ЄУН 193/1712/24

Провадження 2-а/193/2/25

Р І Ш Е Н Н Я        

іменем України                        

       07 січня 2025 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді                                                Томинця О.В.,

за участю: секретаря судового засідання                              Оселедець О.І.,

позивача                                                                                 ОСОБА_1 ,

представника позивача                                                        Остапенка О.М.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області адміністративнну справу за позовом ОСОБА_1 до Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

24.09.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, згідно вимог якого просив суд скасувати постанову поліцейського ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП Савченка В.В., серії ЕНА №3081610 від 19.09.2024, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, не заперечуючи самого факту перевищення ним швидкісного режиму у межах населеного пункту, просив скасувати вказану постанову саме через порушення процедури її винесення, зокрема вказав, що працівник поліції після зупинки його за кермом автомобіля за порушення п. 12.4. ПДР України, не роз`яснив йому процесуальних прав під час розгляду справи, зокрема можливістю надати свої пояснення, скористатися юридичною допомогою адвоката. Відтак вважає, що працівником відповідача винесено оскаржувану постанову з істотним порушенням прав та правових гарантій, а тому вона підлягає скасуванню.

Заяви (клопотання) сторін та процесуальні дії суду у справі.

26.09.2024 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Одночасно у порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано у відповідача відеозаписи з реєстратора патрульного автомобіля чи бодікамери патрульних поліцейських, які здійснювали складання оскаржуваної постанови та інші наявні матеріали у яких містяться дані про фіксацію вказаного правопорушення.

09.10.2024 від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та надано до суду оптичний диск DVD-R, на якому містяться відеофайли з місця вчинення адміністративного правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Остапенко О.М., у судовому засіданні позов підтримали і просили суд його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, заяву про розгляд справи без його участі до суду не надавав.

У зв`язку з неявкою представника відповідача, який був належним сповіщений про розгляд адміністративної справи та подав відзив на позов, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Судом встановлено, що 19.09.2024 інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону ППП в м. Кривий Ріг УПП Дніпропетровської області ст. лейтенантом поліції Савченком В.В. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3081610 від 19.09.2024, про те, що 19.09.2024 о 10:26, у м. Кривий Ріг на вул. Дніпропетровське шосе, 4, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом – автомобілем «Vokswagen Golf», н/з НОМЕР_1 , зі швидкістю 77 км./год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху у населеному пункті на 27 км/год., чим порушив п. 12.4. ПДР України. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху «TruCam LTI».

За вказане порушення ПДР України позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1. ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Мотиви суду та застосування норми права.

Оскільки предметом оскарження є постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3081610 від 19.09.2024, перевіряючи правомірність її винесення суб`єктом владних повноважень, суд зобов`язаний перевірити наявність в діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Визначення правових та соціальних основ дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища здійснює Закон України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі по тексту – Закон № 3353-XII).

Відповідно до статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями статті 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі по тексту – ПДР України).

Згідно з пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України “Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.

На виконання пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).

Згідно з пунктом 12.4. ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Як встановлено частиною 1 статті 122 КУпАП України, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону встановлено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В статті 222 КУпАП зазначається, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема п. 12.4. ПДР України, відповідачем було надано до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який був досліджений у судовому засіданні та з якого чітко видно про перевищення автомобілем «Vokswagen Golf», н/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , встановлених обмежень швидкості руху більш як на двадцять кілометрів на годину, оскільки рух вказаного транспортного засобу здійснювався у місті Кривому Розі зі швидкістю 77 км./год.

Слід зауважити, що ані під час оформлення адміністративних матеріалів після зупинки працівниками поліції, ані під час безпосереднього розгляду справи у суді, позивач не спростовував факту порушення вимог п. 12.4. ПДР України, більш того і на місці зупинки і під час судового розгляду справи ОСОБА_1 не заперечував проти порушення ним відповідного швидкісного режиму. Як видно на відеозаписі, ОСОБА_1 навіть хотів сплатити відповідний штраф на місці зупинки, але у поліцейських не було технічної можливості прийняти такий платіж.

Заперечення позивача та його представника зводяться лише до порушення процедури винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення.

Проте, доводи позивача та його захисника щодо не роз`яснення ОСОБА_1 прав згідно ст. 268 КУпАП, порядку і строків оскарження постанови спростовується змістом самої постанови серії ЕАН № 3081610 від 19.09.2024, де у пункті 8 якої мається підпис ОСОБА_1 про роз`яснення йому відповідних процесуальних прав.

Посилання позивача на відсутність саме на відео відповідних роз`яснень з боку працівника поліції його процесуальних прав, не заслуговують на увагу, адже КУпАП, Закон України «Про національну Поліцію», Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, чи будь які інші нормативно-правові акти зобов`язують працівників поліції здійснювати збирання доказів, у тому числі за допомогою аудіо та відео фіксації саме на підтвердження виявлених фактів порушень ПДР, а не самої процедури оформлення адміністративних матеріалів.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.02.2018 у справі № 735/1246/15-а, посилання позивача на окремі процедурні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення.

Твердження позивача, що через не роз`яснення прав він не знав про можливість скористатися юридичною допомогою адвоката під час розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу на переконання суду є також безпідставними, оскільки це спростовуються вже згаданою розпискою у постанові про роз`яснення позивачу його прав передбачених ст. 268 КУпАП, де містяться норми про можливість мати собі адвоката чи іншого фахівця у галузі права.

До того ж слід відмітити, що як на місці зупинки авто, так і в суді ОСОБА_1 постійно стверджував, що сам є працівником патрульної поліції, а відтак у його обов`язки, у тому числі також входить оформлення адміністративних матеріалів і роз`яснення процесуальних прав особам, які притягуються до адміністративної відповідальності. Тому доводи ОСОБА_1 , що він не знав про можливість скористатися допомогою адвоката є неспроможними.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, з огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідач у справі під час прийняття оскаржуваної постанови діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, адміністративне стягнення визначене в межах санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП, а отже підстави для її скасування чи зміни відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду адміністративної справи, а тому у їхньому задоволенні належить відмовити.

За змістом положень ч.3 ст.139 КАС України у зв`язку повною відмовою у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати на оплату судового збору, у розмірі 605,60 грн., слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст. 2, 8, 9, 72-77, 241- 246, 250, 271, 272, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

               Адміністративний позов ОСОБА_1 до Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, серії ЕАН № 3081610 від 19.09.2024, про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, - залишити без задоволення.

               Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду, а особами, які не були присутні під час розгляду справи, у той же строк, з часу отримання його копії.

               Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

               У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Повний текст рішення суду складено 09.01.2025.

Суддя                                                                                                О. В. Томинець