Копія Справа № 2-80/09р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

Головуючої судді Кривчун Т.О., при секретарі Сапі A.M.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гребінка, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до редактора газети "Пирятинські вісті" ОСОБА_4 про порушення права на спростування опублікованих відомостей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, уточненим у ході розгляду справи, до редактора газети "Пирятинські вісті" ОСОБА_4, посилаючись на те, що, в №42 за 19.10.2007р. газети було опубліковано замітку "За неповагу до суду-арешт", в якій повідомлялося, що з 2 по 9 жовтня 2007 року він відсидів сім діб в ізоляторі тимчасового тримання Лубенського міськрайвідділу міліції за неповагу до суду та встановлених у суді правил.

Зазначає, що постанову судді Лубенського міськрайонного суду від 02.10.2007р. про притягнення його до адміністративної відповідальності він 18.10.2007р. оскаржив до Апеляційного суду Полтавської області, і постановою заступника голови суду від 31.10.2007р. його скаргу було частково задоволено, вказану постанову судді скасовано, а справу передано на новий розгляд до Гребінківського районного суду Полтавської області. Постановою від 26.11.2007р. судді Гребінківського районного суду провадження у справі закрито, у зв"язку з закінченням строку покарання, тому, на його думку, звинувачення в неповазі до суду та встановлених у суді правил з нього знято.

Вказує, що на підставі ч.1 ст.37 ЗУ "Про засоби масової інформації в Україні" 05.11.2007р. він звернувся до редактора газети "Пирятинські вісті" ОСОБА_4 з проханням опублікувати повідомлення в запропонованому ним тексті та в №45 за 09.11.2007р. районної газети було опубліковано поправку, в якій не повідомлялося про скасування постанови судді Лубенського міськрайсуду про притягнення його до адміністративної відповідальності. Тому 11.01.2008р. він повторно звернувся до ОСОБА_4 щодо опублікування спростування замітки, яка, на його думку, ганьбить його честь і гідність, однак до цього часу спростування не опубліковано.

Зазначає також, що вказана замітка біла опублікована під рубрикою: "02 повідомляє", що свідчить про ніби-то надходження її з Лубенського міськрайвідділу міліції, в ІТТ якого він відсидів сім діб арешту, до редакції газети відповідного повідомлення.

Вважає, що після скасування постанови судді від 02.10.2007р. та закриття постановою від 26.11.2007р. провадження у справі, притягнення його до адмінвідповідальності втратило законну силу, тому у нього були всі підстави вимагати у відповідача спростування поширених у замітці відомостей, однак з листопада 2007 року газета спростування не опублікувала, за цей час він терпів насмішки з приводу свого арешту, зазнавав і зазнає душевних страждань.

У зв"язку з цим остаточно прохав зобов"язати редактора газети "Пирятинські вісті" ОСОБА_4 опублікувати в наступному випуску спростування запропонованого ним тексту опублікованих в замітці "За неповагу до суду-арешт" відомостей, зобов"язати відшкодувати заподіяну моральну шкоду в розмірі 1000, 00грн. та судові витрати.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, прохаючи їх задовольнити, в доповнення пояснили, що, у зв"язку із зняттям з позивача арешту він звернувся із спростуванням до редакції газети, вважає, що факту правопорушення з його сторони не було, тому арешт був незаконним.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, прохав відмовити в його задоволенні та суду пояснив, що, відомості, які були опубліковані в №42 за 19.10.2007р. газети "Пирятинські вісті" стосовно ОСОБА_1 є правдивими, оскільки дійсно зі сторони останнього мало місце адміністративне правопорушення, неповага до суду і він дійсно відсидів сім діб арешту. Представники редакції були на суді, були свідками того, що там відбувалося, неповаги до суду зі сторони ОСОБА_1 В замітці вказано, що причиною адміністративного арешта ОСОБА_1 стала його поведінка на одному з засідань, де розглядалася справа за позовом ОСОБА_4 (ОСОБА_1 неналежним чином поводив себе, порушив закон у судовому засіданні, за що до нього було застосовано стягнення у виді арешту). Таким чином, редакція повідомила про сам факт відбуття арешту, який дійсно мав місце.

Неправомірні дії ОСОБА_1, про які йдеться у постанові Лубенського міськрайонного суду (яку було скасовано), підтверджені постановою суду (Гребінківського) від 26.11.2007р., яка набрала законної сили та в якій прямо зазначено, що доказами (протокол та ін.) підтверджується вчинення правопорушення ОСОБА_1, який допустив неповагу до суду та підлягає покаранню. Дана постанова оскаржена не була і набрала законної сили. В листі прокуратури на ім"я ОСОБА_1 також підтверджено про вчинення ним правопорушення. Отже, позивач поніс покарання за вчинене правопорушення.

Зазначає, що звернення ОСОБА_1 до редакції щодо спростування опублікованих відомостей має на меті звести нанівець зміст замітки, яка по суті є правдивою, та показати, що все там є неправдою, у спростуванні замовчується про те, що правопорушення дійсно мало місце. Отже, неповагу до суду ОСОБА_1 дійсно допустив і цей факт підтверджується доказами, а тому текст спростування мав би бути іншим, та відповідати тому, що було у дійсності, а саме про те, що ОСОБА_1 дійсно проявив неповагу до суду і підлягав за це покаранню, але арешт, який було накладено постановою судді • проведено з порушенням процесуального закону, і тому цю постанову було скасовано. Якби у спростуванні було викладено все так, як було насправді і воно б відповідало дійсним, фактичним обставинам, воно було б прийнято і надруковано. З текстом спростування від 06.10.2008р. позивач до редактора газети взагалі не звертався.

Вважає, що у замітці не повинна була приховуватися неналежна поведінка ОСОБА_1 у судовому засіданні, позивач же у спростуванні намагається знівелювати цю обставину і показати себе з кращої сторони, ніж це було насправді. Страждання, про які йдеться в позовній заяві та які ніби-то терпить позивач, можна відчувати тоді, коли він був би невинним у вчиненні правопорушення, однак його вина доведена.

Вислухавши позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом установлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що постановою судді судді Лубенського міськрайонного суду від 02.10.2007р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 185-3 КУпАП у виді адміністративного арешту строком на сім діб з утриманням в ІТТ Лубенського МРВ, строк утримання визначено рахувати з 14год.00хв. 02.10.2007 року (а.с.4).

Згідно ст.ст.287, 299 КУпАП (в редакції, яка діяла на момент накладення адміністративного стягнення), постанова районного..., міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення є остаточною... та підлягає виконанню з моменту її винесення...

Та обставина, що з 02.10.2007р. по 09.10.2007р. ОСОБА_1, за вказаною вище постановою судді, відбув адміністративний арешт в ІТТ Лубенського MB ГУМВС України в Полтавській області за неповагу до суду сторонами не оспорюється та підтверджується довідками від 30.03.2009р. (вих.№2263) та від 14.04.2009р. (вих.№2670) Лубенського MB ГУМВС України в Полтавській області.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами той факт, що в №42 за 19.10.2007р. газети "Пирятинські вісті" було опубліковано замітку "За неповагу до суду-арешт", в якій повідомлялося, що колишній редактор газети "О!" та "Провінційної газети" ОСОБА_1 з 2 по 9 жовтня 2007 року відсидів сім діб в ізоляторі тимчасового тримання Лубенського міськрайвідділу міліції. Причиною адміністративного арешту стала його поведінка на одному із засідань Лубенського міськрайонного суду, де розглядалася справа за позовом редактора районної газети ОСОБА_4 до "Провінційної газети" про захист честі, гідності та ділової репутації. Як повідомлялося в замітці. ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 185-3 КУпАП, тобто вчинення дій, які свідчать про явну зневагу до суду та встановлених у суді правил (а.с.З).

18.10.2007 року ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Полтавської області із скаргою на постанову суду від 02.10.2007р. (а.с.5-6).

Постановою заступника голови Апеляційного суду Полтавської області від 31.10.2007р. скаргу ОСОБА_1 задоволено частково (з тих підстав, що ОСОБА_1 був відповідачем по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до редакції газети "Провінційна газета" про вивзнання опублікованих відомостей недостовірними та стягнення моральної шкоди, яка розглядалася Лубенським міськрайонним судом під головуванням судді Гудкова С.В. та по якій у судовому засіданні 12.09.2007р. ОСОБА_1, як зазначено у протоколі про адмінправопорушення, проявив неповагу до суду, при цьому очевидцем даного правопорушення, тобто, відповідно до ст.272 КУпАП, свідком по вказаній справі, був і суддя Гудков С.В., що є перешкодою для розгляду ним справи про адміністративне правопорушення), постанову Лубенського міськрайонного суду від 02.10, 2007р. стосовно ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд іншим суддею до Гребінківського районного суду Полтавської області (а.с.7).

Постановою судді Гребінківського районного суду від 26.11, 2007р. провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито, на підставі ст.247 КУпАП, у зв"язку з закінченням строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (а.с. 10).

Судом установлено і знайшло підтвердження матеріалами справи, що 05.11.2007р. ОСОБА_1 звернувся до редактора газети "Пирятинські вісті" ОСОБА_4 з проханням опублікувати в черговому числі газети повідомлення у викладеній ним редакції (а.с.8), та! в №45 за 09.11.2007р. районної газети було опубліковано поправку, де йшлося лише про допущену в матеріалі "За неповагу до суду.-арешт" неточність по відношенню до ОСОБА_1, якого було визначено як "колишнього" редактора "Провінційної газети", разом із тим про скасування постанови Лубенського міськрайонного суду від 02.10.2007р. та направлення справи на новий судовий розгляд до Гребінківського районного суду, у відповідності до постанови заступника голови Апеляційного суду Полтавської області від 31.10.2007р., повідомлено не було (а.с.9).

У зв"язку з неопублікуванням повідомлення в повному обсязі 11.01.2008р. ОСОБА_1, звернувся до редактора газети "Пирятинські вісті" ОСОБА_4 з проханням опублікувати в газеті текст наданого ним спростування, яке по змісту дещо відрізнялося від тексту попереднього повідомлення (а.с.11), та яке опубліковано не було.

У ході судового розгляду справи позивачем надано ще один текст спростування від 06.10.2008р. опублікованої замітки, який до редакції газети "Пирятинські вісті" не надавався (а.с.66).

При цьому, як в початковому тексті повідомлення від 05.11.2007р., так і в останній редакції спростування від 06.10.2008р., про опублікування якого просить позивач, не йдеться про питання захисту честі і гідності, пояснення і виступи позивача і його представника протягом судового засідання також не співвідносять публікацію спростування з захистом честі та гідності.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказами, на яких грунтуються позовні вимоги, позивач визначає постанову заступника голови Апеляційного суду Полтавської області від 31.10.2007р.. постанову Гребінківського районного суду Полтавської області від 26.11.2007р., лист від 26.06.2008р. (вих.№05/1 -3620-08) прокурора Полтавської області.

Аналіз наведених доказів свідчить про те, що постановою від 31.10.2007р. постанову Лубенського міськрайонного суду від 02.10.2007р. було скасовано виключно з процесуальних підстав, а постановою судді Гребінківського районного суду від 26.11.2007р., яка набрала законної сили, підтверджено скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-3 КУпАП, що свідчить про явну зневагу до суду та встановлених у суді правил (а.с. 10).

Посилання позивача у позовній заяві та у тексті спростування від 06.10.2008р. як на підставу позовних вимог на Лист прокурора Полтавської області еід 26.06.2008р. також є безпідставним, з огляду на те, що даним листом позивачу повідомлено про те, що постанова суду від 26.11.2007р. є законною і підстав для її опротестування не вбачається, факт вчинення ним (ОСОБА_1) правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП повністю знайшов своє підтвердження дослідженими судом доказами, обставини, встановлені судом при розгляді справи, ним не заперечувалися, що підтверджує правильність висновків суду про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.12-13).

Посилаючись у тексті спростування на те, що вказаним листом від 26.06.2008р. прокурор Полтавської області посил на постанову судді Лубенського міськрайонного суду від 02.10.2007р. про притягнення ОСОБА_1 до адміивідповідальності визнав безпідставним, позивач вириває дану цитату із контексту, не наводячи її закінчення ("оскільки постанова міськрайонного суду від 02.10.2007р. скасована 31.10.2007р. постановою заступника голови Апеляційного суду Полтавської області з інших підстав"), що суттєво змінює смисл наведеної фрази.

Таким чином, текст спростування від 06.10.2008р., який позивач просить зобов’язати відповідача опублікувати в наступному випуску газети "Пирятинські вісті", на думку суду, має на меті спотворити справжню картину того, що відбулося, замовчати про те, що зі сторони позивача мав прояв неповаги до суду, про що достовірно і правдиво відображено в замітці "За неповагу до суду-арешт", оскільки зі сторони ОСОБА_1 дійсно мало місце адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185-3 КУпАП (свідками якого були присутні у судовому засіданні Лубенського міськрайонного суду представники редакції газети "Пирятинські вісті") і він дійсно протягом семи діб утримувався в ІТТ Лубенського MB ГУМВС України в Полтавській області, тобто редакція газети повідомила про даний факт, який насправді мав місце бути та який підтверджується вищенаведеними доказами.

Окрім того, як встановлено у судовому засіданні, з останньою редакцією тексту спростування позивач до відповідача-редактора газети "Пирятинські вісті" ОСОБА_4-взагалі не звертався.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.7 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. (у редакції від 25.05.2001р.), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) особи, та за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем не було порушено права позивача, тому вимога про відшкодування моральної шкоди є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Суд, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності і взаємозв’язку, приходить до висновку, що у судовому засіданні позивачем не доведено факт публікації в замітці "За неповагу до суду-арешт" недостовірної або такої, що принижує честь і гідність інформації стосовно нього, та не надано такого текста повідомлення для публікації в газеті, який би об"єктивно відтворював дійсний стан речей, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.8, 10-11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис Т.О.Кривчун