Справа № 2-759/2009 рік

РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

при секретарі Мазуренко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Ірпінський міський центр зайнятості, про припинення трудового договору, -

встановив:

В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа: Ірпінський міський центр зайнятості, про припинення трудового договору.

В позові посилається на те, що він є фізичною особою-підприємцем, 11.01.2006 року він уклав трудовий договір з відповідачем, ним було виконано всі вимоги закону щодо оформлення трудових відносин, зокрема з ОСОБА_2 11.01.2006 року зареєстрований типовий трудовий договір в Ірпінському міському центрі зайнятості за № 4412.

З 20.05.2008 року по 12.06.2008 року відповідач перебувала у відпустці, після якої на роботу не з’явилася, в зв’язку із чим складено акт від 13.06.2008 року та 16.06.2008 року; 09.07.2008 року відповідач була звільнена з роботи на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України, їй направлено лист-повідомлення про звільнення та про необхідність прибуття до центру зайнятості, разом із тим прибути в центр зайнятості для зняття з реєстрації трудового договору ОСОБА_2 відмовилась, не погоджуючись із підставами звільнення, 09.08.2008 року подала позовну заяву про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу, 21.08.2008 року провадження в справі відкрите, але в зв’язку із повторною неявкою позивача залишено без розгляду. 09.07.2008 року він подав заяву до Ірпінського міського центру зайнятості про зняття з реєстрації вищевказаного трудового договору, проте 05.08.2008 року отримав відповідь про відмову у знятті з реєстрації договору в зв’язку із відсутністю найманого працівника, також йому пояснили, що п. 17 форми трудового договору між працівником і фізичною особою передбачено, що розірвання трудового договору повинно бути підтверджене підписами сторін трудових відносин, отже, відповідно до положень порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, форми трудового договору між працівником і фізичною особою та інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, провести дії по зняттю з реєстрації трудового договору в центрі зайнятості можливо лише в разі звернення обох сторін трудових відносин (фізичної особи і працівника). У разі виникнення трудового спору між фізичною особою -роботодавцем та найманим працівником щодо підстав припинення трудового договору, а також у разі відсутності однієї із сторін в центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації в державній службі зайнятості є рішення суду щодо припинення дії трудового договору.

Відповідач на його неодноразові прохання з’явитися в Ірпінському міському центрі зайнятості не реагує і добровільно відмовляється розірвати трудовий договір.

В зв’язку із викладеними обставинами позивач просив визнати трудовий договір № 4412 між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 11.01.2006 року розірваним з 09.07.2008 року.

В судове засідання позивач не з’явився, від представника позивача надійшла заява,  в якій представник позивача просила розглядати справу у її відсутності, підтримала позов в повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Третя особа Ірпінський міський центр зайнятості в судове засідання свого представника не направила, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, просила винести рішення згідно чинного законодавства.

Суд, вивчивши письмові докази по справі, дослідивши матеріали цивільної справи № 2-1482/09 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, вважає позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні встановлено, що 05.01.2006 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено безстроковий трудовий договір, зареєстрований в Ірпінському міському центрі зайнятості 11.01.2006 року.

Наведені обставини підтверджуються наказом від 05.01.2006 року, трудовим договором від 05.01.2006 року (а. с. 7, 9).

Встановлено також, що наказом від 09.07.2008 року ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул і направлено лист-повідомлення про звільнення і про необхідність прибуття до центру зайнятості для зняття з реєстрації трудового договору, відповідач відмовилась прибути до центру зайнятості для зняття з реєстрації трудового договору.

Наведені обставини підтверджуються заявою від 12.05.2008 року, наказом № 8 від 09.07.2008 року, листом від 09.07.2008 року, актами від 13.06.2008 року, 16.06.2008 року та 17.06.2008 року, ніким не заперечені (а. с. 8, 10 -14).

Судом також встановлено, що 04.09.2009 року судом визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за якою, зокрема, ОСОБА_1 погоджується змінити запис в трудовій книжці ОСОБА_2, з якою був укладений трудовий договір № 4412 від 11.06.2006 року, про підстави звільнення, а саме, запис -звільнена за прогул без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, на - звільнена за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ст. 24-1 КЗпП України, у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення договору є угода сторін. Відповідно до п. 6 Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 08.06.2001 року № 260, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір.

Оскільки в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що 09.07.2008 року припинено зареєстрований в центрі зайнятості трудовий договір, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, відповідач відмовляється в добровільному порядку сповіщати про дані обставини центр зайнятості, а іншого порядку зняття трудового договору з реєстрації не передбачено, суд визнає трудовий договір № 4412 між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 11 січня 2006 року припиненим з 09.07.2008 року.

Таким чином, суд задовольняє позов в повному обсязі.

В зв’язку із задоволенням позовних вимог суд стягує із відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 7, 50 грн., в дохід держави 8, 50 грн.

На підставі ст. 24, 24-1, 40 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Ірпінський міський центр зайнятості, про припинення трудового договору задовольнити.

Визнати трудовий договір № 4412 між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 11 січня 2006 року припиненим з 09 липня 2008 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 7 грн. 50 коп., в дохід держави 8, 50 грн.

Направити копію рішення сторонам для відома.

Повне рішення буде виготовлене протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи після 14.10.2009 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.