Справа № 683/3786/24

1-кс/683/13/2025

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Старокостянтинів

Слідчий суддя Старокостянтинівського районного суду ОСОБА_1 , з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , скаржника ОСОБА_4 , представника скаржника ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на постанову дізнавача СД ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_7 від 30 листопада 2024 року про закриття кримінального провадження № 12024243160000162,

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області із скаргою на постанову дізнавача СД ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_7 від 30 листопада 2024 року про закриття кримінального провадження № 12024243160000162.

Скарга обґрунтована тим, що дізнання у кримінальному провадженні №12024243160000162 проведено неефективно, дізнавачем не було проведено процесуальних, слідчих дій. Оскаржувана постанова винесена передчасно з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, є незаконною та необґрунтованою.

В судовому засіданні скаржник вимоги скарги підтримав, наполягав на її задоволенні.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги скарги, крім того вказав, що кримінальне правопорушення було вчинене в присутності неповнолітніх осіб: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вказана обставина не досліджувалась в ході досудового слідства, що вказує на неповноту досудового слідства.

Прокурор проти задоволення скарги заперечив, вважав скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки постанова винесена законно у межах кримінального провадження було проведено усі необхідні слідчі дії.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №12024243160000162, приходжу до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні рішення слідчого або дізнавача про закриття кримінального провадження можуть бути оскаржені - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про закриття кримінального провадження.

Відповідно п. 18 ч. 1 ст.3 КПК України на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчий суддя при розгляді скарги на відповідні постанови, з`ясовує питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.

З матеріалів скарги та матеріалів кримінального провадження, встановлено, що 06 листопада 2024 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження №12024243160000162 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду, якою зобов`язано внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 01 серпня 2024 року, про те, що 01 серпня 2024 року о 15 год. 20 хв. по АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 погрожував йому фізичною розправою, штовхав, висловлювався нецензурною лайкою та наніс йому тілесні ушкодження з використанням лопати.

30 листопада 2024 року постановою дізнавача СД ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_7 яка здійснювала досудове розслідування кримінального провадження, кримінальне провадження №12024243160000162 від 06.11.2024 року, закрите у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_10 ознак складу кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Обґрунтовуючи прийняте рішення, дізнавач вказала, що висновком експерта №149 від 26.11.2024, у ОСОБА_4 будь-яких тілесних ушкоджень в ділянці м`яких тканин правої половини обличчя та правого плеча не виявлено. Крім того, ОСОБА_4 з 01.08.2024 року за медичною допомогою не звертався, що слідує з протоколу допиту ОСОБА_11 та копій журналу обліку амбулаторного прийому по МПТБ с. Сковородки, де записи про звернення ОСОБА_4 відсутні. Будь - якої медичної документації до органу досудового розслідування ОСОБА_4 не надавав.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого. Як визначено в ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст.477 КПК України досудове слідство за частиною 1 статті 125 КК України може бути розпочато виключно на підставі заяви потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У відповідності п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

При цьому складом злочину визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином.

Об`єктом злочину є здоров`я особи. З об`єктивної сторони злочин характеризується вчиненням тілесних ушкоджень двох видів: 1) легкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 125 КК України); 2) легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125 КК України).

Шкода заподіяна здоров`ю ОСОБА_4 діями ОСОБА_10 має бути доведена судово-медичною експертизою, та не може ґрунтуватись тільки на свідченнях заявника чи свідків.

Слідчий суддя звертає увагу, що згідно висновку експерта №149 від 26.11.2024 у ОСОБА_10 будь-яких тілесних ушкоджень виявлено не було.

В даній правовій ситуації не є обов`язком дізнавача вишукувати інші склади кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя звертає увагу, що злочин за ч. 1 ст.125 КК України вважається закінченим з моменту заподіяння фізичної шкоди у вигляді наслідків, а саме легкого тілесного ушкодження, що не спричинило таких наслідків, як короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності.

Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень затверджені наказом МОЗ №6 від 17 січня 1995 року, згідно з пунктом 4.1. яких судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості.

Слідчий суддя зазначає, що належним та допустимим доказом наявності тілесних ушкоджень, які є обов`язковою складовою складу злочину за ч. 1 ст. 125 КК України, є висновок судово-медичного експерта.

Відсутність доказів настання наслідків, а саме - заподіяння фізичної шкоди у вигляді легкого тілесного ушкодження, що не спричинило таких наслідків, як короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, свідчить про відсутність об`єктивної сторони складу злочину за ч. 1 ст. 125 КК України.

Враховуючи наведені обставини у справі, яка розглядається, слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова дізнавача містить обґрунтовані висновки про наявність достатніх підстав, які виключають можливість подальшого проведення досудового розслідування у даному провадженні і обумовлюють його закриття.

Враховуючи наведене, дізнавачем встановлено відсутність складу злочину за допомогою належних засобів доказування. Будь-які інші доводи чи докази не можуть суттєво вплинути на прийняте рішення.

Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.

Слідчий суддя прийшов до висновку, що оскаржувана постанова дізнавача від 30.11.2024, у наведеній вище частині, тобто у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, а саме об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, є достатньо вмотивованою та такою, що відповідає положенням закону.

Слідчий суддя не приймає до уваги доводи скаржника та його представника про необхідність проведення додаткових слідчих дій, оскільки їх буде недостатньо задля повідомлення про підозру будь якій конкретній особі, а здобуті в ході дізнання докази свідчать про відсутність підстав для повідомлення підозри особі, на яку вказував заявник.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя відмовляє в задоволенні скарги.

Керуючись статтями 303, 305, 306 КПК України, сдідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову дізнавача СД ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_7 від 30 листопада 2024 року про закриття кримінального провадження № 12024243160000162, - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя