 року, передбаченого частиною 3 статті 29 Закону № 1058, підстави відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

За змістом статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до   статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.

За змістом вказаної норми підвищення розміру пенсії за віком визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Отже, для підвищення пенсії на підставі частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що з 17.11.2014 року по 31.03.2015 року позивач отримувала пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок загального захворювання, обчислену відповідно до Закону № 1058, а на підставі особистої заяви з 23.12.2021 року призначено пенсію за віком.

За таких обставин, коли позивач реалізувала право виходу на пенсію по інвалідності у 2014 році, то її звернення із заявою про призначення пенсії за віком у 2021 році не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки вона отримувала пенсію по інвалідності.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №336/4385/17, від 25.09.2018 у справі №686/10709/17 та від 11.12.2018 у справі № 752/13469/16-а та від 16.06.2022 у справі №686/17753/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно посилань позивача в адміністративному позові на те, що положення ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині слів «за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія» звужують її права та суперечать Конституції України, суд зазначає, що вказані положення не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і обов`язковими до застосування.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у перерахуванні і виплаті позивачеві пенсії за віком з 23.12.2021 року включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбаченого ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 25% є правомірною.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     Н.В. Захарчук-Борисенко