Дата документу 08.01.2025Справа № 645/5060/21

Провадження № 1-кп/554/142/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.01.2025 р. м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілих ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 209, ст. 257 КК України, -

встановив:

До суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 грн. обвинуваченому ОСОБА_8 , яке мотивоване тим, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які враховувалися під час обрання запобіжного заходу та при продовженні такого заходу судом, продовжують існувати.

На думку прокурора стосовно ОСОБА_8 існують такі ризики:

- може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_8 усвідомлюючи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі; крім того, ОСОБА_8 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючий, раніше судимий: 08.07.1994 Харківським ОС за ст. 86-1 КК України, до позбавлення полі строком на 11 років з конфіскацією майна, 08.08.2001 на підставі постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова звільнений з іспитовим строком 3 роки; 14.02.2005 Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.187, ст.69, ч.2 ст.186, ст.70, ст.71 КК України 2001 року, до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією майна, 04.06.2009 на підставі постанови Харківського районного суду Харківської області звільнений умовно-достроково, не відбутий строк 1 місць 21 день; 25.12.2014 Московським районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 186 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць 12 днів; 26.07.2017 Київським районним судом м. Харкова, за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ст.70 КК України 2001 року, до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;

- може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено місцезнаходження викрадених грошових коштів у сумі лише 100000 доларів США та 37400 гривень, а частина викрадених грошових коштів залишається не знайденою. Крім того, знаряддя злочину - пістолет, яким погрожували потерпілому ОСОБА_10 , одяг, взуття, маски у яких були одягнені злочинці залишаються не знайденими. Досудовим розслідуванням встановлено, що на злочинно добуті грошові кошти ОСОБА_8 придбав нерухомість у кількості 6 квартир, а також те, що перебуваючи на свободі ОСОБА_8 в період часу з 02.02.2021 по 08.02.2021 реалізував придбанні зазначені об?єкти нерухомості, виручені при цьому грошові кошти органом досудового розслідування не знайдено. Крім того, на існування даного ризику вказує й те, що під час проведення судового розгляду було встановлено, що на аркушах справи 54-55, 75-77 та 84, у томі з письмовими доказами, які надав прокурор, містяться заміна наданих прокурором оригіналів письмових доказів (протоколи огляду місця події) на їх ксерокопію, крім того, візуальним оглядом DVD-диску, який міститься у конверті на аркуші справи 52, встановлені чисельні подряпини однотипного напрямку у великій кількості, що вказує на його пошкодження. За даним фактом внесені відомості до ЄРДР за №42023220000000252 від 17.10.2023 за ч. 2 ст. 357КК України.

- може незаконно впливати на потерпілих, свідків, оскільки ОСОБА_8 обізнаний про місце роботи потерпілих, що є місцем скоєння злочину, обізнаний про місця мешкання свідків, встановлених під час проведення досудового розслідування, які є його колом спілкування, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м?якого запобіжного заходу обвинувачений зможе впливати на вказаних учасників кримінального провадження;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, раніше засуджений за скоєння кримінальних правопорушень умисно-корисливої спрямованості, що дає підстави вважати схильність ОСОБА_11 до вчинення злочину.

Також прокурором подане клопотання про продовження покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, стосовно ОСОБА_7 :

- може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки усвідомлює, що підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину та має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, крім того він хоча і має місце реєстрації та фактичне місце проживання, але не працює, і неодноразово судимий: 1994 р. за ст. 86-1 КК України до 11 років позбавлення волі із конфіскацією майна, 2005 р. за ч.2 ст. 187, ст. 69 ч.2 ст. 186, ст. ст. 70, 71 КК України до 5 років 6 місяців з конфіскацією майна, 2014 р. за ч.3 ст. 186 КК України на 4 роки 1 місяці 12 днів, 2017 р. за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 ст. 70 КК України на 7 років позбавлення волі;

- може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки під час досудового розслідування було знайдено лише частину викрадених кошів, а злочин вчинений у групі з іншими особами, які на теперішній час перебувають на свободі та залишаються невстановленими. Крім того, знаряддя злочину – пістолет, яким погрожували потерпілому, одяг, взуття, маски, в яких були одягнені злочинці, були не знайдені. Злочинно добуті кошти витратив на придбання шести квартир, і перебуваючи на свободі в період з 02.02.2021 р. о 08.02.2021 р. реалізував придбані об`єкти нерухомості, при цьому кошти виручені від продажу, органом досудового розслідування не знайдені. Крім того, на існування даного ризику вказує і те, що під час проведення судового розгляду було встановлено, що на аркушах справи 54-5, 75-77 та 84, у томі з письмовими доказами, які надавав прокурор, містяться заміна наданих прокурором оригіналів письмових доказів (протокол огляду місця події), на їх ксерокопію; крім того, візуальним оглядом DVD-диску, який міститься у конверті на аркуші справи 52, встановлені численні подряпини однотипного напрямку у великій кількості, що вказує на його пошкодження. За даним фактом внесені відомості до ЄДРСР №42023220000000252 від 17.10.2023 р. за ч. 2 ст. 357 Кк України;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, оскільки він обізнаний про місце роботи потерплого, обізнаний про місця мешкання свідків, встановлених під час проведення досудового розслідування, які є колом спілкування, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу обвинувачений може впливати на вказаних учасників провадження;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він офіційно ніде не працює, раніше був засуджений за скоєння кримінальних правопорушень, умисно-корисливої спрямованості, що дає підстави вважати про схильність його до вчинення злочинів;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

Також прокурором подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_9 .

На обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, стосовно ОСОБА_9 :

- може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки: ОСОБА_12 усвідомлюючи, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; крім того ОСОБА_12 постійного місця мешкання у м. Харкові не має, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не працює, раніше судимий за скоєння аналогічного умисного корисливого особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.142 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі, яке ОСОБА_9 відбував у місцях позбавлення волі, також стосовно ОСОБА_9 на даний час в Ленінському районному суді м. Полтава перебуває на розгляді обвинувальний акт за його обвинуваченням за ч.3 ст.28 п.п.3, 6, 11, 12, 13 4.2 ст. 115, 4.3 ст. 146, ч.3 ст.289, ст. 15 4.3 ст.289 КК України;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування кримінального провадження було встановлено місцезнаходження викрадених грошових коштів у сумі лише 100000 доларів США 37400 гривень, а ОСОБА_9 скоїв злочин у групі з невстановленими у ході досудового слідства особами, які на теперішній чає перебувають на свободі та залишаються невстановленими, частина викрадених грошових коштів залишається також не знайденою. Крім того, знаряддя злочину – пістолет, яким погрожували потерпілому ОСОБА_13 одяг, взуття, маски у яких були одягнені злочинці залишаються не знайденими. Таким чином є підстави вважати, що є імовірна можливість, що у разі застосування більш м?якого запобіжного заходу обвинувачений зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, на існування даного ризику вказує й те, що під час проведення судового розгляду було встановлено, що на аркушах справи 54-55, 75-77 та 84, у томі з письмовими доказами, які надав прокурор містяться заміна наданих прокурором оригіналів письмових доказів (протоколи огляду місця події) на їх ксерокопію, крім того, візуальним оглядом DVD-диску, який міститься у конверті на аркуші справи 52, встановлені чисельні подряпини однотипного напрямку у великій кількості, що вказує на його пошкодження. За даним фактом внесені відомості д ЄРДР за №42023220000000252 від 17.10.2023 за ч. 2 ст. 357 КК України.

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, оскільки ОСОБА_12 обізнаний про місце роботи потерпілого, що є місцем скоєння злочину, обізнаний про місця мешкання свідків, встановлених під час проведення досудового розслідування, які є його колом спілкування, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м?якого запобіжного заходу підозрюваний зможе впливати на вказаних учасників кримінальної провадження;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_9 офіційно не працює, раніше був засуджений за скоєння кримінального правопорушення умисно-корисливої спрямованості, що дає підстави вважати схильність ОСОБА_9 вчинення злочинів.

Крім цього, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_9 були порушені покладені на нього ухвалою суду від 05.08.2024 р. обов`язок здати на зберігання до компетентного органу документи, які надають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_5 заперечували з приводу клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Зазначив, що вже близько 3,8 років утримується під вартою. Умови тримання його під вартою є неналежними, вважає що його права під час тримання під вартою порушуються. Крім того, зазначив, що 24 жовтня 2024 р. ЄСПЛ ухвалив рішення по справі «Подоліч та інші проти України» за номер 12994/23, яким задовольнив заяву ОСОБА_8 та констатував порушення ст. 5§ 3 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, а саме, даним рішенням встановлено порушення тривалості перебування ОСОБА_8 під вартою, неналежність умов утримування під вартою та стягнуто з держави Україна відповідну компенсацію на його користь, тому просив прийняти дане рішення до уваги.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_5 просили зменшити розмір застави, визначений відповідно до ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 20.11.2024 р., до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки визначений судом розмір застави є непомірним для ОСОБА_8 .

Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_4 не заперечували з приводу продовження покладених обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_7 та продовженню строку домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_9 .

       Прокурор та представник потерпілого заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_5 , наполягали на продовженні строків тримання під вартою, зазначили, що рішення ЄСПЛ не є достатньою підставою для зменшення розміру застави та зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Доводи суду щодо заявлених клопотань.

Суд, заслухавши думку учасників справи, прийшов до наступних висновків.

Вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 грн.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 в період часу з 23:00 до 06:00. Із продовженням обвинуваченому ОСОБА_9 обов`язків, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Продовжити відносно ОСОБА_7 дію обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки існують підстави та ризики, які враховувалися для встановлення цих обов`язків при обранні діючого запобіжного заходу в вигляді особистої поруки.

Правове обґрунтування таких висновків полягає в наступному.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у цьому Кодексі, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, визначені у даній нормі закону.

За змістом ч.1 ст. 194, ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України підставами для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії судового провадження є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; доведення прокурором того, що обставини, на які він послався у відповідному клопотанні і які доведені у судовому засіданні виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри, то суд зазначає, що, як у ході застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у ході вирішення питання про продовження строку його тримання під вартою судом робились висновки у питанні про обґрунтованість підозри, відповідні рішення судів не змінені та не скасовані, а тому висновки, які судами були зроблені у відповідних ухвалах є обов`язковими для врахування при подальших розглядах. Щодо обґрунтованості обвинувачення, то такі висновки суд має право зробити виключно під час ухвалення вироку на підставі аналізу і оцінки досліджених у ході судового розгляду доказів.

Збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов`язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, які б виправдовували позбавлення волі. Саме тому, суд повинен перевірити чи виправдовують обставини продовження тримання під вартою.

Квазі-автоматичне продовження утримання під вартою суперечить гарантіям, викладеним у статті 5§ 3 (Тейс проти Румунії § 40). Тягар доказування у цих питаннях не повинен перерозподілятися так, щоб на затриману особу покладався обов`язок доводити наявність підстав для її звільнення (Биков проти росії §64).

Щодо наявності ризиків, зазначених прокурором у клопотаннях про продовження запобіжних заходів, то на думку суду є підстави вважати, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачені можуть ухилитися від суду або вичинити нові злочини, із урахуванням тяжкості злочинів, у вчиненні яких особи обвинувачуються, та наявних у них судимостей.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, оскільки обвинувачені обізнані про місце їх проживання, і свідки ще судом не допитувалися, то на думку суду такий ризик на даній стадії судового розгляду ще зберігається.

Між тим, суд вважає, що на даний час не доведено наявності таких ризиків як, можливість незаконно впливати на потерпілого, оскільки останній допитаний в судовому засіданні, а факт погрози на його адресу належними доказами не підтверджений і сторона захисту доводить в установлений законом спосіб необґрунтованість та недопустимість наданих суду доказів на підтвердження даного факту.

Щодо наявності таких ризиків, які наведені прокурором у клопотанні, як можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, та не знайдені до даного часу, то суд зазначає, що доказів на підтвердження таких ризиків суду стороною обвинувачення не надано. Так, досудове розслідування завершено, більш як три роки пройшло з моменту вчинення інкримінованого злочину, письмові докази прокурором надані суду, і на даний час не доведено, що стороною обвинувачення вживаються заходи щодо відшукування інших доказів.

Виходячи з положень ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з положень ст. 331 та ст. 194 КПК України, суд під час розгляду клопотання про продовження строків тримання під ватою зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Суд звертає увагу та той факт, що доводи та оцінки щодо обґрунтованості заявлених прокурором ризиків судом повторюються в кожній ухвалі за клопотанням прокурора про продовження запобіжних заходів, і незважаючи на відхилення судом окремих ризиків, на які посилається прокурор, за їх недоведеністю, при відсутності зміни обставин щодо даних ризиків, прокурор продовжує формально копіювати їх у кожному наступному клопотанні про продовження строків запобіжних заходів.

У сукупності з усіма доводами та нормативними обґрунтуваннями суд вважає, що продовження ОСОБА_8 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним, оскільки існують підстави та ризики, які враховувалися для обрання запобіжного заходу на досудовому слідстві, і які були враховані при продовжені запобіжного заходу, доказів, які б свідчили про зменшення ризиків, або про існування обставин, які б дозволили суду зробити висновок про необхідність змінити запобіжний захід або зменшити розмір застави, на даний час суду не надано. З цих підстав необхідно відмовити у задоволені клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу.

По ОСОБА_8 є всі підстави вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі розгляду справи, у тому числі, домашнього арешту, не можуть бути достатніми для запобігання встановленим ризикам. Так як ОСОБА_8 має чотири судимості, остання з яких за ст. 187 КК України. Крім того, як вбачається з рапорту о/у СКП ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, ухвали слідчого судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 10.02.2021 р., якою надано дозвіл на затримання останнього, та ухвали слідчого судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 14.05.2021 р. про проведення обшуків з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_8 по місцю його проживання у м.Харкові, ОСОБА_8 переховувався від органу досудового розслідування і відповідно до протоколу від 15.05.2021 р. останній був затриманий у м.Чернігові на підставі ухвали суду. Доказів на спростування цієї інформації суду не надано. І хоча офіційно ОСОБА_8 у розшук не оголошувався, але є достатньо вагомі аргументи вважати, що він може переховуватися від суду у разі обрання іншого запобіжного заходу до нього.

Судом встановлено, що обвинувачений обвинувачується в скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочину.

При вирішенні заявлених клопотань суд враховує положення ст.ст. 177, 178, 182, 183 КК України та крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, оцінює та враховує на підставі наданих сторонами матеріалів, у сукупності всі обставини справи, у тому числі, перераховані у ст. 178 КПК України.

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у цьому Кодексі, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

На думку суду відсутні на даний час достатні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Суд зазначає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (ст.8 Конституції України, ст. 8 КПК України), рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні, тому обов`язковими для виконання, особливо, якщо заявником є обвинувачений у даному кримінальному провадженні.

Також суд окремо зазначає, що рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Подолич та інші проти України» (заява №12994/23) від 24.10.2024 року констатовано порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю тримання під вартою під час досудового слідства та не вивчення можливості застосування іншого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 та визначена сума компенсації моральної шкоди у розмірі 6 950 євро, які належить сплатити державі Україна обвинуваченому ОСОБА_8 .

Врахувавши висновки, викладені у рішенні Європейського суду, суд своєю ухвалою від 20.11.2024 р. застосував до ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, визначивши її розмір із урахуванням всіх обставин, встановлених щодо обвинуваченого в даному кримінальному провадженні.

За апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу суду від 20.11.2024 р. , у якій він просив зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, Полтавський апеляційний суд ухвалою від 26.12.2024 р. визнав твердження щодо зменшення розміру застави непереконливим, а висновки суду щодо розміру застави належним чином умотивованими, які узгоджується з наведеними вимогами закону, ураховують конкретні обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан ОСОБА_8 , дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Доводи обвинуваченого про занадто великий розмір застави є непереконливими, оскільки цей розмір визначений тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу буде достатнім стримуючим засобом, щоб перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому визначення меншого розміру застави в даному випадку буде нівелювати інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З часу визначення за ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 20.11.2024 р. застави та залишення ухвали апеляційним судом в силі підстави, які враховувалися судом для визначення розміру застави та висновків щодо неможливості застосування інших запобіжних заходів, не змінилися, ризики не зменшилися, відповідно відсутні підстав і для задоволення клопотань ОСОБА_8 та його захисника.

Між тим, суд звертає увагу адміністрації ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» на необхідність забезпечити виконання рішення ЄЛПЛ від 24 жовтня 2024 р. по справі «Подоліч та інші проти України» за номер 12994/23 у частині дотримання належних умов тримання ОСОБА_8 в умовах СІЗО до внесення останнім застави.

Щодо клопотань прокурора про продовження дії обов`язків ОСОБА_7 , передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та продовженню ОСОБА_9 домашнього арешту, суд зазначає наступне.

Проти продовження обов`язків ОСОБА_7 та продовження ОСОБА_9 домашнього арешту жодний учасник не заперечував та на даний час всі наявні у суду дані свідчать про виконання останніми покладених на них обов`язків.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 193-199, 331 КПК України,-

ухвалив:

Задовольнити клопотання прокурора та продовжити відносно ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Полтавський слідчий ізолятор» строком до 08.03.2025 року, із визначеним розміром застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 грн.

В разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 такі обов?язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.ч.8,10,11 ст.182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

З моменту звільнення з-під варти у зв?язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Адміністрації ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» забезпечити виконання рішення ЄЛПЛ від 24 жовтня 2024 р. по справі «Подоліч та інші проти України» за номер 12994/23 у частині дотримання належних умов тримання ОСОБА_8 в умовах СІЗО до внесення останнім застави.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зменшення розміру застави або зміни запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зменшення розміру застави відмовити.

Продовжити відносно ОСОБА_7 покладені ухвалою Октярського районного сулу м. Полтави від 13.04.2023 р. обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду на першу про те вимогу;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або перебування,за наявності місця роботи;

- утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні поза межами судового засідання;

Задовольнити клопотання прокурора та продовжити відносно ОСОБА_9 дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 в період часу з 23:00 до 06:00 строком до 08 березня 2025 р. включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за викликом до суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи;

- не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 в період часу з 23:00 до 06:00 без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування з свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

Копію ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання ВП №1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області (місцезнаходження: вул. Любов Малої, 45, м. Харків).

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення, з питань пов`язаних виконання покладених на нього обов`язків.

Ухвала суду може бути оскаржена в частині продовження строку тримання під варто протягом п`яти днів з дня її оголошення через Октябрський районний суд м.Полтави до Полтавського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1