Справа № 521/8490/23

Номер провадження:1-кп/521/651/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Одеса

Колегія суддів Малиновського районного суду м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ( у режимі відеоконференції),

в присутності обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023080030000093 від 17.03.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні колегії суддів Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.

До обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 24.01.2025 року.

В судовому засіданні прокурор надала клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 , та просила його задовольнити посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК та на обставини, які на думку прокурора свідчать про їх обґрунтованість. Також просила не визначати розмір застави.

Захисник ОСОБА_8 заперечувала проти клопотання прокурора, вважала ризики не обгрунтованими, клопотання абсурдним. Просила визначити мінімальний розмір застави

Захисник ОСОБА_7 підтримав думку коллеги.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, дослідивши подане прокурором клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, прийшов до наступних висновків.

Під час судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст.177, 183 зазначеного Кодексу, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може бути застосований лише до підозрюваного чи обвинуваченого у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний чи обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно зі ст.ст.2,9 наведеного Кодексу, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності і в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 177 КК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Втім, ст.178 зазначеного Кодексу передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавленням волі, з конфіскацію майна. За своєю правовою природою та об`єктом спрямування злочин направлений проти основ національної безпеки України. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти Української Держави та Українського Народу, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності цього злочину. Усвідомлюючи, що за результатами судового розгляду його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, що тягне за собою негативні наслідки у вигляді застосування санкції, передбаченої ч. 2 ст. 111 КК України, останній може умисно ухилятися від явки до суду або переховуватись від суду. З метою створення перешкод встановленню істини у справі, ОСОБА_6 матиме можливість спробувати опинитись на території громади, яка перебуває в тимчасовій окупації, що унеможливіть подальше проведення судового розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням.

Зважаючи на практику ЄСПЛ, слід зазначити, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілікков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_6 перед тим, як вчинити державну зраду, тривалий час працював у Північній виправній колонії (№ 90), у зв`язку з чим добре знайомий з працівниками вказаної державної установи, знає їх повні анкетні дані, засоби зв`язку, адреси проживання. Тому перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб, обвинувачений може здійснювати вплив на інших працівників пенітенціарної служби, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі та допитані в цьому статусі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань під часу допиту в суді, з метою створення собі «алібі» щодо непричетності до вчинення інкримінованого злочину, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні. Своїми діями ОСОБА_6 може також перешкоджати прибуттю свідків до суду.

Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Окрім викладеного, як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_6 , починаючи з початку червня 2022 року, тобто у період ведення РФ агресивної війни проти України, перейшов на бік ворога та добровільно розпочав «службу» на посаді «младшего инспектора отдела надзора и безопасности Северной исправительной колонии (№90)» у підпорядкованому окупаційній адміністрації РФ незаконно створеному органі - «Управлінні служби виконання покарань по Херсонській області», що у подальшому увійшов до «Федеральної служби виконання покарань», чим сприяв становленню та дії правоохоронної гілки окупаційної влади РФ на території Херсонської області.

У зв`язку з цим, існує ризик, що ОСОБА_6 , опинившись на волі, продовжить вчиняти діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, у тому числі й у взаємодії з іншими зрадниками та колаборантами.

Крім того, за сприяння вказаних осіб ОСОБА_6 матиме можливість перетину ділянок місцевості з метою потрапляння на лівий берег, який тимчасово знаходиться в окупації, де зможе продовжити вчинення кримінальних правопорушень або вчинить нові злочини.

Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, або можливості зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Приймаючи до уваги викладені підстави та наведені й встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.111 КК України, колегія суддів приходить до висновку, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, і вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

При цьому, відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, слідчий суддя, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Керуючись ст.ст.177-178, 183, 197, 217, 331, 369-372, 392, КПК України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, до 08.03.2025 р. включно.

Не визначати розмір застави.

Копію ухвали направити в  ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя  ОСОБА_2

Суддя  ОСОБА_3