ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/553/25 Справа № 212/4718/24 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бортника В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/4718/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Пустовіт О.Г., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ») про стягнення моральної шкоди, заподіяною втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, в обґрунтування якого вказав, що з 03.07.2018 до 06.02.2023 працював у відповідача на шахті «Козацька» (до 22.08.2022 шахта «Гвардійська») за професіями «машиніст електровоза» в шкідливих умовах праці з повним робочим днем у підземних умовах. 06.02.2023 його було звільнено з підприємства у зв`язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі, внаслідок стану здоров`я, яке перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України. 09 січня 2024 року рішенням ЛЕК Державна установа «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» (протокол засідання №18 від 09.01.2024) в нього були встановлені такі професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулонейропатією (L5, S1, С5, С6, С7), вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В., легенева недостатність першого-другого ступеня. Відповідно до Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання від 18.05.2023 №БС/31/11957-23 та Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання (отруєння) від 12.02.2024 підставою для виникнення в нього професійних захворювань стало те, що працюючи машиністом електровозу на дільниці №26 шахти «Козацька» ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» та АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» у період з 03.07.2018 до 06.02.2023, в підземних умовах шахти він керував електровозами, переводив стрілки в дорозі, усував неполадки в роботі. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив загальної вібрації, аерозолів фіброгенної дії, що перевищували нормативні значення. Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державна установа «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 09.01.2023 №18 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив професійний маршрут: - з 13.07.1992 до 28.02.2018 - машиніст електровозу шахти «Ювілейна» Руднику «Суха Балка», відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка», приватного акціонерного товариства «Суха Балка». Причиною виникнення хронічних професійних захворювань (отруєння) стали: вібрація загальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 4,6-7,6 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 64,9-66,6дБ при ГДР - 59 дБ; пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,22 рази (2,44 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно Наказу МОЗ України від 14.07.2020 №1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони». Отже, відповідач по справі не створив належні та безпечні умови праці на робочих місцях позивача, внаслідок чого він отримав професійні захворювання, що призвело до встановлення йому втрати працездатності в значному розмірі, а саме 65% (50% вібраційна хвороба, 15% ХОЗЛ), та третьої групи інвалідності безстроково, що підтверджується довідками МСЕК серії 12 ААА № 558490 від 25.04.2024 та серії 12 ААГ № 144346 від 25.04.2024.

Зазначив, що внаслідок отриманих професійних захворювань, його постійно турбує біль в шийному і попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в праву ногу, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель сухий, втома, відчуття серцебиття, перебої у роботі серця. У зв`язку з поганим самопочуттям він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, що підтверджується копіями відповідних медичних документів. Також вказує, що внаслідок отриманих професійних захворювань, було порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Крім того, він раніше вів активний спосіб життя: займався спортом, влітку працював на дачі, їздив з друзями на риболовлю та полювання, а тепер такі види відпочинку та діяльності доставляють біль та дискомфорт. Йому також приходиться докладати додаткові зусилля для того, щоб виконувати чоловічу роботу вдома та на дачній ділянці. У віці 53 роки він, через стан свого здоров`я, не може більше працювати, у зв`язку із чим не може на належному матеріальному рівні утримувати свою родину, зокрема двох неповнолітніх доньок та відчуває себе тягарем для своєї родини, що постійно його пригнічує. Внаслідок отриманого ушкодження здоров`я, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь суму моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, у розмірі 400 000 гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяною втратою працездатності внаслідок професійного захворювання задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 260 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» на користь держави судовий збір в розмірі 2 600 грн.

В апеляційній скарзі АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача та здійснити новий розподіл судових витрат в частині судового збору.

При цьому, скаржник посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, в якій зазначено, що відшкодування моральної шкоди, як вид відповідальності роботодавця за заподіяну працівникові моральну шкоду, передбачає наявність умов і підстав її настання, яких на практиці налічується чотири, а саме: вина роботодавця, факт порушення роботодавцем законних трудових прав особи, протиправність дій роботодавця та причинний зв`язок протиправної поведінки роботодавця і моральної шкоди, що настала. Разом з тим, у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

Але, суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди не врахував, що позивач, працюючи на шахті «Ювілейна» ПРАТ «Суха Балка», підпадав під вплив шкідливих та небезпечних виробничих факторів більш тривалий час (25 років 7 місяців на шахті «Ювілейна» проти 4 років 7 місяців на шахті відповідача). Фактично суд поклав відповідальність за втрату професійної працездатності тільки на АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», без врахування ступеня вини та тривалості роботи на іншому підприємстві.

Зазначає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає судовій практиці у справах, з таким же відсотком втрати професійної працездатності та встановленням третьої групи інвалідності.

Окрім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно здійснив розподіл судових витрат та стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2 600 грн.

Зазначає, що норма ч.3 ст.88 ЦПК України, яка передбачала стягнення з відповідача судового збору в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог, в разі, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, діяла до 15.12.2017 року. Наголошує на тому, що відповідно до положень ч.6 ст.141 ЦПК України, певна частина судових витрат компенсуються за рахунок держави, що узгоджується з правовою позиціє Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справ №496/3134/19, де зокрема у п.41-46 зазначено: «Фактично за наслідками касаційного розгляду справи позовні вимоги задоволені (констатовано нікчемність окремих пунктів кредитного договору та проведено реституцію), а тому незалежно від форми їх заявлення, питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору й вона не оплачувала судовий збір за позовну заяву, апеляційну та касаційну скаргу, в цій частині судові витрати на відповідача не покладаються».

Таким чином, на АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» не має покладатися витрат по сплаті судового збору, оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, та не оплачував судовий збір при подачі позовної заяви.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» Каретна Є.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» з 03.07.2018 до 06.02.2023, працюючи на шахті «Козацька» (до 22.08.2022 шахта «Гвардійська») за професіями «машиніст електровоза» в шкідливих умовах праці з повним робочим днем у підземних умовах, при цьому відповідач неодноразово змінював свої назви (ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», АТ«КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ»), що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

Відповідно до рішення ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 09 січня 2024 року у ОСОБА_1 були встановлені такі професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулонейропатією (L5, S1, С5, С6, С7), вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозу дрібних суглобів кистей, а також хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня.

Відповідно до Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання від 18.05.2023 №БС/31/11957-23 та Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання (отруєння) від 12.02.2024 підставою для виникнення в мене професійних захворювань стало те, що він працюючи машиністом електровозу на дільниці №26 шахти «Козацька» ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» та AT «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» у період з 03.07.2018 до 06.02.2023 в підземних умовах шахти, керував електровозами, переводив стрілки в дорозі, усував неполадки в роботі. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив загальної вібрації, аерозолів фіброгенної дії, що перевищували нормативні значення.

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державна установа «Український науково- дослідний інститут промислової медицини» від 09.01.2023 №18 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив професійний маршрут: з 13.07.1992 до 28.02.2018 - машиніст електровозу шахти «Ювілейна» Руднику «Суха Балка», відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка», приватного акціонерного товариства «Суха Балка».

При цьому, причиною виникнення хронічних професійних захворювань (отруєння) стали: вібрація загальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 4,6-7,6 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 64,9-66,6дБ при ГДР - 59 дБ, а також пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,22 рази (2,44 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно Наказу МОЗ України від 14.07.2020 №1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони».

Внаслідок зазначеного вище захворювання позивачу ОСОБА_1 , після проходження огляду медико-соціальною експертною комісією було встановлено 65% (50% вібраційна хвороба, 15% ХОЗЛ) втрати працездатності, та третьої групи інвалідності безстроково, що підтверджую довідками МСЕК серії 12 ААА № 558490 від 25.04.2024 та серії 12 ААГ № 144346 від 25.04.2024.

У зв`язку з отриманим професійним захворюванням позивач неодноразово звертався до закладів медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписними епікризами та виписками з медичної карти.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд врахував тривалість періоду роботи позивача у шкідливих умовах, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та невідворотність вимушених змін його життєвих стосунках, і визначив розмір матеріальної компенсації моральних страждань позивача в сумі 260 000 гривень.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду та, розглянувши доводи апеляційної скарги, зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до якого ступінь втрати працездатності 65% відсотків.

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державна установа «Український науково- дослідний інститут промислової медицини» від 09.01.2023 №18 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив професійний маршрут: з 13.07.1992 до 28.02.2018 - машиніст електровозу шахти «Ювілейна» Руднику «Суха Балка», відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка», приватного акціонерного товариства «Суха Балка».

При цьому, причиною виникнення хронічних професійних захворювань (отруєння) стали: вібрація загальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 4,6-7,6 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 64,9-66,6дБ при ГДР - 59 дБ, а також пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,22 рази (2,44 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно Наказу МОЗ України від 14.07.2020 №1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони».

Отже, роботодавець AT «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці».

Як зазначено вище, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 260 000 грн., суд першої інстанції виходив з тривалого періоду роботи позивача в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, характеру отриманих професійних захворювань, відсотка втрати позивачем професійної працездатності, стану його здоров`я, тяжкості та невідворотності вимушених змін його життєвих стосунках.

Представник позивача в апеляційні скарзі та в ході судового розгляду проти наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивача не заперечував, але вважає суму, що стягнув суд оскаржуваним рішенням завищеною.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги позивача, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, визначено без урахування роз`яснень викладених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

До таких обставин слід віднести той факт, що на користь позивача рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 29.11.2024р. з ПрАТ «Суха Балка» стягнуто моральну шкоду в сумі 320 000 грн. на підставі аналогічних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що в шкідливих умовах праці ОСОБА_1 пропрацював 30 років 2 місяці, з яких на АТ «КЗРК» 4 роки 7 місяців, а інший період на ПрАТ «Суха Балка» (а.с.14).

Отже, з урахуванням наведеного, керуючись засадами розумності, виваженості, пропорційності та справедливості, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди, яка стягнута за оскаржуваним рішенням з 260 000 грн. до 50 000 грн.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги про те, що на AT «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» не має покладатися витрат по сплаті судового збору, оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору та не оплачував його при подачі позовної заяви, колегією суддів відхиляється, з огляду на наступне.

Судові витрати, це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Згідно із главою 8 розділу I ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Визначені ЦПК види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов`язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення статті 141 ЦПК України та керується нею. З чим погоджується і сам відповідач. Згідно пунктів 1, 2, 6 вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач від сплати судового збору звільнений.

Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року №10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що даний довід апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Задовольняючи апеляційну скаргу відповідача, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір», та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави суму мінімального судового збору у розмірі 1211,20 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та у відповідності до ч.6 ст.141 ЦПК України компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України і на підставі п.10 ст.141 ЦПК Укриїни остаточно визначити до компенсування суму судових витрат в розмірі 605,60 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2024 року в частині розміру моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, що підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 та розподілу судових витрат - змінити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. без утримання податків та обов`язкових платежів.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України, Акціонерному товариству «Криворізький залізорудний комбінат» судові витрати по справі в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 08 січня 2025 року

Головуючий суддя О.В. Агєєв